Рішення № 73796041, 20.04.2018, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 2-1394/10

Номер провадження 2/213/6/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року м.Кривий Ріг

Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Соловйової Л.Я.,

при секретарі Ємельянцевій Т.С.,

розглянув заочно у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ОСОБА_1 АВАЛЬ» (далі ПАТ “ОСОБА_1 АВАЛЬ») до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який в подальшому уточнив (т.1 а.с.119), просить звернути стягнення на предмет іпотеки – трикімнатну квартиру, розташовану на п»ятому поверсі 5-ти поверхового житлового будинку, загальною площею 57,2 кв.м., житловою 44,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за рахунок реалізації якої, задовольнити вимоги позивача в сумі 344399 грн. 05 коп.; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки –шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження; визначити початкову ціну предмету іпотеки не нижче за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 18.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/3661/151315/82, відповідно до якого, останній отримав кредитні кошти у сумі 20460,00 доларів США строком до 18.07.2018 року під 14% річних. В забезпечення зобов’язань за вказаним кредитним договором, між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» та відповідачамиОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №014/08/11-11/039/08 від 18.07.2008 року, відповідно до якого відповідачі передали в іпотеку квартиру№97, розташовану в будинку №26 по вул.50 років Жовтня в м.Кривий Ріг. Відповідно до п. 7.1 кредитного договору відповідач ОСОБА_4 зобов»язаний щомісячно ануїтентними частинами сплачувати частку кредиту та проценти за користування кредитними коштами, згідно графіку погашення кредиту. Однак в порушення вимог вказаного пункту договору, ОСОБА_4 зобов»язання за кредитним договором не виконує. Відповідно до п. 9.3 кредитного договору, позичальник зобов»язаний виконати вимогу Кредитора про дострокове погашення грошових зобовязань за цим договором протягом не більше ніж 30 календарних днів з моменту її пред»явлення. Такі вимоги були направлені відповідачам 14.01.2010 року за вих. №48 і отримані ними 22.01.2010 року, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення. Відповідач ОСОБА_4 прострочив повернення чергової частини позики, внаслідок чого банк, згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. Станом на 20.08.2010 року заборгованість відповідача ОСОБА_4 перед позивачем складає 43648,41 доларів США, в тому числі: 20065,50 доларів США заборгованість по кредиту, 5094,05 доларів США - заборгованість по процентам, 18488,86 доларів США- пеня, що згідно курсу НБУ (1 долар США = 7,8903 грн.) складає 344399,05 грн., яку позивач просить задовольнити за рахунок предмета іпотеки. Також позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь понесені судові витрати в загальній сумі 1820 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 26.06.2015 року провадження у справі було зупинено до залучення правонаступника відповідача ОСОБА_4 (т.1 а.с.167). На підставі ухвали суду від 01.09.2016 року провадження у справі поновлено (т.1 а.с.175).

Ухвалами суду від 02.03.2017 року провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_4 – закрито у зв»язку із смертю останнього – 01.07.2014 року та залучено в якості третьої особи Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, оскільки встановлено, що в спірній квартирі зареєстровані та проживають неповнолітні діти відповідача – ОСОБА_3 (т.1 а.с.206, 207).

Представник позивача у судове засідання не явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Направив заяву про слухання справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити в повному обсязі. Судом ухвалено про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомили. Відзив на позов не надали.

Судом ухвалено про заочний розгляд справи за відсутності відповідачів відповідно до ст. ст. 280-281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи -Виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування в судове засідання не явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Направив заперечення на позов, з яких слідує, що в квартирі АДРЕСА_2 (раніше вул.50 років Жовтню) в м.Кривий Ріг зареєстровані та проживають неповнолітні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до ч.3 ст.109 ЖК УРСР, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають в ньому, за винятком, встановленим законом. Житло за вищевказаною адресою є єдиним житлом для вказаних неповнолітніх дітей. Також зазначають, що 07.06.2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно п.1 якого, не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 Закону України «Про заставу» та /або предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо: таке майно виступає як забезпечення зобов»язань громадян України за споживчими кредитами наданими йому кредитними установами в іноземній валюті або таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника /майнового поручителя, за умови відсутності у їх власності іншого нерухомого житлового майна. З метою захисту прав неповнолітніх дітей, представник третьої особи просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (т.2 а.с.1).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом ухвалено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відповідно до ч.3 ст.274 ЦПк України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

18 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/3661/151315/82, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти на споживчі цілі у сумі 20460,00 доларів США. Дата остаточного погашення кредиту - 18.07.2018 року. Договором встановлено, що за користування кредитом позичальником сплачуються проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватись на умовах цього договору та на дату його укладання складає -14% річних. Відповідно до п. 7.1 кредитного договору погашення кредиту здійснюється щомісячно ануїтентними (однаковими) платежами в розмірі згідно графіку погашення кредиту, що включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування (а.с.5-8 т.1).

В забезпечення зобов»язань за вказаним кредитним договором, між позивачем та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір №014/08/11-11/039/08 від 18.07.2008 року, відповідно до якого відповідачі передали в іпотеку 3-х кімнатну квартиру на 5 поверсі 5 поверхового житлового будинку, загальною площею 57,2 кв.м., житловою площею 44,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Кривий Ріг, вул.50 років Жовтня (теперішня назва вул.Гірників), буд.26 кв.97 та належать іпотекодавцям на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності від 21.10.1997 року виданого ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» розпорядження №1619а від 30.09.1997 року (а.с.9-11 т.1). Відповідно до п.2.1 цього договору, іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов»язань іпотекодавця (позичальника), що випливають та\або виникнуть в майбутньому з кредитного договору №014/3661/151315/82 від 18.07.2008 року.

Відповідач ОСОБА_4 щомісячні кредитні платежі та проценти в строки передбачені графіками погашення кредиту не сплачував, чим порушив умови кредитного договору.

14.01.2010 року за вихідним номером №48, відповідно до п. 9.3 кредитного договору, банком було направлено відповідачам вимогу про усунення порушень умов кредитного договору та дострокове погашення грошових зобов»язань за договором в розмірі 33260,79 доларів США протягом не більше ніж 30 календарних днів з дати її надіслання. Згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, 22.01.2010 року вказана вимога була отримана відповідачами (а.с.12-13 т.1).

Згідно розрахунку позивача, станом на 20.08.2010 року заборгованість за кредитним договором складає 43648,41 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.08.2010 року: 1 долар США= 7,8903 грн., складає 344399,05 грн.) в тому числі: заборгованість по кредиту - 20065,50 доларів США; заборгованість по процентам - 5094,05 доларів США; пеня - 18488,86 доларів США (а.с.14-15 т.1).

Таким чином, позивач, відповідно до п.9.1 кредитного договору має право вимагати дострокового погашення кредиту у повному обсязі, включаючи заборгованість по кредиту, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

14.09.2010 року ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернувся в Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.3 т.1).

Заочним рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 16.11.2010 року позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» були задоволені та звернуто стягнення на предмет іпотеки (а.с.45-47 т.1).

За заявою відповідача ОСОБА_4 від 08.01.2014 року (а.с.50 т.1) вказане заочне рішення було переглянуто та скасовано ухвалою суду від 20.03.2014 року (а.с.75-76 т.1).

01.07.2014 року ОСОБА_4 помер (а.с.137 т.1).

Ухвалами Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 14.08.2014 року та від 26.06.2015 року провадження у справі було зупинено до залучення правонаступника відповідача ОСОБА_4 (а.с.139,167 т.1).

Із інформаційних довідок із спадкового реєстру, наданих державним нотаріусом П»ятої криворізької державної нотаріальної контори від 08.07.2015 року, 26.07.2016 року та від 23.10.2017 року вбачається, що інформація про заведені спадкові справи після смерті ОСОБА_4 та щодо видачі на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, а також стосовно складених останнім заповітів чи спадкових договорів - відсутня (а.с.170, 173,174 т.1, а.с. 13-15 т.2).

Ухвалою від 02.03.2017 року провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_4 – закрито, у зв»язку із смертю останнього (а.с.206 т.1).

Також встановлено, що в квартирі АДРЕСА_3 (раніше назва вулиці – 50 років Жовтня) в м.Кривий Ріг, яка є предметом іпотеки зареєстровані неповнолітні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.203 т.1).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, сформованої 28.12.2017 року слідує, що квартира №97 по вул.50 років Жовтню (нова назва –вул.Гірників) в м.Кривий Ріг, перебуває у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_8, (прізвище якої після реєстрації шлюбу – ОСОБА_3), ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно – 01.04.2008 року. Вказана квартира перебуває в іпотеці на підставі договору іпотеки від 18.07.2008 року іпотекодержатель – ДОД «ОСОБА_1 Аваль» та накладено заборону на вказане нерухоме майно (а.с.39-40 т.2).

Батьками дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_9. Відомості про батька дітей зазначені на підставі реєстрації шлюбу (а.с.42,49 т.2). Неповнолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 21.01.2014 року в картці матері (а.с.38 т.2).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають з права іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору грошові кошти (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами п. 2 ст. 1050 ЦК України зазначено, що якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що засобом забезпечення зобов»язань за кредитним договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_4 виступає іпотека нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 (колишна назва вул.50 років Жовтня» в м.Кривий Ріг, яка є приватною спільною сумісною власністю відповідачів ОСОБА_4Я, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Частиною 1 ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 583 ЦПК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Стаття 12 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі порушення іпотекодавцем зобов»язань, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов»язань боржником, а в разі невиконання вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема за рішенням суду.

Згідно приписів до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Із матеріалів справи встановлено, що у зв»язку з невиконанням умов кредитного договору від 18.07.2008 року - позивач 14.01.2010 року направив боржнику ОСОБА_4 та поручителям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 письмову вимогу про усунення порушень умов кредитного договору, яку відповідачі отримали, однак ніяким чином не відреагували, заборгованість за договором не сплатили. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у зв»язку з наявністю заборгованості.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Встановлено, що п.7.4 укладеного між сторонами іпотечного договору містить застереження про можливість звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом передання права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». Однак, як зазначено вище, співвласник спірної квартири- позичальник ОСОБА_4 помер, спадщина після його смерті не прийнята, а тому здійснити передачу прав власності іпотекодержателю - неможливо.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2967цс16, який враховується судом при визначенні підстав набуття права власності на майно, що перебуває в іпотеці.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Встановлено, що позивач ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернувся в суд з даним уточненим позовом визначивши спосіб захисту - звернення стягнення на предмет іпотеки –квартиру АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за рахунок реалізації якої, задовольнити вимоги позивача в сумі 344399 грн. 05 коп., визначити спосіб реалізації предмета іпотеки –шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, тобто відповідно до положень ст.39 Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст.608 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язане з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Встановлено, що 01.07.2014 року позичальник ОСОБА_4 помер. Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Перелік зобов’язань, які не входять до складу спадщини, визначені ст.1219 ЦК, отже, зобов’язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.

Статтею 17 закону «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.

У зв»язку з вищевикладеним, обов»язок щодо виконання кредитного договору покладений на спадкоємця померлого ОСОБА_4. Як встановлено з матеріалів справи, спадкова справа після смерті останнього не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались. Тобто станом на 23.10.2017 року відсутній спадкоємець прав та обов»язків ОСОБА_4 (а.с.13-15 т.2). Однак, власниками спірної квартири, яка є предметом іпотеки також є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які виступали іпотекодавцями квартири разом з кредитором та співвласником житла - ОСОБА_4

Також судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_3 (раніше назва вулиці – 50 років Жовтня) в м.Кривий Ріг, яка є предметом іпотеки з 21.01.2014 року в картці матері зареєстровані неповнолітні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Батько дітей – ОСОБА_9 зареєстрованим в спірній квартирі не значиться.

Встановлено, що спірна квартира не була придбана за кошти отримані ОСОБА_4 на підставі кредитного договору №014/3661/151315/82 від 18.07.2008 року та на момент укладення договору іпотеки – малолітні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не мали права власності та права користування квартирою, договір іпотеки був укладений до їх реєстрації в квартирі, а тому не потребував попередньої згоди органу опіки та піклування для здійснення цього правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці до десяти років та у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків, або одного з них. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

У силу положень ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім’ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Отже, встановлено, що реєстрація малолітніх дітей в спірній квартирі відбулась після пред»явлення позову до суду та подачі відповідачем ОСОБА_4 08.01.2014 року заяви про перегляд заочного рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 16.11.2010 року винесеного за даним позовом. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 знаючи про наявність спору щодо квартири №97 по вул.50 років Жовтню ( на даний час вул.Гірників), 26 в м.Кривий Ріг, яка є предметом іпотеки, свідомо обрала для дітей в якості місця проживання вказану квартиру. Будь-яких заходів для зменшення заборгованості за кредитом, забезпеченого іпотекою - остання не вживала. Реєстрація малолітніх дітей в житловому приміщенні, що є предметом іпотеки не є підставою для відмови у позові.

Разом з тим встановлено, що 7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Згідно з пунктом 1 вказаного Закону, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений вищевказаним Законом України мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов’язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 зазначеного Закону протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Разом з тим рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Чинність цього Закону на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права. Така правова позиція викладена у постановах ВСУ у справах №6-58цс15, № 6-483цс15.

Окрім цього, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої ст. 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому, суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі вказаних норм закону судом були надані рівні права сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості. Відповідачі в судове засідання не явились, відзив на позов не подали, своїм правом надання доказів та доведення їх переконливості перед судом – не скористались.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ОСОБА_1 АВАЛЬ» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв»язку із задоволенням позову, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі по 910 гривень з кожного із відповідачів.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 575,583, 589, 590, 608, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 11,17,33, 35,37,38,39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ОСОБА_1 АВАЛЬ» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки – трикімнатну квартиру, розташовану на п»ятому поверсі 5-ти поверхового житлового будинку, загальною площею 57,2 кв.м., житловою 44,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Гірників (колишна назва вул.50 років Жовтня), буд.26 кв.97, яка належить ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (на теперішній час прізвище –ОСОБА_3), шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну предмету іпотеки не нижче за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, за рахунок реалізації якої, задовольнити вимоги позивача за кредитним договором №014/3661/151315/82 від 18.07.2008 року, яка станом на 20.08.2010 року складає 43648,41 доларів США, з яких 20065,5 доларів США – заборгованість за кредитом; 5094,05 доларів США – заборгованість за відсотками; 5440,44 доларів США – пеня за прострочку кредиту; 13048,42 доларів США – пеня за прострочення відсотків, що станом на 20.08.2010 року за курсом НБУ 1 долар США – 7,8903 грн.) складає 344399,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ОСОБА_1 АВАЛЬ» судовий збір в сумі по 910 гривень з кожного окремо.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Позивач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “ОСОБА_1 АВАЛЬ», 01001, м.Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ- 14305909.

Відповідач: ОСОБА_2, 50102, АДРЕСА_5, РНОКПП- НОМЕР_1;

Відповідач: ОСОБА_3, зареєстрована - 50102, АДРЕСА_5, проживає - 50102, АДРЕСА_6, РНОКПП-3119221642;

Третя особа: Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, 50026, м.Кривий Ріг, пл.Гірницької слави, 1, код ЄДРПОУ – 04052548.

Дата складення повного судового рішення – 27.04.2018 року.

Суддя Л. Я. Соловйова