Постанова № 73802730, 04.05.2018, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/813/18

2-а/703/64/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

при секретарі Бондаренко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 УПП у м. Черкаси Палієнка Руслана Віталійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до інспектора роти № 4 УПП у м. Черкаси Палієнка Р.В. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою серії БР № 031107, винесеною 14 березня 2018 року інспектором роти № 4 УПП у м. Черкаси Палієнком Р.В., на нього накладено штраф за ч. 1 ст. 140 КУпАП в розмірі 1020 грн. за те, що він, перебуваючи на посаді директора СКП «Комунальник», не вжив заходів щодо ліквідації ямковості по вул. Кармелюка між будинками № 17 та 19, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг п. 3.1.1 ДСТУ 3587-97.

Стверджуючи, що він правопорушення не вчиняв, ОСОБА_1 просив скасувати цю постанову та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі і пояснив, що рішенням виконавчого комітету Смілянської міськради замовником робіт з капітального та поточного ремонту асфальтобетонного покриття вулиць та доріг міста в 2017-2018 роках визначено Управління житлово-комунального господарства, а не СКП «Комунальник». В штатному розписі підприємства відсутні спеціалісти з обслуговування та ремонту доріг, що унеможливлює виконання робіт по ліквідації ямковості доріг. У відповідності з його посадовою інструкцією до його обов'язків не входить обов'язок по забезпеченню проведення ремонту автомобільних доріг.

Відповідач позов не визнав і пояснив, що до Департаменту патрульної поліції надійшло звернення ОСОБА_3 щодо виявлених недоліків в утриманні дороги по вул. Кармелюка, 17-19, в м. Смілі. Під час обстеження було встановлено, що дорожнє покриття проїзної частини містить ями та вибоїни, про що було складено відповідний акт, схему та долучено фото цієї ділянки дороги. Постанову винесено відповідно до чинного законодавства, ОСОБА_1 є саме тою посадовою особою, до повноваження якого віднесено проведення ремонту автомобільних доріг місцевого значення. А тому підстав для скасування постанови не вбачає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем 14 березня 2018 року винесено постанову серії БР № 031107 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП якою передбачена відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

Приймаючи зазначену постанову відповідач прийшов до висновку, що позивач 14 березня 2018 року, перебуваючи на посаді директора СКП «Комунальник», не вжив заходів щодо ліквідації ямковості по вул. Кармелюка між будинками № 17 та 19, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг п. 3.1.1 ДСТУ 3587-97. У зв'язку з цим, на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді 1020 грн. штрафу.

Суд не може погодитись із даним висновком відповідача зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ч. 1 ст. 140 КУпАП ремонт і утримання автомобільних доріг є обов'язковим для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів і користувачів, встановлюють визначене коло обов'язків власників зазначених дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій, користувачів дорожніх об'єктів та спеціалізованих служб організації дорожнього руху. Суб'єктом вказаного правопорушення є посадові особи.

У відповідності до ст. 14 КУпАП, посадові особи несуть відповідальність лише за порушення тих правил, забезпечення виконання яких входить до їх посадових обов'язків.

Судом оглянуто посадову інструкцію директора КП «Комунальник», затверджену наказом № 12 від 8 серпня 2011 року, розділом ІІ якої передбачено завдання та обов'язки директора підприємства. З наведеної інструкції не вбачається обов'язку директора щодо забезпечення виконання робіт по ремонту автомобільних доріг.

Посилання відповідача на контракт, укладений між міським головою і ОСОБА_1 20 травня 2014 року, також не містить прямого обов'язку щодо наведених відповідачем обставин. У відзиві на позов відповідач посилається на пункти 1.3, 2.1 та 2.9 контракту як на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 є особою відповідальною за вчинене правопорушення. При цьому, ці пункти, на думку відповідача, прямо пов'язані із п. 3.3 та 7.3 Статуту КП «Комунальник».

Однак, судом встановлено, що пункти контракту, на які посилається відповідач, занадто загальні і не містять будь-якої конкретики. Не можна їх розглядати і в сукупності із нормами статуту підприємства, оскільки цей статут був затверджений рішенням міської ради від 22 лютого 2018 року, в той час як з оглянутого судом повідомлення ОСОБА_4 встановлено, що про наявність ділянки дороги, яка не відповідає експлуатаційним нормам, Департаменту патрульної поліції було повідомлено 19 лютого 2018 року.

Суд також зазначає, що саме цей лист за твердженням відповідача слугував підставою для перевірки, складення протоколу та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 24 ЗУ «Про дорожній рух» власники доріг та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Статтею 16 ЗУ «Про автомобільні дороги» вулиці та дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 21 цього Закону органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

Як вбачається з ч. 1, 3 ст. 15 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.

Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об'єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.

У відповідності із ч. 3 ст. 20 цього Закону фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Відповідач стверджує, що балансоутримувачем автомобільних доріг по м. Смілі є КП «Комунальник», однак доказів на підтвердження викладеного не надав.

В той же час, як вбачається з повідомлення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 13 березня 2018 року в 2017 році рішенням виконавчого комітету замовником робіт з поточного, капітального ремонту дорожнього покриття та реконструкції вулиць міста визначено управління житлово-комунального господарства. В 2018 році кошти на ці роботи також були виділені саме цьому управлінню ЖКГ, а не КП «Комунальник», що підтверджується відповідними рішеннями Смілянської міської ради від 9 лютого 2017 року № 61 та 22 березня 2018 року № 61.

Це ж підтверджується і програмою з утримання та ремонту автомобільних доріг м. Сміла на 2018 рік, затвердженої рішенням Смілянської міської ради від 22 грудня 2017 року, згідно з п. 6.1 якої головним розпорядником коштів по фінансуванню цієї програми є управління ЖКГ.

Доказів того, що в подальшому управління ЖКГ якимось чином поклала на КП «Комунальник» виконання робіт по ремонту доріг суду не надано.

Крім того, як встановлено з Програми з утримання об'єктів благоустрою в м. Смілі СКП «Комунальник» на 2018 рік (розділ V), затвердженої рішенням Смілянської міської ради від 22 грудня 2018 року № 61-65/VІІ, заходи з реалізації програми не передбачають здійснення робіт цим підприємством по ремонту доріг. І навіть в цій Програмі розділом VІ передбачено, що організовує і контролює виконання Програми Управління ЖКГ.

Таким чином, під час винесення постанови відповідачем не були встановлені всі обставини справи та не перевірено чи дійсно ОСОБА_1 є суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, в межах цієї адміністративної справи.

При цьому суд зазначає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Відповідач стверджує, що основним доказом, на підставі якого позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, є акт від 14 березня 2018 року обстеження ділянки вулично-шляхової мережі.

Однак, вказане обстеження проведено за відсутності позивача та відомостей про його належне повідомлення про таке обстеження, тому він був позбавлений права надання відповідних пояснень та обґрунтувань. Крім того, цей акт складено одноособово інспектором ВБДР в Черкаській області Саліним Є.Г. без залучення свідків чи будь-яких інших осіб. А тому не приймається до уваги судом в якості допустимого та достатнього доказу правопорушення.

Суд також зауважує, що згідно з п.п. 21 пункту 1 розділу ІІІ Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції від 06.11.2015 року №73, відповідач зобов'язаний надати в межах своєї компетенції посадовим і службовим особам обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень законодавства, в тому числі правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а у разі невиконання таких приписів - притягнути винних до передбаченої законодавством відповідальності.

Приписи про усунення недоліків, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху повинні направлятися до власника доріг, який у свою чергу передбачає виконання зазначених у приписах робіт у Плані завдань і направляє для виконання відповідному підприємству, організації чи установі з одночасним фінансуванням виниклих додаткових робіт.

Суд не надано доказів на підтвердження виконання вимог наведених норм. Відповідний припис не досліджувався судом і не надавався відповідачем на обґрунтування своїх заперечень.

Крім того, і акт обстеження ділянки вулично-шляхової мереж, і постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесені 14 березня 2018 року, що автоматично унеможливлює винесення припису без порушення відповідних норм. Таким чином, ОСОБА_1 було позбавлено можливості вжити заходів на усунення виявлених порушень.

Вирішуючи питання по суті адміністративного позову суд також керується законом прямої дії - нормою ст. 62 ч. 3 Конституції України, за якою усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірності винесення оскаржуваної постанови.

А тому, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП і п. 3 ч. 3 ст. 286 КУпАП постанову належить скасувати, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 241-243, 246, 286 КАС України

постановив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до інспектора роти № 4 УПП у м. Черкаси Палієнка Руслана Віталійовича (м. Черкаси, вул. Л. Українки, 21, код ЄДРПОУ 40108667) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволити повністю.

Скасувати постанову інспектора роти № 4 УПП у м. Черкаси Палієнка Руслана Віталійовича серії БР № 031107 від 14 березня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 1020 грн. штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: В. О. Прилуцький