Постанова № 73802547, 04.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/702/18 Головуючий 1 інст. - Рибальченко І.Г.

Справа № 626/200/17 Суддя - доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Хорошевського О.М.

розглянув в порядку письмового провадження в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (суддя - Рибальченко І.Г.) на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановив:

08.02.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі по тексту - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося у суд з позовом та просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість в сумі 26708,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 01.10.2012 року між публічним акціонерним комерційним банком «ОТП Банк» (далі по тексту - ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2001024066 згідно умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 11200 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 01.10.2014 року. Відповідно до ч.2 п. 2.1. кредитного договору №2001024066 банк та позичальник підтвердили факт укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) на підставі Правил користування кредитною карткою Мaster Card Standard, що розміщені на Інтернет сайті банку (www.otpbank.com.ua) (надалі - Правила) та на умовах, зазначеному в цьому розділі. Згідно п.2.2.2 банк надає позичальнику Кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку у розмірі, що передбачений Угодою, а позичальник приймає кредит і зобов'язується повернути суму отриманого Кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачений Угодою.

Відповідно до п.2.9 за користування кредитом, в тому числі простроченим овердрафтом, банк нараховує проценти в розмір, встановленому тарифами банку.

ПАТ «ОТП Банк» умови кредитного договору виконано та надано кредит в сумі, визначеній кредитними договорами. Відповідач у порушення норм закону та умов договору взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, допустив виникнення заборгованості, яка станом на 11 січня 2017 року становить - 26708,42 грн.

Крім того, вказував позивач, 22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір факторингу, за яким він (позивач) прийняв право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «ОТП Банк» і боржниками.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2017 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволені. Суд вирішив: стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 2001024066 від 01.10.2012 року у сумі 26708,42 грн, яка складається: 20901,8 грн. - заборгованість по сплаті кредиту, 5806,62 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення скасувати, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, і ухвалити нове про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи скаргу, представник відповідача вказує, що суд не сприяв повному і об'єктивному розгляду справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Так, позивачем не надано суду належних доказів, що підтверджують перехід права вимоги до нового кредитора, тобто, підтверджують дійсність умов договору факторингу від 22.12.2014 №22/12/14/1-1 укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та TOB «ОТП Факторинг Україна» до відносин, щодо передачі права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №2001024066, між установою ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3

Крім того, вказує апелянт, всі умови договору про надання споживчого кредиту №2001024066 позичальником ОСОБА_3 виконано в повному обсязі та повернуто первинному кредитору (ПАТ «ОТП БАНК») із виплатою належних сум за користування кредитом.

Отже, відповідно до доказів наданих стороною позивача вбачається безпідставність заявлених вимог, оскільки на дату укладення договору факторингу (22.12.2014) суму заборгованості було внесено до установи банку (19.12.2014 року) в повному обсязі, на підставі чого відділенням «Гвардійське» в м. Дніпро ПАТ «ОТП БАНК» йому було надано довідку №305-1-5/80 від 02.03.2017 року про відсутність заборгованості.

Однак судом першої інстанції не було належним чином досліджено дані обставини та докази з цього приводу що наявні в матеріалах судової справи і було ухвалено рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, будь-яка перевірка відсутнього в матеріалах справи розрахунку взагалі не можлива судом, позивачем не надано тарифи банку, що взагалі унеможливлює перевірку заявленої суми вимог, а відповідача відсутність розрахунків позбавило права надати суду свої контррозрахунки, про що також повідомлялося усно та письмово суду першої інстанції.

23.03.2018 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначало, що утворення заборгованості ОСОБА_3 виникло внаслідок користування кредитною карткою Master Card Standard, а обставина укладення договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток підтверджено п. 2.1. кредитного Договору від 01.10.2012 року № 2001024066. Відповідач із заявою до позивача чи ПАТ «ОТП Банк» про закриття карткового рахунку не звертався, кредитний рахунок діє.

Будь-які посилання відповідача на ті обставини, що відповідно до банківської виписки по особовому рахунку боржника кредит є погашеним (операційний день виписки 19.12.2014р.) є неспроможні, оскільки відповідно до інформації відображеної у виписці банку за 19.12.2014 року чітко встановлюється, що поповнення карткового рахунку у розмірі 26 708,04грн. проводилось коштами AT «ОТП Банк», а не ОСОБА_3 Такі банківські операції проводяться за рахунок резервних коштів банку, які резервуються на спеціальному кореспондентському рахунку банку під кожну кредитну операцію, що встановлено Постановою НБУ від 25.01.2012року №23. Тому, перед продажем кредитного портфелю TOB «ОТП Факторинг Україна», банк вивів кредитний рахунок боржника в «нуль» за рахунок резервних коштів, що і відображено в банківській виписці.

Відповідач був належним чином повідомлений 28.11.2016 року рекомендованим цінним листом про заміну кредитора та про суму заборгованості і про необхідність сплати боргу.

Посилання представника відповідача на довідку № 305-1-5/80 від 02.03.2017 року, що була видана відділенням «Гвардійське» в м. Дніпро ПАТ «ОТП Банк», підтверджує відсутність заборгованості за кредитним договором № 2001024066 у системі обліку ПАТ «ОТП Банк» на 02.03.2017 року і є допустимою на підставі того, що вказаний кредит було продану TOB «ОТП Факторинг Україна» 22.12.2014 року, тому станом на 02.03.2017 року у системі ПАТ «ОТП Банк» дійсно не було даних про його заборгованість перед ПАТ «ОТП «Банк».

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України ( в ред. Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Положення статей 512, 513 ЦК України передбачають, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У частині 1 ст. 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справ, що згідно договору про надання споживчого кредиту від 01.10.2012 року № 2001024066 укладеного між кредитором ПАТ «ОТП Банк» та позичальником ОСОБА_3 позичальник отримав, а банк надав йому фінансові послуги на умовах, викладених нижче. Цей договір є змішаним, в якому містяться елементи різних договорів і позичальнику надаються декілька різних видів фінансових послуг: кредитування та видача і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток.

Згідно п. 1.1. розділу 1 договору кредитор надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: на споживчі цілі - 10000 грн., на придбання послуг у продавця на суму 1200 грн., строк кредиту 24 місяці, розмір процентної ставки 22 %. Загальна сума кредиту 11200 грн.

Як визначено пп. 1.2.1. п. 1.2. розділу 1 договору для придбання товару та послуг банк надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним договором та додатком № 1 "Графік платежів" (надалі "Графік платежів"), що є його невід'ємною частиною, а також виконувати інші умови договору.

Згідно п.п. 1.4.1. п. 1.4. розділу 1 договору позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов'язання встановлені договором не пізніше 01.10.2014 року.

На підставі п.п. 1.4.7. п. 1.4. розділу 1 договору погашення кредиту може здійснюватися шляхом перерахування грошових коштів на рахунок банку, вказаний у Графіку платежів, будь-яким доступним позичальнику способом, у тому числі шляхом переказу коштів через банківські установи.

Згідно п. 2.1. розділу 2 договору цим банк та позичальник підтверджують факт укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) на підставі Правил користування кредитною карткою Мaster Card Standard, що розміщені на Інтернет сайті банку (www.otpbank.com.ua) надалі Правила та на умовах, викладених в цьому розділі (далі "Угода").

Відповідно п. 2.9. розділу 2 договору за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк нараховує проценти в розмірі встановленому тарифами банку та на дату укладення Угоди розмір процентів становить 2, 49 % на місяць по операціях розрахунків карткою за товари та послуги та в мережі Інтернет та 3, 49 % на місяць по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15 % за день.

22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу № 22/12/14/1-1, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (фактор) прийняло право грошової вимоги, що належало клієнту і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками у розмірі портфеля заборгованості. Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли усі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги в розмірі Портфеля Заборгованості (п. 6.2.1 договору факторингу № 22/12/14/1-1 від 22.12.2014 року)

ОСОБА_3 28.11.2016 року було направлено рекомендований цінний лист про заміну кредитора та про суму заборгованості і про необхідність сплати боргу.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні положення містяться у статтях 10, 60 ЦПК України (2004р.).

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналогічні положення містяться у статті 212 ЦПК України (2004р.).

Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами 1 та 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Таким чином, відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства позивач, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», був зобов'язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які товариство посилалося як на підставу своїх вимог, зокрема, наявність дійсного розміру заборгованості за кредитним договором, а відповідач - ті обставини, на які він посилався як на заперечення проти позову.

Однак ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачем не доведено передачу права вимоги по договору про надання споживчого кредиту № 2001024066 від 01.10.2012 року та дійсний розмір заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилалось на те, що право вимоги за спірним кредитним договором на підставі договору факторингу від 22.12.2014 року було набуто позивачем.

Пунктом 8 договору факторингу від 22.12.2014 року передбачено порядок обміну документацією, а саме:

п.8.1 Клієнт протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Реєстрів Боржників в електронному вигляді надає Факторові інформацію про наявність оригіналів кредитних справ.

п. 8.2 Після отримання Реєстрів Боржників на електронному носієві, протягом 5 (п'яти) робочих днів Фактор направляє на адресу відповідального співробітника Централізованого сховища (далі - ЦСх) Клієнта Перелік Боржників, сума за кредитними договорами яких перевищує 20 000 грн. Відповідальний співробітник ЦСх готує скановані копії Документації Боржників, вказаних у даному Переліку та надає їх Фактору не пізніше 4-х (чотирьох) місяців з моменту отримання запиту.

п. 8.3 У разі необхідності отримання Фактором оригіналів Документації Боржників , яких включено до Реєстрів Боржників (Додаток № 1), вказаних у Актах приймання-передачі Права Вимоги до Боржників, Фактор може звернутися з запитом про надання таких документів до Клієнта Фактор має право вимагати надання Клієнтом Документації Боржників у порядку, що визначено цим пунктом Договору в кількості не більше 10 (десяти) справ, що стосуються заборгованостей окремих Боржників, за один календарний місяць. Клієнт надає Документацію Боржників згідно переліку, вказаному в письмовому запиті Фактора, протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання такого запиту.

Тобто умовами вказаного договору передбачено, що до нового кредитора переходить право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі Боржників (Додаток № 1) до договору.

Пунктом 13.7 договору факторингу передбачено, що всі Додатки та Додаткові угоди до Договору складають його невід'ємну частину.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не надало ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належним чином завіреної копії Реєстру Боржників (Додаток 1) або витягу з Реєстру Боржників (Додаток 1), яким підтверджувалась передача вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 2001024066 від 01.10.2012 року.

Крім того, обґрунтовуючи свій позов, позивач надав суду першої та апеляційної інстанцій розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 2001024066 від 01.10.2012 рокустаном на 11.01.2017 рік, який містить лише загальний розмір заборгованості в розмірі 26 708, 42 гривень, у тому числі, залишок заборгованості за кредитом - 20 901,80 гривні і відсотки за користування кредитом - 5 806,62 гривні, у якому не зазначено: яким саме чином та за який період порахована кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості щомісяця станом на 11.01.2017 року (а.с. 18), що позбавляє суд можливості перевірити його правильність й обґрунтованість.

Згідно діючими правилами розрахунок заборгованості за кредитним договором позивач, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», повинен був провести в порядку та у відповідності з умовами кредитного договору та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також з урахуванням фактичного (дійсного) розміру невиконаного зобов'язання за кредитним договором станом на 11.01.2017 року.

Аналізуючи зазначені норми процесуального права, з'ясовуючи обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, а наданий позивачем розрахунок є недостатнім для встановлення обставин справи щодо дійсного розміру заборгованості за кредитом.

Таким чином, апеляційний суд позбавлений можливості встановити відповідність фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для справи і надати належну оцінку доказам поданим позивачем у їх сукупності, а саме: письмовому повідомленню, яке направлено на адресу ОСОБА_3, про відступлення права грошової вимоги факторові, в якому визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж; кредитному договору від 01.10.2012 року; графіку платежів та ін., оскільки позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги за кредитним договором.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не з'ясував, чи було передано право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 2001024066 від 01.10.2012 року.

Оскільки матеріали справи таких доказів не містять судова колегія вважає, що суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

З урахуванням того, що ці недоліки не бути усунуті у суді апеляційної інстанції відсутні підстави для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

З огляду на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а норми матеріального та процесуального права застосовані неправильно, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2017 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 травня 2018 року.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський