Вирок № 73794677, 04.05.2018, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 486/245/17

Провадження № 1-кп/486/27/2018

04 травня 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Франчук О.Д.

при секретарі Архіповій К.В., Деменко К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого: ДПТС "Квант" ПАТ "Атомсервіс" - техніком з телекомунікаційних послуг, зареєстрованого та проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,

за участю: прокурора Свінтковської В.В., потерпілої ОСОБА_2, представника потерпілих ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, обвинуваченого – ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2016 року у період часу з 05 години до 06.00 години на території Паркової зони проспекту Соборності, навпроти під'їзду № 6 будинку № 5 по проспекту Соборності в м. Южноукраїнську Миколаївської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, виникла сварка, під час якої ОСОБА_1, на ґрунті раптово-виниклих неприязних відносин, завдав декілька ударів зап'ястям обох рук в область голови ОСОБА_5, від чого останній упав та від падіння вдарившись задньою частиною тулубу об ґрунтову поверхню паркової зони, втратив свідомість. Розуміючи безпорадний стан потерпілого та необхідність надання йому медичної допомоги, ОСОБА_1 вжив декілька невдалих спроб щодо приведення ОСОБА_5 до свідомості, після чого взяв його під руки та переніс на протилежну сторону проїжджої частини проспекту Соборності, однак через фізичну втому та нетверезий стан, поклав останнього на асфальтоване покриття та взявши за ноги відтягнув на відстань близько 30 метрів до лавки, що біля 6-го під'їзду будинку № 5 по проспекту Соборності в м. Южноукраїнську Миколаївської області де і залишив потерпілого. Близько 06 години 35 хвилин 06 вересня 2016 року ОСОБА_5 у стані коми 2 ступеня було доставлено до реанімаційного відділення ДЗ “СМСЧ-2” м. Южноукраїнська. 13 вересня 2016 року о 10.00 годині ОСОБА_5 у стані коми 1 ступеня було доставлено до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова, де 29 вересня 2016 року, останній помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи трупу № 07 від 05 січня 2017 року смерть ОСОБА_5, настала від закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась тяжким забоєм головного мозку, крововиливами під тверду та м'які мозкові оболонки, речовину головного мозку, яка ускладнилась набряком головного мозку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав суду, що 06 вересня 2016 року близько 5.00 години ранку він пішов у кафе “Холодні ноги”, аби похмелитись. Знаходячись на літньому майданчику даного закладу, побачив раніше не знайомого йому ОСОБА_5, який вже був у стані сильного алкогольного сп'яніння. Бачачи, що останній обперся на дерево і вже майже засинав, він запропонував провести його додому. ОСОБА_5 погодився та повідомив, що живе в будинку біля колишнього кафе “Чебурашки”, що по проспекту Незалежності, 14 в м. Южноукраїнську Миколаївської області. Під час їхнього руху потерпілий, не раз падав та намагався затіяти бійку, аби припинити її, він декілька разів давав йому ляпаси. Останній раз, ОСОБА_5 намагався затіяти бійку переходячи через парк, що по проспекту Соборності, однак, отримавши чергового щигля двома зап'ястями рук від нього присів, а потім взагалі ліг на землю. Взявши потерпілого на руки намагався перенести через проїжджу частину, однак потерпілий почав вириватись. Втомившись від таких дій потерпілого, поклав його на проїжджу частину взяв за ногу і почав тягнути, весь час поки він це робив, потерпілий то підіймав то опускав голову. Врешті решт протягнувши його близько 25 — 30 метрів до лавки він залишив останнього на ній. В цей час до них підійшли працівники поліції, які запитали що сталось, на що він відповів, що намагався довести потерпілого до його будинку, та пішов до дому. Вже по спливу чотирьох місяців під час слідчого експерименту він дізнався що ОСОБА_5 помер. Цивільний позов потерпілої визнав на суму 70 000 грн. Не згоден на стягнення з нього грошових коштів на поминальні обіди та вважав дещо завищеною суму моральної шкоди.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що загиблий ОСОБА_5 - її онук. 05 вересня 2016 року в нічний час він пішов гуляти, проте по спливу аж трьох днів додому так і не повернувся. Вони почали його пошуки та звернувшись до правоохоронних органів дізнались що ОСОБА_5 в реанімації непритомний. Аби врятувати його, вони перевезли його до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова, проте всі спроби виявились марними. 29 вересня 2016 року, так і не прийшовши до тями, ОСОБА_5 помер.

Представник потерпілих в судовому засіданні зауважила, що від дій обвинуваченого, про які він вказує в своїх показах, не могли бути спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких в подальшому настала смерть потерпілого ОСОБА_5 Цивільний позов підтримала в повному обсязі.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Зокрема, окрім його особистих зізнавальних показів, вона підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 1830 від 26 жовтня 2016 року та висновком експерта № 07 від 05 грудня 2016 року відповідно до якого смерть ОСОБА_5 настала від внутрішньочерепної травми яка супроводжувалась тяжким забоєм головного мозку, крововиливами під тверду та м'які оболонки головного мозку та у речовину головного мозку і ускладнилися набряком головного мозку. Виявлені при досліджені трупа вищеописані ушкодження прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі). Виявлені при досліджені трупа вищеописані тілесні ушкодження у ділянці голови у вигляді внутрішньочерепної травми розділеню не підлягають і відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню та знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті. Виявлені при досліджені трупа вищеописані тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на шкіряних покровах тулуба та кінцівок відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню та знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті. Враховуючи характеристику та локалізацію виявлених при експертизі тілесних ушкоджень, дані додаткових методів дослідження, не виключається можливість їх утворення внаслідок падіння з висоти власного зросту. (За життя потерпілий страждав на хронічний портальний гепатит. Внаслідок зазначеного травматичного процесу, протягом клінічного перебігу, у потерпілого розвинулася двобічна серозно-десквамативна пневмонія.

Згідно висновку експерта № 1830/587 — Е від 14.12.2016 року враховуючи локалізацію та характеристику виявлених при експертизі тілесних ушкоджень та дані додаткових методів дослідження, не виключається можливість, що протягом певного проміжку часу до втрати свідомості, потерпілий міг здійснювати які не будь самостійні дії.

А також протоколом та дослідженим в судовому засіданні відеозаписом слідчого експерименту від 29.12.2016 року відповідно до якого ОСОБА_1 чітко та в логічній послідовності відтворив ситуацію, яка відбулась між ним та потерпілим ОСОБА_5

Окрім того, покази обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджуються показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які також підтвердили ту обставину, що 06 вересня 2016 року близько 06 години ранку, приїхавши на виклик, зі слів ОСОБА_1, який на той час був у стані сильного алкогольного сп'яніння, їм стало відомо, що останній намагався довести потерпілого ОСОБА_5 до дому, оскільки той також був у стані сильного алкогольного сп'яніння. По дорозі між ними декілька разів зав'язувалась бійка, останній раз обвинувачений зап'ястями обох рук вдарив потерпілого, від чого той упав. Намагаючись дотягнути потерпілого до лавки, обвинувачений спочатку ніс його, а потім близько 30 метрів тягнув через проїзну асфальтовану частину за ногу. Окрім того, зазначені особи показали, що потерпілий ОСОБА_5, лежачи на лавці, видавав звук схожий на харчання. Зазначену обставину підтвердив і сам обвинувачений і свідок ОСОБА_8

Також, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що 06 вересня 2016 року близько 5 — 6 години ранку через відчинене вікно своєї квартири бачила, двох чоловіків на території паркової зони по проспекту Соборності. При цьому один намагався розбудити іншого. Вийшовши через деякий час на вулицю, побачила, що чоловік, якого вона бачила через відчинене вікно, вже лежить на лавці біля 6 під'їзду будинку № 5 по проспекту Соборності в м. Южноукраїнську Миколаївської області. Обставини за яких він туди дістався їй не відомі.

Свідок ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показали, що забираючи речі ОСОБА_5 з лікарні вони були всі брудні, в пилюці та крові. Належний потерпілому рюкзак, був весь подертий.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що зранку близько 06.00 години вона вийшла гуляти з собакою та побачила на лавці лежачого чоловіка. Під головою у нього була його футболка, вся спина була в подряпинах, та штани трішки приспущені. Бачила, що з вуха йшла кров. Біля останнього нікого не було. Вона зустріла свідка ОСОБА_11, а потім пішла до дому викликала поліцію та карету швидкої допомоги.

Свідок ОСОБА_11 суду підтвердила що в ранковий час, коли йшла на роботу, зустріла ОСОБА_10, зі слів якої дізналась про молодого чоловіка, що лежить на лавці, якого згодом сама побачила. Після чого переодягнулась та приступила до прибирання двору, оскільки працює двірником.

Крім того, досліджені в судовому засіданні докази спростовують доводи представника потерпілих про неможливість настання смерті завданими обвинуваченим потерпілому тілесними ушкодженнями, та вказують на те, що підтвердив і сам обвинувачений, що за період поки він волочив потерпілого, останній то підіймав то опускав голову, внаслідок чого ударявся нею об тверду асфальтовану поверхню, що в подальшому призвело до утворення тілесних ушкоджень, вказаних в медичних висновках.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2012 року у справі №5-15кс12 правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає в точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об'єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченими кримінально-правовою нормою.

Таким чином, за відсутності ознак того, що обвинувачений розраховував або передбачав настання суспільно небезпечного наслідку – заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень певного ступеня тяжкості або настання його смерті, дії обвинуваченого слід розглядати як такі, що вчинені з необережності. З об’єктивної сторони вбивство з необережності характеризується неконкретизованим умислом щодо дії – тілесного ушкодження певного ступеня тяжкості та небажанням настання наслідку – смерті потерпілого, тоді як умисне нанесення тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, характеризується змішаною формою вини – умислу щодо діяння (заподіяння тяжкого тілесного ушкодження) та необережності щодо наслідку, а саме настання смерті потерпілого. Тобто специфіка вбивства з необережності полягає в його суб’єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини.

Встановлені в судовому засіданні обставини провадження та сукупність досліджених доказів свідчать про те, що характер, послідовність і динамічність дій обвинуваченого, його поведінка до, під час і після вчинення злочину, локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого та механізм їх спричинення, збігаються з ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України і свідчать про те, що обвинувачений у даному випадку діяв без умислу на позбавлення життя потерпілого та вчинив для цього усі необхідні дії.

Відповідно до ч. 4. ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Згідно ч.3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до с. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Судом надана оцінка всім доказам у їх сукупності, і ті сумніви, які не виявилося за можливе усунути шляхом експертних досліджень, суд тлумачить на користь обвинуваченого.

Дослідивши всі докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, а його дії підлягають кваліфікації по ч. 1 ст. 119 КК України, а саме вбивство вчинене через необережність.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

При цьому суд бере до уваги визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину і санкцію статті, особу винного, його характеризуючі дані.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Враховуючи вищезазначене, дані про особу обвинуваченого, ту обставину, що він має постійне місце проживання та роботи, де характеризується позитивно, за глибоким переконанням суду, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до скоєного, враховуючи позицію потерпілих, які мають претензії до обвинуваченого щодо відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди, та відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, приймаючи до відому досудову доповідь інспектора Первомайського міськрайонного відділу з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку про те, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання передбачене санкцією частини 1 статті 119 КК України, у вигляді позбавлення волі, з звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення за ним контролю, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Таке покарання на переконання суду буде справедливим та співмірним із тяжкістю вчиненого злочину. Так, визначаючи поняття справедливості щодо призначення кримінальних покарань Конституційний Суд України зазначає, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених (п.4.1 Рішення КСУ від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) положень (справа про призначення судом більш м'якого покарання).

Заявлений потерпілою ОСОБА_12 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з витрат на лікування у сумі 50 776 грн. та витрат на поховання у сумі 22 228 грн. та моральної шкоди у сумі 500 000 грн. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно - небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Частиною 1 статті 128 КПК України встановлено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. За правилами статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

При цьому, згідно вимог ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" поховання померлого – це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Наведене однозначно свідчить про те, що церемонія поминання не відноситься до поховання. Більше того, зі змісту абзаців 8, 9 та 10 статті другої вищезазначеного Закону випливає, що церемонія поховання та церемонія поминання є зовсім різними поняттями, така думка співпадає з висловленою з цього приводу Верховним судом позицією у постанові від 19.03.2018 року № 554/1793/15-ц.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_12 про стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 50 776,00 грн. - витрат на лікування потерпілого та 9923,00 грн. - витрат на поховання, а всього 60699,00 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Злочином потерпілій заподіяно значної моральної шкоди, оскільки вона втратила рідного сина, моральні страждання є триваючими, нескінченними, проте злочин є необережним, обвинувачений визнав себе винним в скоєнні кримінального правопорушення, визнав частково заявлені вимоги в частині моральної шкоди та має намір відшкодовувати завдану шкоду.

Тому суд у процесі розгляду кримінального провадження та дослідження наявних доказів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про часткове задоволення вимог потерпілої, оскільки, заявлений нею цивільний позов із встановленим грошовим еквівалентом, а саме 500000 гривень, належним чином не доведено, не надано достатніх підтверджень його розміру.

Долю речових доказів необхідно вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити, встановивши йому 2 роки іспитового строку.

В силу п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов'язки періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_12, 60699 (шістдесят тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_12, 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди, а всього 160699 (стошістдесят тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок.

Речові докази: документ — СD диск з відеозаписом слідчого експерименті за участю ОСОБА_1 та СD диск з камери відеоспостереження магазину “Апельсин” - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_13