Рішення № 73800115, 17.04.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3439/17

провадження №: 2/398/494/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"17" квітня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участі секретаря судового засідання Шостак А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Олександрія цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, представник позивача ОСОБА_1, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представник відповідачів ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за договором кредиту

встановив:

4 жовтня 2017 року до Олександрійського міськрайонного суду Кіровградської області надійшла зазначена позовна заява Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”. Відповідно до поштового штампу на конверті вона була здана у поштове відділення 26 вересня 2017 року. Позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 леонідовича на його користь заборгованість за договором кредиту від 27 вересня 2007 року у розмірі 87451,13 доларів США, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 31220,34 доларів США, суми заборгованості за відсотками у розмірі 37935,75 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 8530,10 доларів США та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 9764,93 доларів США.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що уклав 27 вересня 2007 року з ОСОБА_2 кредитний договір, за умовам якого надав позичальнику 37524 долари під 12% річних. Також на забезпечення виконання обов’язку позивальника за основним зобов’язанням 27 вересня 2007 року з ОСОБА_3 був укладений договір поруки. Внаслідок невиконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором станом на 25 вересня 2017 року утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі.

У відзиві представник відповідачів ОСОБА_4 визнав, що ОСОБА_5 дійсно не виконав свої зобов’язання за договором кредиту, однак заперечуав проти задоволення позову, посилаючись на порушення позивачем строку давності звернення до суду, а також на те, що зобов’язання ОСОБА_3 за договором поруки припинені згідно ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки кредитор ПАТ “Укрсоцбанк” у шестимісячний строк від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив вимогу до поручителя.

У запереченні на відзив представник позивача зазначив, що вважає, що банк не пропустив строк позовної давності, оскільки відповідно до п.7.3 кредитного договору передбачено, що цей договір діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань, відповідно п.1.1.2 кредитного договору передбачено, що кінцевим терміном повернення основної заборгованості є 26 вересня 2014 року, та відповідно до п.4.2 договору поруки він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов із зазначених у ньому підстав. Він заперечував проти заяви представника відповідачів про застосування строку позовної давності з підстав, зазначених у письмових запереченнях на відзив. В останнє судове засідання 17 квітня 2018 року представник позивача не з’явився та надіслав електронною поштою до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_4, заявивши про застосування строку позовної давності, заперечував проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані ними докази, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 27 вересня 2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” та ОСОБА_2 уклади кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у кредит у розмірі 37524 долари США зі сплатою 12,55 % річних.

Пунктом 1.1.1 кредитного договору встановлений помісячний графік погашення суми основної заборгованості за кредитом, яка має погашатися до 10 числа кожного місяця, починаючи з першого платежу 10 жовтня 2007 року до останнього 10 вересня 2014 року. Сума кожного платежу за цим графіком однакова і складає 447,07 доларів США.

Також у пункті 1.1.1 кредитного договору встановлено, що кінцевим терміном повернення основної заборгованості є 26 вересня 2014 року.

Також у пункті 7.3 кредитного договору передбачено, що цей договір діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

27 вересня 2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “Укрсоцбанк” як кредитор, ОСОБА_2 як позичальник та ОСОБА_3 як поручитель на забезпечення основного зобов’язання, а саме зазначеного вище кредитного договору, уклали договір поруки.

Пункт 4.2 договору поруки місить положення про те, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Позичальник за кредитним договором ОСОБА_2 свої зобов’язання не виконав, внаслідок чого станом на 25 вересня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 87451,13 доларів США, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 31220,34 доларів США, суми заборгованості за відсотками у розмірі 37935,75 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 8530,10 доларів США та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 9764,93 доларів США. Ці обставини визнаються як позивачем, такі і відповідачем, а також підтверджуються наданий позивачем розрахунком заборгованості

До поручителя ОСОБА_3 кредитор ПАТ “Укрсоцбанк” до 26 вересня 2017 року вимог не пред’являв.

З позовом до ОСОБА_2 кредитор ПАТ “Укрсоцбанк” звернувся 26 вересня 2017 року, тобто у день здачі позовної заяви у поштове відділення, який підтверджується штампом на конверті та відомостями, отриманими у сервісі відслідковування поштового відправлення на інтернет-порталі Укрпошта (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) за номером відправлення 0408028276680, що вказаний на конверті.

Суд застосовує у цій справі такі норми права.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Відповідно до вимог статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Таке тлумачення зазначених норм права щодо застосування строку давності у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором відповідає постанові Верховного суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-160цс14. Такий підхід є усталений у судовій практиці.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред’явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Таке тлумачення норм ч.4 ст.559 ЦК України відповідає висновкам Верховного суду України у постанові від 17 вересня 2014 року у справі 6-53цс14.

Враховуючи встановлені судом обставини та зазначені норми права, суд дійшов висновку про те, що ПАТ “Укрсоцбанк” пропустив строк позовної давності для звернення з вимогою до ОСОБА_2 за кредитним договором. Строк позовної давності за кредитним договором з ОСОБА_2 відраховується окремо по кожному платежу. Останній платіж згідно з встановленим у п.1.1.1 договору графіком погашення мав бути сплачений ОСОБА_2 10 вересня 2014 року, тобто строк позовної давності за цим платежем сплинув 10 вересня 2014 року. Враховуючи те, що позов був поданий 26 вересня 2017 року, суд вважає, що позов поданий після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові. З цих же під став, та враховуючи спеціальний строк позовної давності за пенею тривалістю 1 рік, суд відмовляє і у задоволенні вимог позивача про стягнення пені. Суд вважає безпідставним посилання представника позивача на п.1.1.2 договору, оскільки умови договору щодо графіку платежів передбачають строк останнього платежу за договором 10 вересня 2017 року. Також неправильним є посилання представника позивача на п.7.3 кредитного договору, оскільки у ньому встановлено строк дії договору, а не строк виконання зобов’язання з повернення кредиту.

Також суд вважає, що порука ОСОБА_3 припинилася 10 березня 2015 року, тобто після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку, який відраховується з моменту прострочення позичальником за основним зобов’язанням строку останнього платежу за кредитним договором, оскільки кредитор у цей строк не звернувся з вимогою до поручителя. Також суд, коментуючи доводи представника позивача, наголошує на тому, що встановлений п.4.3 договору поруки строк його дії договору не застосувується у розрахунку шестимісячного строку звернення з вимогою до кредитора, оскільки початок перебігу цього строку починається з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням. Таким чином строк пред’явлення вимоги до поручителя за останнім платежем на виконання укладеного з ОСОБА_2 кредитного договору відраховуються з 10 вересня 2014 року.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 258, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, код ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження м.Київ, вул. Ковпака, будинок 29, до ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складений 27 квітня 2018 року.

Суддя Орловський В.В.