Постанова № 73803682, 04.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 травня 2018 року м. Харків

Справа № 638/1866/17

Провадження № 22-ц/790/1399/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,

Учасники справи :

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

Відповідач: ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м.Харкові

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2017 року, ухвалене суддею Семіряд І.В.,-

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 35 876,88 грн. за кредитним договором №DNH4KP70720032 від 14.09.2005 року, яка складається з : 6052,10 - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 27 640,08 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 1684,61 грн. (процентна складова); 1600 грн. судових витрат.

Позов мотивований тим, що відповідно до договору №DNH4KP70720032 від 14.09.2005 року укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та відповідачем, останньому було надано кредитні кошти у розмірі 3381,30 грн. зі сплатою 25,08% за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 30.11.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 50571,21 грн.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16.12.2014 року з відповідача на користь позивача було стягнуто19193,65 грн. заборгованості, відтак різниця становить 33692,27 грн. Враховуючи штрафні санкції відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. та 1684,61 грн. загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед Банком становить 35876,88 грн., що підлягає стягненню.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.07.2017 року позов задоволено у повному обсязі. Вказане рішення переглянуте судомпершої інстанції за заявою ОСОБА_1

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 056,84 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1600 грн.

Рішення мотивоване тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за яким у відповідача утворилась заборгованість внаслідок невиконання його умов, у розмірі 35 876,88 грн. Оскільки розмір неустойки більш як удвічі перевищує розмір збитків, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, судом було зменшено розмір неустойки, внаслідок чого загальна сума заборгованості за кредитом стала 22 056,84 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

У скарзі посилається на невірне стягнення процентів за користування кредитом, оскільки рішенням суду апеляційної інстанції вони вже були стягнуті за період з 14.09.2005 року по 19.07.2013 року, відтак позивач може вимагати їх стягнення лише за період з 19.07.2013 року по 30.11.2016 року. Це ж стосується і розміру заборгованості, яка також повинна розраховуватись і стягуватись за вказаний період, а не з 2005 року, рішення суду ж не містить висновків щодо розрахунку процентів за користування кредитом, так як і не підтверджено ним суму боргу, а її сума не відповідає обставинам справи.

Звертає увагу на те, що судом не було враховано пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, заяви про що відповідачем неодноразово заявлялись у судових засіданнях.

Крім того вважає, що згідно ст.549 ЦК України пеня та штраф є одним і тим самим видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення заборонене.

Звертає увагу на бездіяльність позивача з метою збільшення заборгованості. Також, відповідач з 19.03.2014 року по 13.05.2015 року проходив військову службу за мобілізацією та не міг здійснювати свої зобов'язання щодо погашення заборгованості.

У письмових поясненнях позивач вказав, що заборгованість за відсотками та пенею за період з 19.07.2013 року по 30.11.2016 року становить 6052,19 грн. та 28032,76 грн. Також ставить під сумнів дійсність довідки про проходження військової служби відповідача, оскільки вона не оформлена належним чином та вказує, що з врахуванням дійсного проходження служби у вказаний відповідачем період, заборгованість за період з 19.07.2013 року по 19.03.2014 року та з 13.05.2015 року по 30.11.2016 року буде становити: 3897,02 грн. - заборгованість за відсотками; 18328,06 грн. - заборгованість за пенею, на що додає відповідні розрахунки.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 14 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») було укладено кредитний договором №DNH4КР70720032, згідно з яким він отримав кредит в розмірі 3381,30грн., зі сплатою за користування кредитом 25,08% (відсотків) на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строком на 24 місяця,

Банк виконав взяті на себе зобов'язання, надав позичальнику вищевказані кредитні кошти. Але, відповідач взяті на себе зобов'язання виконував не належним чином, а саме сплату кредитних сум проводив несвоєчасно та не в повному розмірі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 16.12.2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №DNH4КР70720032 від 14.09.2005року в сумі - 19 193,65грн. та судові витрати в розмірі 307,75грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №DNH4КР70720032 від 14.09.2005 року в сумі - 200,00грн.

З врахуванням наданої довідки відповідачем про проходження військової служби за мобілізацією в період з 19 березня 2014 року по 13 травня 2015 року та наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 19.07.2013 року по 19.03.2014 року та з 13.05.2015 року по 30.11.2016 року по процентах , вона становить 3897,02 грн., а по пені 18328,06 грн.

На спростування доводів апеляційної скарги щодо підстави для відмови у задоволенні позову рішення Апеляційного с уду Харківської області від 16 грудня 2014 року, то слід зазначити про таке.

Відповідачем не заперечується, що рішення суду не виконане, заборгованість не погашена.

Згідно зі ст. 526 ЦК «зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, нараховані позивачем проценти за користування коштами , передбачені договором, підлягають стягненню до дати повернення позики в сумі 3897 грн. 02 коп. та за період з 19 липня 2013 року по 19 березня 2014 року та за період з 13 травня 2015 року по 30 листопада 2016 року, але в межах строку позовної давності.

Що стосується пені, слід зазначити наступне. Розмір пені за період з 19.07.2013 року по 19.03.2014 року та з 13.05.2015 року по 30.11.2016 року становить 18328,06 грн.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України).

Отже за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Сума непогашеної заборгованості по тілу кредиту 2460 грн., процентів 3897,02 грн., тобто всього збитків 6357,26 грн.

Таким чином, сума пені може бути зменшена до розміру суми основного боргу за кредитом і заборгованості по процентах, тобто до 6357,26 грн., оскільки судова колегія вважає занадто завищеною суму пені в порівнянні з сумою заборгованості.

Враховуючи вищенаведене і частково доводи апеляційної скарги , судова колегія дійшла висновку про зміну рішення суду і задоволення позовних вимог частково. Стягненню підлягає з відповідача заборгованість по процентах і пені за період з 19.07.2013 року по 19.03.2014 року та з 13.05.2015 року по 30.11.2016 року в сумі відповідно 3897,02 грн та 6357,26 грн, всього в сумі 10 254,28 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати розподаляються наступним чином.

Позивач за подачу позовної заяви сплатив 1600 грн., відповідач за подачу апеляційної скарги 704 грн.

Позовні вимоги заявлені на суму 35 876,88 грн, а задоволені судом апеляційної інстанції на суму 10 254,28 грн., що складає 28,6 %. Тобто, банку з 1600 грн. слід стягнути з відповідача 457,6 грн (1600 х 28,6%) , а з позивача на користь відповідача 502,66 грн (704х71,4%), остаточно підлягає стягненню з позивача на користь відповідача 45 грн 06 коп. (502,66 -457,60)

Керуючись ст. ст. 141,367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2017 року- змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DNH4KP70720032 від 14.09.2005, яка складається з заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 3 897 грн 02 коп. та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 6 357 грн 26 коп., всього 10 254 (десять тисяч двісті п"ятдесят чотири) грн 28 коп.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користьОСОБА_1 судові витрати в сумі 45 (сорок п"ять) грн 06 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу ст.389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І.Колтунова

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 4 травня 2018 року