Постанова № 73802549, 24.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 645/7891/15-ц Головуючий суддя І інстанції Бондарєва І. В.

Провадження № 22-ц/790/78/18 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів

позики, кредиту, банківського вкладу

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Коваленко І.П., Котелевець А.В.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 645/7891/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС» про стягнення заборгованості за договором кредиту, звернення стягнення на предмет іпотеки, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2016 року в складі судді Бондарєвої І.В., -

встановив:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 22 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CM-SME 708/48/2008, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 200 000 доларів США та зобов'язався повернути вказану суму у строк до 22 лютого 2018 року відповідно до графіку погашення, а також сплачувати проценти за користування кредитом та інші, передбачені договором платежі. 25 лютого 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-SME 708/48/2008, а з Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС» (ТОВ «Алекс») - договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-1 - 1-34 в житловому будинку літ. А-10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 29 квітня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги за договором кредиту № CM-SME 708/48/2008.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань належним чином не виконав, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пеню за порушення виконання зобов'язань у розмірі 16 777 501 грн. 96 коп., в рахунок погашення заборгованості у загальному розмірі 21 374 077 грн. 85 коп. звернути стягнення на нежитлове приміщення 1-го поверху № 1-1 - 1-34 в житловому будинку літ. А-10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ТОВ «Алекс», із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надати право від свого імені укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною реалізації, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеною суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки квартири. На період реалізації предмету іпотеки передати нежитлові приміщення в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за кредитним договором № CM-SME 708/48/2008 від 22 лютого 2008 року у розмірі 4 596 575,89 грн. На підставі договору іпотеки № PM-SME 708/48/2008 від 25 лютого 2008 року звернуто стягнення на нежитлове приміщення 1-го поверху № 1-1 - 1-34 в житловому будинку літ. А-10, що знаходиться за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, та належить на праві власності ТОВ «Алекс», на погашення заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № CM-SME 708/48/2008 від 22 лютого 2008 року, у розмірі 9 193 151,78 грн., із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надано право від свого імені укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною реалізації, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеною суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки квартири. На період реалізації предмет іпотеки передано в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «АЛЕКС» на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі по 1218 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначив, що судом не враховано заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2010 року, яким задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та стягнуто з нього та ОСОБА_2 заборгованість за тим самим кредитним договором № CM-SME 708/48/2008 у розмірі 1 742 795 грн. 50 коп., у зв'язку з чим позивач не має право на отримання пені. Крім того, 25 червня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу видано виконавчий напис №1541, яким звернуто стягнення на нежитлове приміщення 1-го поверху № 1-1 - 1-34 в житловому будинку літ. А-10, АДРЕСА_1.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 22 лютого 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 (після зміни прізвища ОСОБА_1) було укладено договір кредиту № CM-SME 708/48/2008, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 200 000 дол. США та зобов'язався повернути вказану суму у строк до 22 лютого 2018 року відповідно до графіку погашення заборгованості.

25 лютого 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-SME 708/48/2008, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № CM-SME 708/48/2008.

Крім того, 25 лютого 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «АЛЕКС» укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В договір іпотеки предметом якого є нежитлові приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-34 в житловому будинку А-10, загальною площею 409,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

29 квітня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідачів за договорами кредиту, поруки та іпотеки.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-702/061/2006 від 02 червня 2006 року у розмірі 1 742 795 грн. 50 коп.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 взятих на себе за договором кредиту зобов'язань належним чином не виконав, правовими наслідками чого є стягнення в солідарному порядку з нього та поручителя ОСОБА_2 пені за порушення виконання зобов'язань за період з 31 серпня 2014 року по 31 серпня 2015 року у розмірі 4 596 575,89 грн., а також в рахунок погашення заборгованості у сумі 9 193 158 грн. звернення стягнення на передане ТОВ «Алекс» в іпотеку нерухоме майно.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 546 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст. 551 ЦК України).

Пунктом 4.1.1 договору кредиту встановлено, що у разі порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Оскільки пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, у національній валюті пеня повинна обчислюватись за кожен день прострочення і переводитись у гривню на час прострочення, а не на кінцевий строк нарахування пені, що значно впливає на кінцеву суму у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти.

Разом з тим, позивачем не надано детального розрахунку заборгованості за пенею, крім того, її розмір обчислено ним у доларах (загальний розмір) і після цього приведений до еквівалента у гривні.

Оскільки позивач не скористався своїм процесуальним правом надати належним чином виконаний розрахунок заборгованості за пенею, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 1 статті 15 ЦПК України в редакції, яка була чинною на час ухвалення судового рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших відносин.

Аналогічна норма міститься й у статті 19 ЦПК України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Розгляд спорів між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

Статтею 16 ЦПК України визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто, цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.

Спори, що виникають з кредитних правовідносин, сторонами яких як юридичні, так і фізичні особи, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства в разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Як убачається із матеріалів справи, право власності на передане в іпотеку нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 12 березня 2007 року належить юридичній особі ТОВ «АЛЕКС», позивачем у справі є також юридична особа.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки рішення суду першої інстанції про стягнення пені за порушення зобов'язань підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову, в частині позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ТОВ «АЛЕКС» рішення також підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2016 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС» про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.

В частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення неустойки за порушення виконання зобов'язань за договором кредиту рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» 1218 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 травня 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді І.П. Коваленко

А.В. Котелевець