Рішення № 73797270, 25.04.2018, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/965/17

Провадження № 2/191/806/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гречко Ю.В.

при секретарі – Борисовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», представник ОСОБА_1, до ОСОБА_2, представник ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитора таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 27 червня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_2 був укладений кредитнимй договір, на підставі якого остання отримала кредит в розмірі 55250,00 USD і зобов’язалася на умовах, визначених договором, виплачувати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом та інші суми, зазначені у кредитному договорі. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, у зв’язку з чим рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2014 року були задоволені позовні вимоги Банку і стягнуто з відповідача заборгованість за кредитом станом на 18 лютого 2013 року в розмірі 354011,41 грн., проценти за користування кредитом в розмірі 45584,62 грн., пеню в розмірі 360000,00 грн. На даний час заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, у зв’язку з чим сама по собі наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не припиняє правовідносин сторін кредитного договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, як і не позбавляє стягувача права на отримання штрафних санкцій. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по відсотках в розмірі 4722,05 доларів США, пеню в розмірі 100130,28 доларів США, судові витрати по справі в розмірі 22329,45 грн.

Відповідач звернулася до суду з зустрічним позовом, де зазначила, що рішення суду про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором набрало законної сили 16 грудня 2014 року. У передбачений на той час законом річний строк позивач не звертався до виконавчої служби з приводу примусового стягнення заборгованості за кредитним договором, хоча на той час відповідач мала у вланості нерухоме майно, якого б вистачило на погашення кредиту, а сама відповідач реалізувати майно не мала можливості у зв’язку з його арештом. Вважає, що позивач умисно з метою штучного подальшого створення заборгованості по процентам і пені не звертався до виконавчої служби, тому вважає, що проценти з 16 грудня 2014 року вона сплачувати позивачу не повинна. Також вважає, що оскільки вимагати з даного періоду проценти позивач не має права, то відсутні підстави і для стягнення пені, оскільки прострочення зі сторони відповідача не було. Просить суд визнати позивача таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання за рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2014 року про стягнення солідарно з неї і поручителя ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2007 року і стягнути з позивача на її користь судові витрати по справі.

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити. У задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зустрічні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Під час судового розгляду справи по суті судом були оглянуті письмові докази по справі.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін і вивчивши матеріали справи, вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Факт перебування сторін у договірних правовідносинах підтверджується копією кредитного договору від 27 червня 2007 року, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 55250,00 USD і зобов’язалася на умовах, визначених договором, виплачувати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом та інші суми, зазначені у кредитному договорі.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2014 року були задоволені позовні вимоги Банку і стягнуто з відповідача заборгованість за кредитом станом на 18 лютого 2013 року в розмірі 354011,41 грн., проценти за користування кредитом в розмірі 45584,62 грн., пеню в розмірі 360000,00 грн., про що свідчить копія судового рішення.

З розрахунку заборгованості вбачається, що в порушення умов кредитного договору відповідач кредит належним чином не сплачує, у зв’язку з чим на даний час заборгованість по відсотках складає 4722,05 доларів США, пеня складає в розмірі 100130,28 доларів США.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора забов’язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У ст.536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено у ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №202/26184/13-ц виходячи з системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

У зв’язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що умови кредитного договору відповідачем були порушені, рішення суду не виконано, у зв’язку з чим позивач має право вимагати сплати процентів і пені за час прострочення виконання судового рішення, оскільки наявність такого рішення не припиняє правовідносин сторін кредитного договору.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що розмір заборгованості за кредитним договором складає 354011,41 грн., яка була стягнута за рішенням суду, розмір процентів на даний час становить 4722,05 доларів США, суд приходить до висновку, що розмір пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за кредитним договором, який просить стягнути позивач, значно перевищує розмір завданих позивачу збитків, у зв’язку з чим розмір пені підлягає зменшенню до 5000,00 доларів США.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то за змістом частин першої і четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов’язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у даному випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.

Згідно вимог ч.2 ст.613 ЦК України якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов’язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов’язання у вигляді його прострочення боржником не настало і в такому разі вважається, що виконання зобов’язання відстрочено на час прострочення кредитора.

У даному випадку в обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач не надала суду жодного доказу того, що саме внаслідок прострочення кредитора вона не мала можливості виконати своє грошове зобов’язання з 2014 року до даного часу, у зв’язку з чим такі посилання є необґрунтованими, не доведеними і зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки первісні позовні вимоги задоволені частково, понесені позивачем судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.551, 610, 413, 526, 599, 611, 625, 1046, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 12, 13, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», представник ОСОБА_1, до ОСОБА_2, представник ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01025, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, п/р №37398000000002, МФО: 300346, кож ЄДРПОУ: 23494714, заборгованість по відсотках в розмірі 4722,05 доларів США, і пеню в розмірі 5000,00 доларів США.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитора таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01025, м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, п/р №37398000000002, МФО: 300346, кож ЄДРПОУ: 23494714, витрати по сплаті судового збору в розмірі 22329 (двадцять дві тисячі триста двадцять дев’ять) грн. 45 коп.

На рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання – після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення виготовлене у повному обсязі 04 травня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_6