Рішення № 73793639, 04.05.2018, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/35/18

Провадження № 2/147/170/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2018 року Тростянецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина І.А.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тростянець, Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

12.01.2018 року ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та судових витрат, зазначивши, що 27.03.2012 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30,00% на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості.

Погодившись на всі умови та правила надання банківських послуг відповідач не додержувався належного виконання умов зазначеного договору, в силу чого його загальна заборгованість перед позивачем станом на 31.10.2017 року становить 16010,52грн., з яких 804,28грн – тіло кредиту, 11167,64грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2800,00 – заборгованість за пенею та комісією, та 1238,60грн. – штрафи. В добровільному порядку відповідач борг не погашає, тому ПАТ КБ «Приватбанк» просили стягнути дану заборгованість з відповідача та стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1600 грн.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій заявлені позовні вимоги підтримує, просить задовольнити та просить справу заслухати в його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак до початку розгляду справи надав до суду заяву, в якій просив справу заслухати в його відсутності, позовні вимоги визнає частково, просить застосувати строк позовної давності по відношенню до нарахованої комісії та пені.

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.3 ст.211 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України, главою 71, параграфом 2, про кредитний договір.

Судом було встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27.03.2012 року ОСОБА_2 було підписано анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ОСОБА_2 та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 6).

В анкеті - заяві міститься інформація про те, що ОСОБА_2 ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та погодився з ними. Також ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає між ним та банком договір, про що свідчить його підпис в заяві (а.с.6, зворот).

Відповідачем була заповнена та власноруч підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, він був ознайомлений з Правилами користування платіжною карткою, довідкою про умови кредитування, що згідно ст.634 ЦК України являються Договором. Адже договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника шодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.

Відповідач не заперечує факт отримання кредиту на платіжну картку.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Також згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг кредитного договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.6 віщезазначених Умов - у випадку невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання по поверненню Кредиту (в тому числі Простроченого кредиту та ОСОБА_4), оплати винагороди Банку.

Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення ОСОБА_4, згідно п.1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

У разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та /або у разі виникнення ОСОБА_4 має право призупинити здійснення розрахунків по Карті (заблокувати Карту) та/або визнати Карту недійсною до моменту усунення вказаних порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов`язків та інших обов`язків за цим Договором, що передбачено п. 1.1.3.2.2 Умов.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

Однак, відповідач не додержувався належного виконання умов зазначеного договору, в силу чого його загальна заборгованість перед позивачем станом на 31.10.2017 року становить 16010,52грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом – 804,28грн.;

- заборгованості по відсотках за користування кредитом – 11167,64грн.;

- комісія – 2800,00грн.

- штрафи на загальну суму 1238,60 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору.(а.с.4,5).

Відповідно до п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий самий термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 «Умовами та правилами надання банківських послуг», Боржник доручає списувати з будь-якого рахунку, відкритого в Банку в часності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Згідно п. 2.1.1.3.5 «Умов та правил надання банківських послуг» Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Пунктом 1.1.2.4 Умов за незгодою зі зміною Правил та\або «Тарифів Банку», позичальник зобов`язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість. Жодної заяви ОСОБА_2 тобто власником карти до ПАТ КБ «ПриватБанк» не було подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк дії кредитної картки згідно кредитного договору, укладеного 27.03.2012 року пролонгований та відповідає нормам діючого законодавства.

Відповідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Доказом того, що відповідач дійсно користувався кредитною карткою, знімав кошти та погашав заборгованість є розрахунок заборгованості за договором б/н від 27.03.2012 року, в якому останній платіж, який був здійснений відповідачем в якості суми погашення за наданим кредитом – 23.04.2015 року в розмірі 1000,00грн. (а.с.4).

Даний доказ відповідачем не спростований.

Заперечень щодо правильності проведених банком арифметичних розрахунків заборгованості за кредитним договором відповідач суду не надав.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитування з використанням картки «Універсальна» 50 днів пільгового періоду передбачено, як нарахування пені за кожний день прострочення кредиту так і нарахування штрафів при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань , більш ніж як на 30 днів.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах Верховного суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, який у силу ст. 411 ЦПК України є обов'язковим для усіх судів.

Таким чином вимога про стягнення з відповідача штрафів у сумі 500 грн.(фіксована частина) та 738,60 грн.(процентна складова) не може бути задоволена.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконане.

За змістом ст. 256 ЦК України протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого банком до позовної заяви ( а.с.4,5) позивачем нараховано пеню за неналежне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань за період з 31.07.2015 року по 31.10.2017 року.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про досягнення між сторонами угоди про збільшення строків позовної давності позивачем не надано.

Беручи до уваги наведене та заяву ОСОБА_2 щодо застосування наслідків спливу позовної давності вимоги позивача про стягнення пені підлягають до часткового задоволення в межах річного строку позовної давності, що передував зверненню до суду та складають 1200 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 256 ЦК України протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 81-83 ЦПК.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10.02.2010 року вказано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Виходячи із наведеного, на підставі вивчених наявних у справі доказів, взявши до уваги позиції сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, що понесені позивачем підлягають частковому стягненню з відповідача на підставі ст.141 ЦПК України на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 1316,32грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 267 ЦПК України, ст.ст.525,625,629 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації с.Ободівка, вул.Садова, 6, Тростянецького району Вінницької області, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299,- заборгованість за кредитним договором б\н від 27.03.2012 року в сумі 13171грн.92коп.(тринадцять тисяч сто сімдесят одна гривня 92 коп.).

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1316 грн. 32 коп.(одна тисяча триста шістнадцять гривень 32 коп.), що були сплачені при поданні заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апе ляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.05.2018 року.

Суддя