Постанова № 73797547, 03.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/616/18 Справа № 203/900/17 Головуючий у 1 й інстанції - Казак С. Ю. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про зняття з-під арешту заставного майна, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду з уточненим позовом до ОСОБА_2, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС Міністерства юстиції України), Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Шевченківський ВДВС у м.Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровській області), Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Центральний ВДВС у м.Дніпрі ГТУКЮ у Дніпропетровській області), про зняття з-під арешту заставного майна, обґрунтовуючи вимоги тим, що 08 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №СМ-SМЕ301/001/2008, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 80.000 доларів США, 08 січня 2008 року між тими самими сторонами було укладено кредитний договір №СМ-SМЕ301/001/2008/1, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 90.000 доларів США.

Вказували, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами 08 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №РМ- SМЕ301/001/2008, відповідно до умов якого в заставу банку було передано нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, приміщення IV, загальною площею 148,7 кв.м, що належало ОСОБА_2 на праві власності за договором купівлі-продажу від 08 січня 2008 року.

Зазначали, що відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25 листопада 2011 року, а також договору відступлення права вимоги від 25 листопада 2011 року, укладених між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останнє набуло право вимоги за кредитними договорами №СМ-SМЕ301/001/2008 та №СМ-SМЕ301/001/2008/1 та договором іпотеки №РМ- SМЕ301/001/2008 від 08 січня 2008 року.

Посилаючись на те, що на теперішній час між ними та ОСОБА_2 існує домовленість про можливий добровільний продаж предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, втім стосовно предмету іпотеки на теперішній час існують обтяження - арешти, що накладені постановою від 09 жовтня 2015 року державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та постановами від 30 травня 2011 року і 02 серпня 2011 року Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції та постановою від 04 жовтня 2016 року Центрального ВДВС м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що порушує їх права, а тому просять суд ухвалити рішення, яким звільнити з-під арешту предмет іпотеки, а саме нежитлове приміщення, що розташоване у АДРЕСА_1, приміщення 4 загальною площею 148,7 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_2, реєстраційні номери обтяжень 11601102,11258215,11831613,19756452 вчинені на підставі виконавчих проваджень.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2017 року позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у позові, а процесуальні порушення стосовно кола відповідачів з їх боку відсутні.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 08 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №СМ-SМЕ301/001/2008, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 80.000 доларів США.

08 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №СМ-SМЕ301/001/2008/1, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 90.000 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами 08 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №РМ- SМЕ301/001/2008, відповідно до умов якого в заставу банку було передано нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, приміщення IV, загальною площею 148,7 кв.м, що належало ОСОБА_2 на праві власності за договором купівлі-продажу від 08 січня 2008 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 25 листопада 2011 року, а також договору відступлення права вимоги від 25 листопада 2011 року, укладених між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останнє набуло право вимоги за кредитними договорами №СМ-SМЕ301/001/2008 та №СМ-SМЕ301/001/2008/1 від 08 січня 2008 року, а також за договором іпотеки №РМ- SМЕ301/001/2008 від 08 січня 2008 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2013 року, що набрало законної сили 05 липня 2016 року, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» було стягнуто заборгованість за кредитними договорами №СМ-SМЕ301/001/2008 та №СМ-SМЕ301/001/2008/1 від 08 січня 2008 року в розмірі 192.231 доларів США 37 центів.

У виконавчому провадженні №50411074 з виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №РМ- SМЕ301/001/2008 від 08 січня 2008 року, сторону стягувача було замінено з ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

На теперішній час відносно предмету іпотеки існують зареєстровані обтяження - арешти, що накладені постановою від 09 жовтня 2015 року державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України; постановами від 30 травня 2011 року та 02 серпня 2011 року Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції та постановою від 04 жовтня 2016 року Центрального ВДВС у м.Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було визначене неналежне коло відповідачів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Так, за змістом статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Частиною 1 ст.29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяжував має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що надання іпотекодержателю права на зняття арешту із заставного майна повинно бути захищено у судовому порядку без додаткових дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач має переважне право на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за рахунок реалізації заставленого майна і накладення арешту на предмет обтяження є перепоною для реалізації позивачем предмета іпотеки, що є порушенням його майнових прав і інтересів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що арешт на спірне нерухоме майно було накладено саме в рамках виконання рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2013 року, що набрало законної сили 05 липня 2016 року, та в порядку виконання виконавчого напису нотаріуса від 18 вересня 2009 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №РМ- SМЕ301/001/2008 від 08 січня 2008 року на користь ПАТ "ОТП Банк".

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні ВП № 50411074 з ПАТ "ОТП Банк" саме на ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Даних про відсутність на теперішній час виконавчих проваджень та будь-яких даних стосовно дій вчинених ними з метою захисту своїх прав позивачем надано не було.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби (п.2 постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

В даному випадку позивач фактично є стягувачем за виконавчими провадженням.

Належними відповідачами по даній справі мають бути стягувачі у виконавчих провадженнях, в рамках яких накладався арешт на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, оскільки можливим задоволенням позову у такій справі буде вирішено питання про права і обов'язки цієї особи щодо спірного майно.

Судом першої інстанції до початку розгляду даної справи по суті представнику позивача роз'яснювались положення ст.33 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) та наслідки пред'явлення позову до неналежних відповідачів, або не всіх відповідачів. Представник позивача вказаними правами не скористався.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального й процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенні, а рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.