Рішення № 73795224, 04.05.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1378/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

секретар судового засідання Урсул Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» 04.08.2017 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.03.2013 року у розмірі 49003,83 гривень, а також про стягнення судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 1600 гривень, сплачених позивачем при зверненні до суду.

Позивач зазначив, що 18.03.2013 року уклав з відповідачем договір № б/н, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 4000 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р. та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Однак позичальник належним чином не виконала зобов’язання, покладені на неї відповідно до вищезазначеного договору, у зв'язку з чим станом на 30.06.2017 року має заборгованість – 49003 гривень 83 копійки, яка складається з наступного:

- 3863 гривень 44 копійок – заборгованість за кредитом;

- 39130 гривень 68 копійок – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3200 гривень 00 копійок – заборгованість за пенею та комісією;

- 500 гривень 00 копійок – штраф (фіксована частина);

- 2309 гривень 71 копійок – штраф (процентна складова).

06.03.2018 року відповідач ОСОБА_1 надала заперечення на позовну заяву, відповідно до яких зазначає, що з позовом вона не згодна з наступних підстав. Позивач не надав суду доказів підпису відповідачем на Умовах та Правилах надання Банківських послуг, ознайомлення саме з ними її відповідно договору № б/н від 18.03.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою, які додані до позову, не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на відповідача, а також вони не підписані відповідачем, що свідчить про те,що вони на неї не розповсюджуються. Доданий до позову розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Крім того, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 30.06.2017 року позивач вказав, що останнє погашення за кредитом відбулось 28.11.2014 року в сумі 500 гривень, однак це не відповідає дійсності, ця сума самовільно й безпідставно вказується позивачем. ОСОБА_1 зазначає, що останнє погашення за кредитом відбулось 30.04.2014 року в сумі 200 гривень, що дійсно нею визнається. Також відповідач в поданих запереченнях на позовну заяву заявила про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення з неї заборгованості за кредитом відповідно до ст. 267 ЦК України, посилаючись на те, що позовна давність відраховується з дня здійснення останнього погашення за кредитом, а саме з 30.04.2014 року. Таким чином, з 30.04.2014 року до 14.07.2017 року пройшло більше трьох років й строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом та щодо стягнення неустойки сплив.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з’явився, але на адресу суду від нього надійшло клопотання про те, що позов підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутності, у разі неявки відповідача проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судовому засіданні не була присутня, однак надала заяву, відповідно до якої просить здійснити розгляд справи за її відсутності, а також зазначила, що при винесенні судом рішення просить взяти до уваги подані нею 06.03.2018 року заперечення на позов.

На підставі клопотань позивача та відповідача суд ухвалює рішення за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247 ЦПК України.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наявні докази, встановивши обставини справи та визначивши відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку:

18.03.2013 року ОСОБА_1 подала до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій просила надати їй послуги у виді платіжної картки – «Універсальна», з бажаним лімітом за платіжною карткою в 5000 гривень.

Своїм підписом у анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Крім того, своїм підписом в заяві ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому виді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Вона зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змістом на сайті ПриватБанку.

Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 р. № СП-2010-256, витяги з яких надані позивачем, передбачено терміни і поняття, права і обов'язки клієнта, права та обов'язки банку, запевнення клієнта, відповідальність сторін, правила зміни умов та правил, додаткові положення, які включають строки та застереження, місце виконання та інші положення.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 на те, що позивач не надав до суду доказів підпису відповідачем на Умовах й Правилах надання Банківських послуг, що свідчить про те, що саме з ними було ознайомлено її відповідно до договору б\н від 18.03.2013 року, а також на те, що Умови та правила надання банківських послуг, які додані до позову, на неї не розповсюджуються, суд вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 634 ЦК України зазначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого позивачем ОСОБА_2 заборгованості за договором б/н від 18.03.2013 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 30.06.2017 року видно, що зобов'язання за кредитним договором відповідачем виконувались неналежно, наслідком чого є заборгованість на загальну суму – 49003 гривень 83 копійок, яка складається з наступного: 3863 гривень 44 копійок – заборгованість за кредитом; 39130 гривень 68 копійок – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3200 гривень 00 копійок – заборгованість за пенею та комісією; 500 гривень 00 копійок – штраф (фіксована частина); 2309 гривень 71 копійок – штраф (процентна складова).

Дослідивши заперечення на позовну заяву суд не може взяти до уваги посилання відповідача на те, що останнє погашення за кредитом відбулось 30.04.2014 в сумі 200 гривень, адже ОСОБА_1, в порушення принців змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, не надала жодних доказів на підтвердження зазначеного.

Дослідивши обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення рішення.

Згідно висновку Верховного Суду України в постанові від 24.06.2015 року по справі № 6-738цс15 без заяви сторони у спорі ні загальна ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовна давність не може бути застосована до основного кредитного зобов’язання за кредитним договором № б/н від 18.03.2013 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, оскільки позовна заява була подана в строк, встановлений ст. 257 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З постанови Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі № 6-160цс14 вбачається, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону. Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

В даному випадку, цей строк охоплює період часу з 04.08.2016 року (останні 12 місяців, що передують даті пред'явлення позову) по 04.08.2017 рік (дата пред'явлення позову).

Таким чином, враховуючи те, що розмір пені та штрафів, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням позивача до суду, у межах строку позовної давності, він становить 1200 гривень, оскільки згідно виписки, наданої позивачем додатково до пояснень, за вказаний період відповідачу нараховувались щомісяця по 100 гривень пені.

Отже, загальна сума кредитної заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача складає: 3863,44+39130,68+1200= 44194,12 гривень.

Згідно з ч 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» було сплачено 1600 гривень судового збору, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № PROM4B3MYD від 14.07.2017 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1600 гривень, понесених позивачем при звернені до суду.

Керуючись ст.ст. 12,13,18,76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, п/рах. 29092829003111) заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.03.2013 року в розмірі 44194 гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, п/рах. 29092829003111) судові витрати, які складаються з 1600 гривень судового збору.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_3