Постанова № 73794448, 26.04.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

26.04.2018 справа №905/2464/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача): суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4, за довіреністю; ОСОБА_5, за довіреністю;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг", м. Київ на рішення господарського суду Донецької областівід 22.01.2018 (підписано 25.01.2018)у справі № 905/2464/17 (суддя Чернова О.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за договором № 035/38 від 20.01.2017 в сумі 654 438,35 грн., пені – 40 022,33грн., 3% річних – 5 177,68грн., інфляційних витрат – 12 945,23 грн.В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг", м. Київ (Позивач) із позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область (Відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 035/38 від 20.01.2017 в сумі 654 438,35 грн., пені – 40 022,33грн., 3% річних – 5 177,68грн., інфляційних витрат – 12 945,23 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.01.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні наданих доказів.

Зокрема, скаржник вважає, що твердження суду про невиконання Позивачем щозмінних завдань в повному обсязі є суперечливими, оскільки водночас зазначено, що поставка продукції в роботу здійснювалась Відповідачем в щозмінно в значно меншому обсязі, ніж зазначено у планових завданнях.

Також, Позивач зазначає, що судом не було встановлено достовірність, належність та допустимість доказів, а саме – змінних завдань з переробки металів чорних вторинних до габаритних розмірів. Вважає, що вони складені з порушенням істотних умов договору, оскільки на наданих Відповідачем копіях вказаних документів відсутні підписи сторін та печатки підприємств, а достовірність наявних підписів судом не досліджувалась. Крім того, зауважує, що надані копії змінних завдань не відповідають реальним обсягам обробленого металу, що також судом першої інстанції враховано не було.

В процесі підготовки справи до розгляду від Відповідача 16.03.2018 на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив, яким останній проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що з боку Позивача мало місце неналежне виконання умов договору у зв’язку з чим Відповідач правомірно застосував до Позивача оперативно-господарські санкції у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягає перерахуванню Позивачу, на суму штрафів, які підлягають стягненню з Позивача у розмірі 685 000,00 грн. на підставі п. 14.8 Договору №035/38 від 20.01.2017.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник Відповідача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вищезазначеним судовим рішенням в межах даної справи були встановлені наступні обставини:

- укладення 20.01.2017 між сторонами договору підряду №035/38 (далі – Договір), за умовами п. 1.1. якого Позивач зобов’язався власними силами, без залучення субпідрядних організацій, за завданням Відповідача відповідно до умов цього Договору виконати роботи з порізки металів чорних вторинних до габаритних розмірів відповідно до технічного завдання, а Відповідача – прийняти і оплатити (якщо інше не передбачено положеннями даного Договору) виконані Позивачем роботи (п. 1.2. Договору);

- факт передання Відповідачем на виконання умов Договору металу згідно з приймально-здавальними актами №63 від 04.04.17 у кількості 1195,142 т, №85 від 23.05.17 у кількості 2389,628 т, №86 від 23.05.17 у кількості 180,535 т, №87 від 23.05.17 у кількості 2391,793 т, №92 від 23.05.17 у кількості 289,223 т, №93 від 23.05.17 загальною кількістю 243,550 т, №105 від 21.06.17 у кількості 3863,013 т, №106 від 21.06.17 у кількості 1311,262 т, №107 від 21.06.17 у кількості 4,464 т, №108 від 21.06.17 загальною кількістю 1610,370 т, №109 від 21.06.17 у кількості 29,974 т, №121 від 18.07.17 у кількості 2570,586 т, №122 від 18.07.17 у кількості 769,053 т, №143 від 01.08.17 у кількості 504,45 т, №144 від 01.08.17 у кількості 547,391 т, №148 від 16.08.17 у кількості 15,35 т, №149 від 16.08.17 у кількості 7,70 т, №150 від 16.08.17 у кількості 12,05 т, №151 від 16.08.17 загальною кількістю 231,35 т, №№1-31/8 з 01.08.17 по 31.08.17 загальною кількістю 2253,08 т, №161 від 01.09.17 у кількості 6,65 т, №162 від 01.09.17 у кількості 9,30 т, №165 від 01.09.17 у кількості 7,45 т;

- підписання між сторонами в підтвердження фактично виконаних робіт приймально-здавальних актів передачі металу після переробки, а саме: №63 від 04.04.17р. в об’ємі 1176,90 т., №85 від 23.05.17р. в об’ємі 2350,20 т., №86 від 23.05.17р. в об’ємі 176,65 т., №87 від 23.05.17р. в об’ємі 2307,5 т., №92 від 23.05.17р. в об’ємі 283,00 т., №93 від 23.05.17р. в об’ємі 30,00 т., №105 від 21.06.17р. в об’ємі 3804,05 т., №106 від 21.06.17р. в об’ємі 1265,05 т., №107 від 21.06.17р. в об’ємі 4,42 т., №108 від 21.06.17р. в об’ємі 99,90 т., №109 від 21.06.17р. в об’ємі 27,85 т., №121 від 18.07.17р. в об’ємі 2531,35 т., №122 від 18.07.17р. в об’ємі 741,95 т., №143 від 01.08.17р. в об’ємі 44,15 т., №144 від 01.08.17р. в об’ємі 528,10 т., №148 від 16.08.17р. в об’ємі 14,75 т., №149 від 16.08.17р. в об’ємі 7,15 т., №150 від 16.08.17р. в об’ємі 11,40 т., №151 від 16.08.17р. в об’ємі 204,55 т., №160 від 01.09.17р. в об’ємі 147,30 т., №161 від 01.09.17р. в об’ємі 6,20 т., №162 від 01.09.17р. в об’ємі 8,50 т., №163 від 01.09.17р. в об’ємі 23,50 т., №164 від 01.09.17р. в об’ємі 43,70 т., №165 від 01.09.17р. в об’ємі 6,35 т. (а.с. 70, 73, 77, 80-82, 85, 88, 91-93, 96-97, 100, 103, 107, 110-111, 114, 118, 120-121, 124, 127, 130, 133, 136, 139, 142, 145, 148, 151);

- підписання актів приймання-передачі виконаних робіт №63 від 04.04.17р., №85 від 23.05.17р., №86 від 23.05.17р., №87 від 23.05.17р., №92 від 23.05.17р., №93 від 23.05.17р., №105 від 21.06.17р., №106 від 21.06.17р., №107 від 21.06.17р., №108 від 21.06.17р., №109 від 21.06.17р., №121 від 18.07.17р., №122 від 18.07.17р., №143 від 01.08.17р., №144 від 01.08.17р., №148 від 16.08.17р., №149 від 16.08.17р., №150 від 16.08.17р., №151 від 16.08.17р., №160 від 01.09.17р., №161 від 01.09.17р., №162 від 01.09.17р., №163 від 01.09.17р., №164 від 01.09.17р. та №165 від 01.09.17р. на загальну суму 654 438,35 грн.;

- факт підписання сторонами вищевказаних актів без будь-яких доповнень та зауважень щодо якості фактично виконаних робіт;

- факт виставлення Позивачем рахунків на оплату виконаних робіт №ГОІНЖ000063 від 04.04.2017р., №ГОІНЖ000085 від 23.05.2017р., №ГОІНЖ000086 від 23.05.2017р., №ГОІНЖ000087 від 23.05.2017р., №ГОІНЖ000092 від 23.05.2017р., №ГОІНЖ000093 від 23.05.2017р., №ГОІНЖ000105 від 21.06.2017р., №ГОІНЖ000106 від 21.06.2017р., №ГОІНЖ000107 від 21.06.2017р., №ГОІНЖ000108 від 21.06.2017р., №ГОІНЖ000109 від 21.06.2017р., №ГОІНЖ000121 від 18.07.2017р., №ГОІНЖ000122 від 18.07.2017р., №ГОІНЖ000143 від 01.08.2017р., №ГОІНЖ000144 від 01.08.2017р., №ГОІНЖ000148 від 16.08.2017р., №ГОІНЖ000149 від 16.08.2017р., №ГОІНЖ000150 від 16.08.2017р., №ГОІНЖ000151 від 16.08.2017р., №ГОІНЖ000160 від 01.09.2017р., №ГОІНЖ000161 від 01.09.2017р., №ГОІНЖ000162 від 01.09.2017р., №ГОІНЖ000163 від 01.09.2017р., №ГОІНЖ000164 від 01.09.2017р. та №ГОІНЖ000165 від 01.09.2017р., на загальну суму 675 590,60 грн.;

- факт виконання Позивачем робіт не в повному обсязі;

- обставини порушення Відповідачем грошового зобов’язання щодо оплати за виконані роботи в сумі 654 438,35 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором підряду №035/38 від 20.01.2017 в частині оплати за виконані роботи на загальну суму 654 438,35 грн.

Зауважував, що на виконання робіт щодо порізки металів, подання металобрухту здійснювалось Відповідачем регулярно у значно меншій кількості, ніж у кількості, яка була зазначена у щоденних змінних завданнях, у зв’язку з чим, Позивач був позбавлений можливості виконати роботи щодо порізки металів в повному обсязі. Також, зазначав, що враховуючи триваючий характер виконання зобов’язань за договором №035/38 від 20.01.2017, у разі виявлення недоліків у виконанні робіт, Відповідач зобов’язаний був складати акти про виявлені недоліки у виконанні робіт Позивачем, у відповідності до п. 8.5. Договору, проте таких актів останнім не складалось.

Позивач звертався до Відповідача з претензією, проте вона залишилась без відповіді та виконання.

Через відмову Відповідача сплатити зазначену суму Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення її з Відповідача у якості заборгованості.

Відповідно до наявних в матеріалах справи повідомлень Відповідача №0121/216 від 15.06.2017 р., №0121/217-1 від 15.06.2017 р., №0121/279 від 27.07.2017 р., №0121/316 від 15.08.2017 р., №0121/350-1 від 15.09.2017 р. та №0121/413-1 від 26.10.2017 р., останній застосував до Позивача оперативно-господарські санкції у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягає перерахуванню Позивачу, на суму штрафів, які підлягають стягненню з Позивача у розмірі 685 000,00 грн. у відповідності до п. 14.8 Договору №035/38 від 20.01.2017 р.

В обґрунтування правомірності нарахування штрафу Відповідач посилається на порушення Позивачем п. п. 7.14 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 20.03.2017), а саме невиконання обсягу робіт, що зазначений у відповідних змінних завданнях, в підтвердження чого суду надані копії змінних завдань, де зазначено про невиконання Позивачем запланованих робіт.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з мотивів недоведеності Позивачем факту наявності порушень з боку Відповідача та ненаданням Позивачем належних в розумінні ст. 76 ГПК України доказів в підтвердження факту поставки Відповідачем металу в обсязі меншому, ніж в тому, який був зазначений у щоденних змінних завданнях.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, вірно встановлено, що правовідносини сторін регулюються нормами ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 837, 854 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та правомірність застосування оперативно-господарських санкцій з боку Відповідача до Позивача у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню Позивачу, на суму штрафів, які підлягають стягненню з Позивача, за наступних підстав.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Для покладення на боржника цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки (штрафу) необхідною та достатньою є наявність лише двох умов: протиправної поведінки; вини боржника.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону чи іншого нормативного акту, або полягає у невиконанні або неналежному виконанні договірного зобов'язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.13 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 20.03.2017), порізка металів чорних вторинних до габаритних розмірів виконується Підрядником на підставі змінного завдання Замовника, згідно з формою, наведеною у додатку №13 до цього договору.

За приписами п. 7.14 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 20.03.2017), щомісячно на початку кожної зміни, майстри ОПЛ конвертерного цеху Відповідача надають начальнику виробництва, майстру або командиру Позивача, заповнене та підписане змінне завдання згідно додатка № 13. Підрядник зобов’язаний протягом зміни виконати об’єм робіт, зазначений у відповідному змінному завданні. По закінченню зміни у змінному завданні вказується фактично виконані об’єми робіт.

Згідно п. 8.1. Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 20.03.2017), обсяг виконаних робіт з різання дорівнює кількості габаритного брухту, отриманого після порізки і зваженого на залізн. вагах з оформленням залізн. накладної. Передача металу чорного вторинного для переробки та повернення його з переробки відбувається шляхом оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін приймально-здавальних актів. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щодекадно або по факту виконання робіт за актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється їхніми печатками. Повернення з переробки металів чорних вторинних здійснюється по фактичній вазі.

Таким чином, належним доказом, який підтверджує передачу металу в роботу Позивачу є підписані уповноваженими представниками сторін приймально-здавальні акти та акти прийому-передачі виконаних робіт згідно Додатків 10-12 до Договору.

Позивачем надані до матеріалів справи приймально-здавальні акти та акти здачі-приймання виконаних робіт за період з 04.04.2017 по 01.09.2017, зі змісту яких вбачається, що переданий для переробки метал був прийнятий Відповідачем після виконання робіт, акти підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень щодо якості або обсягу виконаних робіт, що розцінюється судовою колегією як підтвердження сторонами фактів належного виконання Позивачем свого зобов’язання за Договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 851 Цивільного кодексу України, підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Відповідачем не представлено доказів невиконання Позивачем робіт з того обсягу матеріалів, що був йому наданий Відповідачем на початку кожної зміни по акту прийому-передачі металу для виконання робіт. Отже не доведено факту протиправної поведінки та вини Позивача щодо невиконання обсягу робіт, зазначеного у відповідних змінних завданнях, що виключає право Відповідача на нарахування штрафу у відповідності до п. 2 додатку № 8 до додаткової угоди № 1 від 20.03.2017 до Договору, який він вважає належним до зарахування в межах оперативно-господарської санкції згідно п.15.8. Договору.

Отже неспівпадіння обсягу вже обробленого металу (порізаного до габаритних розмірів відповідно до технічного завдання), що зазначений в актах обсягу, що зазначений в змінних завданнях, не можуть слугувати достатньою підставою вважати доведеним факт порушення Позивачем господарського зобов’язання за Договором, як підрядника, оскільки відповідні роботи кожного разу приймались Відповідачем без будь-яких зауважень.

Крім того, сторонами в додатку № 7 до додаткової угоди № 1 до Договору був затверджений зразок "Змінного завдання з переробки металів чорних вторинних до габаритних розмірів підрядної організації ТО "ДіПі Інжинірінг", яким серед інших реквізитів передбачено необхідність проставлення підпису, з боку Позивача – Директором, а збоку Відповідача – Директором з виробництва, а також скріплення підписів сторін печатками підприємств. Проте таких реквізитів вказані змінні завдання не містять, як не містять і відбитків печаток сторін, що виключає належність їх як доказів в розумінні ст. 76 ГПК України.

Таким чином, твердження Відповідача, що у позивача відсутнє право на пред'явлення позовної заяви про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та втрат від інфляції у зв'язку із застосуванням Відповідачем оперативно-господарських санкцій судовою колегією до уваги не приймаються, як безпідставні.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дати акцепту виставлених Позивачем рахунків, оскільки по-перше, на підписаних з боку Відповідача рахунках стоїть підпис директором з виробництва без зазначення дати підпису, оригінали рахунків від 01.09.2017 з підписом директора, наявні в матеріалах справи також підписані без зазначення дати їх підписання.

Відповідачем до матеріалів справи надані копії зазначених рахунків, на яких біля підпису директора з виробництва кульковою ручкою зазначені дати акцепту, які відрізняються від дат рахунків на оплату.

За таких підстав, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що дата акцепту співпадає з датою рахунку, оскільки вони виставлялись саме підрядником (Позивачем) та були підписані представником замовника (Відповідача) без зазначення дат.

Крім того, судова колегія вважає таким, що не заснований на законі висновок суду першої інстанції щодо кваліфікації у якості оперативно-штрафних санкцій спроби Відповідача зарахувати в рахунок оплати виконаних робіт нараховані ним в однобічному порядку штрафні санкції, право на отримання яких за рахунок Позивача у відповідному розмірі не підтверджено належним доказом та не визнається останнім, оскільки за змістом ч. 1 ст. 235 ГК України під оперативно-господарською санкцією розуміються заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, тоді як обов’язок сплатити певну суму за порушення, підпадає під визначення "штрафні санкції", порядок застосування яких регулюється нормами ст.ст. 230-232 ГК України.

За змістом цих норм, а також вимог ст. 41 Конституції України, стягнення відповідних сум у разі непогодження їх в добровільному порядку можливе лише в судовому порядку.

Доказів узгодження між сторонами застосування до Позивача штрафних санкцій у певному розмірі та за певне порушення Відповідачем не надано, Позивач зазначений факт заперечує, з відповідним Позовом Відповідач до суду не звертався.

Посилання Відповідача при цьому на відповідні умови Договору можуть слугувати підставою до звернення за стягненням відповідних сум штрафу, проте не є підставою вважати обов’язок до сплати відповідних сум таким, що настав.

Отже судова колегія не погоджується з доводами суду першої інстанції, щодо недоведеності факту порушення грошового зобов’язання з боку Відповідача, а доводи Відповідача щодо зарахування грошового обов’язку по оплаті виконаних Позивачем робіт в рахунок нарахування ним штрафних санкції в однобічному порядку, право на отримання яких не є встановленим – судова колегія вважає спробою ухилитись від виконання грошового зобов’язання за Договором.

За таких підстав Позивачем доведено і протягом розгляду справи встановлено обставини, через які на Відповідача слід покласти обов’язок по оплаті грошових коштів, які вимагає стягнути Позивач.

Позивач також просить стягнути з Відповідача 3% річних в розмірі 5 177,68 грн. за загальний період з 06.05.2017 по 17.10.2017 та інфляційні втрати у розмірі 12 945,23 грн. за період червень – вересень 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, в межах заявлених позовних вимог, судова колегія вважає його арифметично вірним, у зв'язку з чим, суми нарахованих цих складових підлягають задоволенню в розмірі 3% річних в розмірі 5 177,68 грн. за загальний період з 06.05.2017 по 17.10.2017 та інфляційні втрати у розмірі 12 945,23 грн. за період червень – вересень 2017 року.

Крім того, Позивач просить стягнути пеню за загальний період 06.05.2017- 17.10.2017 в розмірі 40 022,33 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені Позивача, судова колегія вважає його також арифметично вірним, у зв’язку з чим з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 40 022,33 грн. за загальний період 06.05.2017- 17.10.2017.

Отже судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором № 035/38 від 20.01.2017 в сумі 654 438,35 грн., пені – 40 022,33грн., 3% річних – 5 177,68грн., інфляційних витрат – 12 945,23 грн. – підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2018 у справі № 905/2464/17 слід скасувати через невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм матеріального права.

По справі слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за договором № 035/38 від 20.01.2017 в сумі 654 438,35 грн., пені – 40 022,33грн., 3% річних – 5 177,68грн., інфляційних витрат – 12 945,23 грн. – задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на Відповідача, стягнувши з останнього на користь Позивача судовий збір за подання позовної заяви в сумі 10 688,75 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги – 16 033,13 грн.

Керуючись ст.ст. 270, 271, 273, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.01.2018 у справі № 905/2464/17 – скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область про стягнення про стягнення заборгованості за договором № 035/38 від 20.01.2017 в сумі 654 438,35 грн., пені – 40 022,33грн., 3% річних – 5 177,68грн., інфляційних витрат – 12 945,23 грн. – задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг", м. Київ заборгованість в сумі 654 438,35 грн., пеню – 40 022,33грн., 3% річних – 5 177,68грн. та інфляційні витрати – 12 945,23 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг", м. Київ витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 10 688,75 грн.

Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції – покласти на Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПі Інжинірінг", м. Київ витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 16 033,13 грн.

Зобов’язати господарський суд Донецької області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 03.05.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді І.В. Зубченко

ОСОБА_3