Постанова № 73800193, 03.05.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 травня 2018 року м. Кропивницький

справа № 398/952/16-ц

провадження № 22-ц/781/822/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - доповідача Голованя А.М.,

суддів: Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Уніка», ОСОБА_3;

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2018 року у складі судді Голосеніної Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 06.11.2015 року о 15.20 год. на автошляху Новий Стародуб - Олександрія (0км.+400м.) відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю належного їй на праві власності транспортного засобу «DACIA Logan», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «AUDI 100», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.12.2015 року №398/5574/15-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Внаслідок зазначеної ДТП позивачеві завдано матеріального збитку в результаті пошкодження належного їй автомобіля, розмір якого, згідно з висновком експертного авто-товарознавчого дослідження від 26.11.2015 року №06-15 становить 79052,05грн.

Відповідачем застраховано свою цивільно-правову відповідальність у зв'язку з чим їй виплачено страхове відшкодування у розмірі 50000 грн.

Тому вважає, що з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої їй шкоди та страховою виплатою яка складає 29052,05 грн.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню 700 грн., які були сплачені нею за послуги евакуатора та проведення експертного авто-товарознавчого дослідження у розмірі 1800 грн.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2018 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31 552,05 грн. матеріальної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, зазначає, що позивач не надала доказів на обґрунтування вимог розміру щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Також, не підтверджуються належними платіжними документами понесені нею витрати за послуги евакуатора та проведення експертного авто-товарознавчого дослідження.

Крім того, суд не урахував його скрутний матеріальний стан та не зменшив розмір відшкодування шкоди.

У відзивах, поданому до суду на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 заперечують проти доводів скарги та вважають рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. В порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова сума за шкоду, заподіяну її автомобілю внаслідок ДТП у вигляді різниці між витратами, понесеними на відновлення автомобіля та одержаною нею страховою виплатою.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 листопада 2015 року о 15.20 год. на автошляху Новий Стародуб - Олександрія (0км.+400м.) відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю належного їй на праві власності транспортного засобу «DACIA Logan», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «AUDI 100», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.12.2015 року №398/5574/15-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Внаслідок зазначеної ДТП позивачеві завдано матеріального збитку в результаті пошкодження належного їй автомобіля, розмір якого, згідно з висновком експертного авто-товарознавчого дослідження від 26.11.2015 року №06-15 становить 79052,05грн.

Відповідачем застраховано свою цивільно-правову відповідальність у зв'язку з чим їй виплачено страхове відшкодування у розмірі 50000 грн.

Також, нею було сплачено 700 грн. за послуги евакуатора та за проведення експертного авто-товарознавчого дослідження у розмірі 1800 грн. (а.с. 10).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Зазначені зобов'язання, разом з тим, не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час скоєння ДТП була застрахована ПрАТ Страхова компанія «УНІКА» у зв'язку з чим позивач отримала страхове відшкодування в розмірі 50000 грн.

Проте згідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №06-15 від 26 листопада 2015 року, сума матеріального збитку завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля марки «DACIA Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 становить 79 052,05 грн.(а.с. 25) Крім того, позивачем понесені витрати в розмірі 700 грн. за послуги евакуатора та за проведення експертного авто-товарознавчого дослідження у розмірі 1800 грн., в сумі 2500 грн.

Отже, у результаті ДТП позивачу завдано матеріальних збитків у розмірі 31552,05 грн. (81552,05 - 50000=31552,05).

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Суд першої інстанції врахував вимоги вказаних норм права та дійшов правильного висновку, що виплаченої суми страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданої позивачу шкоди, а тому заподіювач такої шкоди - ОСОБА_2 зобов'язаний оплатити потерпілій різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 31552,05 грн.. відповідно до вимог статті 1194 ЦК України. Позивач має право на власний розсуд обрати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром кошти і страховою виплатою.

Разом з тим задовольняючи позов про стягнення матеріальної шкоди у відповідності зі ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, суд в порушення п.2 ч.1 т. 264 ЦПК України не врахував положення ч.4 ст. 1193 ЦК України щодо зменшення розміру відшкодування шкоди, завданою фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків коли шкода завдана злочином.

Колегія вважає, що матеріальний стан відповідача ОСОБА_2 є вкрай низьким, при цьому бере до уваги, що він визнаний інвалідом першої групи внаслідок загального захворювання і отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1908, 28 грн. (а.с. 114-116)

При визначенні розміру відшкодування шкоди, суд зважає на інтереси позивача ОСОБА_1 й вважає, що зменшення розміру матеріальної шкоди у ще більшому розмірі істотно вплине на її майновий стан.

За наведених обставин, апеляційна скарга відповідача має бути задоволена частково, а рішення суду в частині розміру майнової шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача відповідно до п.п.2,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України слід змінити, зменшивши цей розмір на 5000 грн., а саме із 31 552,05 грн. до 26 552,05 грн.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення коштів в розмірі 700 грн. за евакуацію автомобіля та 1800 грн. за проведення експертного авто-товарознавчого дослідження для визначення розміру матеріальної шкоди не ґрунтуються на законі, оскільки долучені до матеріалів розрахункові документи - чек та квитанція, підтверджують понесення позивачем зазначених витрат. (а.с. 40,41)

Також, не є обґрунтованими і посилання відповідача на те, що висновок № 06-15 експертного товарознавчого дослідження виконано не належним суб'єктом оціночної діяльності.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_4 є фізичною особою підприємцем, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності щодо оцінки колісних транспортних засобів і відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» набув право здійснювати оціночну діяльність.(а.с. 35,36)

Що стосується невідповідності переліку пошкоджень транспортного засобу «DACIA Logan» зазначених у довідці №10, яка видана ДАІ та пошкоджень зазначених у висновку № 06-15 експертного товарознавчого дослідження, то зазначена обставина не свідчить про неправильність визначення розміру шкоди, оскільки експертний висновок більш деталізує пошкодження отримані автомобілем внаслідок ДТП.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 376, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2018 року змінити в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26552,05 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 03 травня 2018 року.

Головуючий суддя: А.М. Головань

Судді: О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко