Постанова № 73793059, 27.04.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2018 справа № 10/339/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4за участю представників учасників справи: від первісного кредитора (позивача): ОСОБА_5 (адвокат) свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №529 від 28.11.2005, довіреність №285 від 13.02.2018р. ОСОБА_6 (адвокат), посвідчення адвоката №1704 від 15.09.2009 р., довіреність №314 від 20.04.2018 р. від відповідача: від нового кредитора:ОСОБА_7 (адвокат) свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП 001253 від 27.02.2017 р., довіреність №23 від 27.03.2018 р., договір про надання правової допомоги №48 від 27.03.2018 р. не з’явився Від органу виконання: не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжяна ухвалу господарського суду Запорізької областіпостановлену 06.03.2018р. (повний текст складено 14.03.2018 р.) у м. Запоріжжіпро перегляд судового рішення (ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 р. за нововиявленими обставинами в порядку ст.320 ГПК Україниу справі №10/339/10 (суддя О.В. Федорова)за позовом (первісний кредитор) Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжядо новий кредитор: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа», м. Київорган виконання:Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київпро стягнення суми

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.12.2010р. у справі №10/339/10 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Казенного підприємства „Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь ВАТ „Запоріжжяобленерго" заборгованість за спожиту активну електричну енергію - 34 232 677,50 грн., пені - 100 000 грн., інфляційні нарахування - 91 060,02 грн., три відсотки річних - 173 880,21 грн., витрат по держмиту - 25 500 грн., та 236 грн. 00 коп. витрат на нформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том 1, а.с.72-73).

20.12.2010р. на виконання означеного рішення суду після набрання ним чинності, Господарським судом Запорізької області було видано відповідний наказ. ( том 1, а.с.74).

11.07.2011 р. за заявою ВАТ «Запоріжжяобленерго» державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрито виконавче провадження на підставі зазначеного наказу суду, про що видано відповідну поставнову (ВП №27535592), том 3 а.с.37.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.02.2015р. у справі №10/339/10 було задоволено заяву Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя. Замінено сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. у справі №10/339/10, а саме, замінено стягувача – Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», код ЄДРПОУ 00130926 на стягувача – Приватне акціонерне товариство «Холдингова команія «Енергомережа», код ЄДРПОУ 32113410, вул. Володимирська, будинок 12, м. Київ, 01001 (том 3, а.с.49).

01.02.2017 р. зареєстровано зміни до установчих документів про заміну найменування юридичної особи, а саме, замінено найменування Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», згідно копї витягу з ЄДР від 02.02.2017 р. (том 3, а.с.67-70).

Також, в матеріалах справи містяться копії установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (том 3, а.с.89-100).

24.04.2017р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява №005-32/6514 від 21.04.2017 р. (том 3, а.с. 56-59) від Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 р. за нововиявленими обставинами у справі №11/292/10, в якій останній просив відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. у справі №10/339/10 з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на Приватне акціонерне товариство “Холдингова компанія “Енергомережа” на підставі договору про відступлення права вимоги №651214/42 від 22.12.2014р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 р. (том 5, а.с.120-125) було здійснено процесуальне правонаступництво, відповідачем у справі вважати Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про перегляд за нововоявленими обставинами ухвали господарського суду Запорізької області від 11.02.2015р. у справі №10/339/10 про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. у справі №10/339/10. Скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.02.2015р. у справі №10/339/10 про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. у справі №10/339/10. Прийнято нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. у справі №10/339/10. Судові витрати залишено за Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго».

Між тим, Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» надало уточнену заяву №008-32/2750 від 16.02.2018р. (том 4, а.с. 104-107) про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 р. у справі №10/339/10 за нововиявленими обставинами, в якій просив суд скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.02.2015р. у справі №10/339/10 про заміну позивача (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р., а саме стягувача – ПАТ «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОРУ 00130926) на стягувача ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» (вул. Володимирська, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 32113410). В задоволенні заяви ПАТ «Запоріжжяобленерго» про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. у справі №10/339/10, а саме, ПАТ «Запоріжжяобленерго» на ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» на підставі договору №651214/42 про відступлення права вимоги від 22.12.2014 р. відмовити.

Не погодившись з прийнятою ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», м. Запоріжжя звернулось з апеляційною скаргою №25-16/412 від 16.03.2018, в якій останній просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 р. у справі №10/339/10 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні уточненої заяви ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 16.02.2018 р. №008-32/2750 про перегляд судового рішення (ухвали від 11.02.2015 р.) за нововиявленими обставинами в порядку статті 320 господарського процесуального кодексу України.

Підставою для скасування ухвали суду першої інстанції апелянт зазначає, що місцевим судом в ухвалі господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 р. у справі №10/339/10 за нововиявленими обставинами не вірно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначає, що відступлення права вимоги було здійснено позивачем на користь нового кредитора в порядку п.1 ч.1 ст.512 та ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України, тобто не в залежності від волевиявлення та позиції з цього приводу відповідача, що також вбачається з п.4.7 означеного договору, в якому участь відповідача в його підписанні має інформаційний характер в контексті ч.2 ст.516 Цивільного кодексу України.

Також, скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку позиції позивача, із якої вбачається намір за наслідком перегляду ухвали за нововиявленими обставинами отримати від відповідача-боржника виконання рішення по справі №10/339/10. Головною перешкодою у вчиненні цих дій була лише відсутність правових підстав, оскільки позивача не було поновлено у статусі кредитора.

В свою чергу, наслідком втрати новим кредитором статусу стягувача (на що і направлена заява позивача за нововиявленими обставинами) та поновлення в такому статусі позивача на думку апелянта, є тотожним за своєю процесуальною сутністю заміні сторони у виконавчому провадженні з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Енергомережа» на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго». Однак, така заміна в силу ст. 25 ГПК України передбачає наявність певної стадії судового процесу у справі №10/339/10. Стаття 25 ГПК України (в чинній на той час редакції) формулює спеціальне/особливе правило, яке має враховуватися і в контексті перегляду відповідної ухвали за нововиявленими обставинами.

Також, судом першої інстанції при постановленні ухвали від 06.03.2018 р. не надано належної оцінки тому факту, що обумовлені недійсністю договору відступлення права вимоги, правові наслідки, згідно ст.216 Цивільного кодексу України не передбачають створення передумов для повторного виконання Боржником своїх зобов’язань в межах вже закритого виконавчого провадження на користь позивача, чий матеріально-правовий статус Кредитора був поновлений після такого виконання (припинення існування зобов’язання, відносно якого особа взагалі може мати статус кредитора у розумінні ст.509 Цивільного кодексу України).

Відповідач вважає, що судом порушено норми матеріального права, вимоги статей 215-216 Цивільного кодексу України в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Судом не було взято до уваги, що в основу означеної заяви покладено обставини, які були встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 26.09.2017р. у справі №910/12694/16, що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2018р., а саме визнано договір про відступлення права вимоги від 22.12.2014р. №651214/42 (на підставі якого було змінено стягувача у виконавчому провадженні переглядуваною ухвалою суду) недійсним.

За твердженням апелянта, місцевим судом не було прийнято до уваги та не надано належної оцінки доводам відповідача щодо позиції позивача про звернення відповідача з позовною заявою про визнання недійсним договору №43 від 23.12.2014 р. про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги №651214/42 від 23.12.2014 р. та стягнення 50 000 000,00 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя – доповідач) Чернота Л.Ф., судді Зубченко І.В., Стойка О.В. (том 5, а.с.131).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2018 р. було відкрито апеляційне провадження у справі та зобов’язано учасників справи до 16.04.2018р. включно надати до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи (том 5, а.с. 132).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018 р. було призначено до розгляду апеляційну скаргу на 27.04.2018р. об 11:15 з повідомлення учасників справи.

17.04.2018р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарськго суду від Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» було надано відзив №008-32/6149 від 13.04.2018р. (том 5, а.с.184-186) за змістом останній просить апеляційну скаргу ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 р. залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 р. у справі №10/339/10 залишити без змін.

В обґрунтування поданого відзиву посилається на те, що відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно, у ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні правові підстави для звернення з вимогою до ПрАТ «ХК «Енергомережа», оскільки фактично не існує правочину на підставі якого у ПрАТ «ХК «Енергомережа» є зобов’язання перед ПАТ «Запоріжжяобленерго». Тобто, зважаючи на дії боржника, ТОВ «ЗТМК» намагається уникнути виконання зобов’язань на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» на отримання коштів за чинним рішенням суду. Судова колегія розглянула та долучила до матеріалів справи даний відзив.

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017р.

Представник скаржника (відповідача) в судовому засідання 27.04.2018 р. наполягав на вимогах, викладених в апеляційній скарзі, просив ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 р. у справі №10/339/10 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні уточненої заяви ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 16.02.2018 р. №008-32/2750 про перегляд судового рішення (ухвали від 11.02.2015 р) за ново виявленими обставинами в порядку ст.320 Господарського процесуального кодексу України.

Представники первісного кредитора (позивача) – в судовому засіданні 27.04.2018 р. надали усні пояснення, вважають, що ухвала господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 р. ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права та просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник нового кредитора - ПАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» та органу виконання - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове засідання 27.04.2018р. не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної з 15.12.2017 р.) не скористалися.

В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення ухвал, які повернулися до Донецького апеляційного господарського суду з відміткою: “-вручено за довіреністю повноважному представнику” (том 5, а.с.133,199).

Пункт 2 ч.3 ст.42 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) зобов'язує сторони з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою.

Пунктом 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) врегульовано, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін не визнавалась обов’язковою судова колегія вважає можливим розглянути справу №10/339/10 без участі представника нового кредитора та органу виконання.

Відповідно до ст. ст. 222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 24.04.2017р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява №005-32/6514 від 21.04.2017 р. (том 3, а.с.56-59) від Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 р. за нововиявленими обставинами у справі №11/292/10, в якій останній просив відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. у справі №10/339/10 з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на Приватне акціонерне товариство “Холдингова компанія “Енергомережа” на підставі договору про відступлення права вимоги №651214/42 від 22.12.2014р.

В свою чергу, Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» надало уточнену заяву №008-32/2750 від 16.02.2018р. (том 4, а.с. 104-107) про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 р. у справі №10/339/10 за нововиявленими обставинами, в якій також просив суд скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.02.2015р. у справі №10/339/10 про заміну позивача (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р., а саме стягувача – ПАТ «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОРУ 00130926) на стягувача ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» (вул. Володимирська, 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 32113410). В задоволенні заяви ПАТ «Запоріжжяобленерго» про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. у справі №10/339/10, а саме, ПАТ «Запоріжжяобленерго» на ПрАТ «Холдингова компанія «Енергомережа» на підставі договору №651214/42 про відступлення права вимоги від 22.12.2014 р. відмовити.

В обґрунтування означеної заяви позивач посилався на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2017 р. у справі №910/2694/16, що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 р. за позовом Національного антикорупційного бюро України до Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Енергомережа”, Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №641214/42 від 22.12.2014р., яким означений договір, що укладений між Приватним акціонерного товариства “Холдингова компанія “Енергомережа”, Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” та Державним підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат” було визнано недійсним у зв’язку з тим, що він (договір) суперечить приписам п.6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 та положенням ч.8 ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, які передбачають особливий порядок розрахунків у сфері електроенергетики.

Рішення суду у справі №910/2694/16 про визнання недійсним договору від 22.12.2014р. набуло чинності 16.01.2018 р.

Зазначаючи при цьому, що господарським судом Запорізької області при винесені ухвали від 11.02.2015 р. у справі №10/339/10 не були враховані обставини, які є істотними для справи і, які не були та не могли бути відомі Публічному акціонерному товариству “Запоріжжяобленерго” під час розгляду цієї справи, а були встановлені лише рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/2694/16.

В основу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами покладено саме визнання судом недійсним договору №651214/42 про відступлення права вимоги (за яким відбулась заміна кредитора в зобов’язання) у справі №910/2694/16.

Позивач вважає, що вищезазначена обставина є істотною для справи, оскільки ставиться питання щодо застосування правових наслідків недійсності правочину.

Договір про відступлення права вимоги, який визнано судом недійсним, був укладений 22.12.2014 р. В силу положень ст.ст.216,236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Наразі, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснюється господарським судом з урахуванням норм ст.ст.320-325 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), зі змісту яких вбачається, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Так, проаналізувавши вищезазначені норми права в контексті обставин розглядуваної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала від 11.02.2015р. опосередковує заміну судом кредитора (стягувача) в порядку ст.25 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на дату винесення ухвали) на стадії виконавчого провадження внаслідок дій, вчинених попереднім кредитором позивачем (скаржником), по відчуженню приналежного та підтвердженого судовим рішенням господарського суду Запорізької області від 06.12.2010р. у справі №10/339/10 права вимоги грошових коштів з відповідача (боржника). Відчуження вказаного права було здійснено на підставі договору про відступлення права вимоги №651214/42 від 22.12.2014р.(том 3, а.с.38), що охоплюється правовим регулюванням ч.3 ст.656 Цивільного кодексу України (через положення п.2.5 договору, що передбачають оплатність відступленого права з боку нового кредитора на користь первісного), а також п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, та не перебуває в залежності від волевиявлення відповідача, що витікає з ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України.

Таким чином, виступаючи матеріально-правовою підставою для сингулярного правонаступництва укладений позивачем з новим кредитором договір відступлення права вимоги був також підставою для процесуального правонаступництва та набуттям останнім статусу стягувача, направленого на отримання, в порядку виконавчого провадження, грошових коштів від боржника.

Апеляційний суд дійшов висновку, що наслідком втрати новим кредитором статусу стягувача (на що і направлена заява позивача за нововиявленими обставинам) та поновлення в такому статусі позивача є тотожним за своєю процесуальною сутністю заміни сторони у виконавчому провадженні – з Приватного акціонерне товариство “Холдингова компанія “Енергомережа” на Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”.

Проте, як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи і не спростовано позивачем, виконавче провадження, як кінцева стадія судового процесу відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження”, за наказом господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. (том 1, а.с.74) було закінчено у зв’язку із сплатою боргу у повному обсязі. Станом на 01.04.2015 р. Державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, що підтверджується письмовими поясненнями від 11.05.2017 р. (том 4, а.с.13-14).

Матеріали справи не містять відомостей відносно скасування вказаної постанови Державної виконавчої служби та доказів поточного існування виконавчого провадження за справою №10/339/10 на будь-якій стадії, яка б дозволяла можливість заміни існуючого на належній правовій підставі стягувача – ПрАТ «Холдиногова компанія «Енергомережа».

З вищенаведеного вбачається, що саме договір про порядок проведення розрахунків став підставою для закінчення виконавчого провадження ВП №27535592, у зв’язку із фактичним виконанням відповідачем рішення суду шляхом здійснення оплати залишку бору по вказаній справі (наказ №10/339/10 від 20.12.2010 р.)

Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що позиція суду першої інстанції, викладена в ухвалі є помилковою, у зв’язку із тим, що процесуальні підстави розгляду питань про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами про заміну сторони виконавчого провадження є різними і в даному випадку місцевим судом не розглядається питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Факт закриття виконавчого провадження не перешкоджає розгляду заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами.

Так, відновлення в судовому порядку за позивачем статусу стягувача по відношенню до відповідача шляхом скасування ухвали суду від 11.02.2015 р., постановлення ухвали суду від 06.03.2018 р. та задоволення заяви про перегляд ухвали від 11.02.2015 р. за нововиявленими обставинами є небгрунтованим із вимогами ст.1 ратифікованого Україною Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. гарантій «мирного володіння майном», адже відсутність доведеної легітимної мети (суспільного інтересу) може призвести до покладання наслідків вчинених позивачем власних дій з відчуження майнового інтересу новому кредитору на відповідача шляхом подвійного отримання за рахунок останнього коштів за закінченим виконавчим провадженням з примусового виконання наказу господарського суду в межах цієї справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема процесуальна форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин у розумінні наведених приписів належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду. Поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) чітко розрізняються між собою. Не можуть вважатися такими обставинами подані учасником справи листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Разом із цим не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник справи в своїх поясненнях у суді будь-якої з інстанцій. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.

Приписами ст.320 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частина 2 ст. 320 ГПК України встановлює підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову, згідно ч.5 ст. 320 ГПК України.

З урахуваванням вищенаведених приписів процесуального законодавства судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 р. у цій справі про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 24.12.2010 р. за обставин, наведених позивачем у заяві про перегляд судового рішення як нововиявлені.

Як вищезазначено, виконавче провадження як кінцеву стадію судового процесу відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” за наказом господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 № 10/339/10 було завершено на підставі постанови державного виконавця від 01.04.2015, у зв'язку з фактичним виконанням боржником судового рішення, тобто ще до прийняття рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2017 р. у справі №910/2694/16 і встановлення у судовому порядку обставин, наведених позивачем у заяві як нововиявлені.

Доказів і даних щодо скасування цієї постанови державної виконавчої служби, як і доказів того, що наразі виконавче провадження за наказом суду у цій справі триває, що дозволяло б здійснити заміну стягувача у спірному виконавчому провадженні (із ПрАТ "ХК “Енергомережа” на позивача (на що, між іншим за своєю суттю і спрямована заява позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами), сторонами у справі не надано, та відповідно, матеріали справи не містять.

За таких обставин, у даному випадку відновлення позивача у статусі стягувача за відсутнім у зв'язку із виконанням примусовим стягненням і вказав, що позивач не позбавлений права на отримання задоволення своїх вимог від ПрАТ "ХК “Енергомережа” за наслідками визнання недійсним договору від 22.12.2014 у встановленому законодавством порядку є неможливим.

Зважаючи на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata – принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Крім того, судом першої інстанції при постановленні ухвали від 06.03.2018 р. не надано належної оцінки тому факту, що обумовлені недійсністю договору відступлення права вимоги правові наслідки, згідно ст. 216 Цивільного кодексу України не передбачають створення передумов для повторного виконання боржником своїх зобов’язань в межах вже закритого виконавчого провадження на користь позивача, чий матеріально-правовий статус «кредитора» був поновлений після такого виконання (припинення існування зобов’язання, відносно якого особа взагалі може мати статус кредитора в розумінні ст.509 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із вимог позивача, викладених у його уточненій заяві, останній звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення (ухвали від 11.02.2015 р.) за нововиявленими обставинами в порядку ст.320 ГПК України.

Підставою для перегляду ухвали від 11.02.2015 р. позивач вказав рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2017 р. по справі №910/2694/16, залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2018 р., яким визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 22.12.2014 р. №651214/42.

Однак, як вбачається із вищенаведеного, означений правочин визнано недійсним без застосування наслідків недійсності.

Господарським судом Запорізької області при постановленні ухвали від 06.03.2018 р. в порушення вимог ст. ст.320-325 по суті шляхом розгляду та задоволення заяви про перегляд судового рішення (ухвали від 11.02.2015 р.) за нововиявленими обставинами в порядку ст.320 ГПК України задоволено вимогу позивача про застосування наслідків недійсності правочину. Яка в свою чергу не є предметом розгляду у даній справі.

Також, із матеріалів справи не вбачається того, щоб позивач звертався з даною вимогою до суду. Вказана вимога не може бути задоволена шляхом постановлення ухвали від 06.03.2018 р. про скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 р. про заміну позивача (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду.

В той же час, позивач не позбавлений можливості щодо відновлення свого порушеного права у інший спосіб.

Приписами ст. 73 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.) унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.86 ГПК України встановлено, що суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи зазначені висновки ЄСПЛ, беручи до уваги обставини, встановлені судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку що ухвала господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 р. по справі №10/339/10 прийнята без надання належної оцінки доказам, з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, не надано належної правової оцінки всім доказам у їх сукупності. Також, помилково застосування застосування положень ст.ст. 320-325 ГПК України, порушено норми ст.ст.73,74,77,79,86 ГПК України.

Таким чином, ухвала господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 р. у справі №10/339/10 підлягає скасуванню.

Витрати по сплаті судового розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції).

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281 - 284, 320,325 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції від 15.12.2017р.), Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області 06.03.2018 (повний текст складено 14.03.2018) у справі №10/339/10 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.03.2018 (повний текст складено 14.03.2018) у справі №10/339/10 скасувати.

Прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 16.02.2018 р. №008-32/2750 про перегляд судового рішення (ухвали від 11.02.2015 р.) за нововиявленими обставинами в порядку ст.320 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926, вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя 69035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (код ЄДРПОУ 38983006, вул. Теплична, буд.18, м. Запоріжжя, 69600) судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 Господарсько процесуального кодексу України у сумі 1760 грн.00 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 27.04.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 02.05.2018р.

Головуючий суддя: Л.Ф.Чернота

Судді: І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надрук. 4 примірн.:

1-2 - сторонам,

3-4 учасники,

5-у справу,

6- ГСЗО