Постанова № 73793043, 03.05.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018р. справа № 905/1159/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю представників сторін: від позивача:не з’явився;від відповідача: від третьої особи:не з’явився; не з’явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод», м. Донецькна ухвалу Господарського суду Донецької області (суддя Уханьова О. О.)постановлену25.03.2016р. у м. Харковіпо справі№ 905/1159/16за позовомПублічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київдо відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - про та за зустрічним позовом до відповідачаПублічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод», м. Донецьк Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», м. Курахове, Донецька область звернення стягнення на предмет іпотеки Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод», м. Донецьк Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київпровизнання відсутнім права звернення стягнення

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.03.2016р. (т. 1, а. с. 247) по справі № 905/1159/16 зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання відсутнім права звернення стягнення на предмет іпотеки - повернуто без розгляду. Ухвала обґрунтована не дотриманням з боку заявника приписів ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.).

Не погодившись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Донецький металопрокатний завод» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 29.03.2016р. (т. 2, а. с. 12-13), в якій просить судову колегію скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.03.2016р. та передати справу № 905/1159/16 на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви.

Заявник апеляційної скарги обґрунтовує останню тим, що ухвалу Господарського суду Донецької області у цій справі не можна вважати законною та обґрунтованою, оскільки остання ґрунтується на помилкових висновках суду і є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2017р. апеляційне провадження по справі № 905/1159/16 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2017р. у даній справі. Справа разом з касаційною скаргою була надіслана на адресу Вищого господарського суду України.

Після повернення матеріалів справи № 905/1159/16 до Донецького апеляційного господарського суду, підстави з якими було пов’язано зупинення апеляційного провадження відпали, у зв’язку з чим апеляційне провадження підлягає поновленню.

У зв’язку з відставкою судді Будко Н. В. (головуючого судді з розгляду справи № 905/1159/16), розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 305/2018 від 30.03.2018р., призначено повторний автоматизований розподіл даної справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2018р. визначено наступний склад судової колегії: ОСОБА_1 - головуючий суддя, судді: Сгара Е. В., Геза Т. Д..

Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-19 були внесені зміни та викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, п. 9 Перехідних положень якого передбачає, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018р. поновлено провадження по справі № 905/1159/16 та призначено судове засідання на 03.05.2018р.

В судове засідання представники сторін не з’явилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін не визнавалася обов’язковою.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

У суді апеляційної інстанції справа переглядається за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених главою 1 розділом ІV ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього кодексу.

Заслухавши суддю доповідача (головуючого по справі), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду залишається без змін з огляду на наступне.

Як вже було зазначено раніше, 15.12.2017р. вступив у силу Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”.

У рішенні від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи”.

В рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України роз'яснив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» б/н та б/д була подана останнім в період дії Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017р. – дії місцевого господарського суду під час постановлення спірної ухвали під час перегляду апеляційним судом ухвали Господарського суду Донецької області від 25.03.2016р. по справі № 905/1159/16 оцінюються судом апеляційної інстанції у контексті положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла на момент прийняття судом першої інстанції спірного судового акту.

Так, у спірній ухвалі, суд першої інстанції встановив факт неподання позивачем за зустрічним позовом до останнього належних доказів сплати судового збору, доказів надіслання відповідачу за зустрічним позовом та третій особі копії зустрічної позовної заяви з додатками та доказів, що підтверджують повноваження представника Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод», на підставі чого, у розумінні ст.ст. 34, 56 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.) суд першої інстанції відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.) встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1, ч. 1, ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.) суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з ч.ч. 1-3, ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.) справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи.

Подану до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» підписано представником підприємства – ОСОБА_5. Доказів на підтвердження відповідних повноважень ОСОБА_5 на підписання зустрічного позову не додано. При цьому не міститься належним чином засвідченої довіреності на вказану особу і в матеріалах справи, що дає підстави вважати, що зустрічна позовна заява підписана особою, яка не має такого права, що є підставою для повернення позову без розгляду в порядку п. 1, ч. 1, ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.).

Окрім того, п. 6, ч. 1, ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.) передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позивачем не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Статтею 56 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.) передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

До зустрічної позовної заяви Публічним акціонерним товариством «Донецький металопрокатний завод», в якості доказів надсилання копії зустрічного позову сторонам у справі, додані лише фіскальні чеки (т. 3, а. с. 3) відділення поштового зв’язку про відправлення рекомендованих листів на адреси Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь», однак, зі вказаних чеків не вбачається, що позивачем за зустрічним позовом було надіслано учасникам справи саме копію зустрічної позовної заяви та доданих до останньої документів.

Тобто, позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів надсилання копії позовної заяви іншій стороні у справі в розумінні ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.), а саме - Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Електросталь», що також є підставою для повернення позову без розгляду.

Заявник апеляційної скарги також не погоджується з ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.03.2016р. в частині неприйняття судом першої інстанції, доданої скаржником до зустрічної позовної заяви у якості доказу про сплату судового збору за подання позову, квитанції № 15753922 від 21.03.2016р. (т. 2, а. с. 4) та зазначає, що судом першої інстанції, в порушення норм чинного законодавства не було відстрочено або звільнено позивача за зустрічним позовом від сплати судового збору, враховуючи, що останній знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що пов’язано з проведенням антитерористичної операції на території де зареєстровано та знаходиться Публічне акціонерне товариство «Донецький металопрокатний завод».

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити з цього приводу наступне.

Відповідно до п.3 ст.57 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.), до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 4, ч. 1, ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.) суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позову не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Позивачем у зустрічній позовній заяві заявлено вимоги немайнового характеру.

За нормами п.2.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” (редакція від 03.09.2015р.) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплаті підлягає судовий збір в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, яка станом на 01.01.2016р. становила 1 378,00 грн.

Відповідно до п. 2.21. Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Зі змісту вищенаведеного вбачається, до позовної заяви повинні додаватися оригінали платіжних документів про сплату судового збору, оформлені належним чином.

В додатках до зустрічної позовної заяви значиться доказ сплати судового збору, проте в матеріалах заяви він відсутній, про що канцелярією Господарського суду Донецької області складений відповідний акт від 24.03.2016р.

Подана позивачем в якості доказів сплати судового збору ксерокопія квитанції № 15753922 від 21.03.2016р., призначенням платежу якої є - сплата комісії за прийняті платежі від населення на суму 27,56 грн, отримувач АБ "Укргазбанк" м. Київ, не може бути належним доказом виконання позивачем за зустрічним позовом приписів п. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013р. у справі "ОСОБА_6 проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013р. у справі "ОСОБА_6 проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в Господарським процесуальним кодексом України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено право суду на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржника не віднесено до кола осіб, які звільнені від сплати судового збору згідно зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").

Слід зазначити, що даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, з урахуванням належності поданих стороною доказів неможливості здійснення такої оплати та складного фінансового становища.

Ст.129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Крім того, обставини відстрочення або звільнення сплати судового збору мають бути доведені належними доказами.

Скаржник вказує, що на даний час перебуває у скрутному матеріальному становищі, втім, суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи встановив, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження зазначених у апеляційній скарзі обґрунтувань.

Таким чином, зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» подана без додержання вимог, визначених процесуальним законодавством, а тому обґрунтовано була повернута заявнику без розгляду на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017р.).

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час постановлення спірної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Донецької області від 25.03.2016р. по справі № 905/1159/16 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод», м. Донецьк на ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.03.2016р. по справі № 905/1159/16 – залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.03.2016р. по справі № 905/1159/16 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду впродовж двадцяти днів з дня складання повного тексту Постанови; у порядку п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя: О. І. Склярук

Судді: Т. Д. Геза

ОСОБА_2

(У судовому засіданні 03.05.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04.05.2018р.)