Постанова № 73793026, 03.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/1155/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Аленіна О.Ю., Савицького Я.Ф.

(У зв’язку з перебуванням судді-учасника колегії ОСОБА_1 у відпустці, склад судової колегії змінено на підставі розпорядження та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями)

секретар судового засідання Федорончук Д.О.,

за участю представників сторін:

від ТОВ «Торговий дім Фідленс» - не з’явився,

від ТОВ «Торговий дім «Агротрейд Інвест» - не з’явився,

від ПрАТ «Агропромислова компанія» - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фідленс»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.03.2018 року

у справі № 923/1155/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фідленс»

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агротрейд Інвест»

2. Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія»

про визнання незаконним договору

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фідленс» (далі – ТОВ «Торговий дім Фідленс», позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агротрейд Інвест» (далі – ТОВ «Торговий дім «Агротрейд Інвест», відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (далі – ПрАТ «Агропромислова компанія», відповідач 2) про визнання недійсним договору комісії на придбання товарів № 230117 від 23.01.2017.

На думку позивача, відповідачі уклали договір комісії на придбання товарів № 230117 для створення штучної підстави для судового спору. Також, позивач вважає, що укладання оскарженого договору не спрямоване на реальне настання правових наслідків обумовлених ним. Крім цього, позивач зауважує, що договір комісії на придбання товарів №230117 суперечить вимогам передбаченим ст. 1012, п. 1 ст. 203 ЦК України. В договорі відсутня істотна умова договору у зв’язку з чим він підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.03.2018 року (суддя Гридасов Ю.В.) у задоволенні позову – відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав та охоронюваних законом інтересів оспорюваним правочином, учасником якого він не є.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Торговий дім Фідленс» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що чинне законодавство не передбачає обмежень звертатися до суду з позовами про визнання правочинів фіктивними для інших заінтересованих осіб. Апелянт вважає, що укладання договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частини першої та п’ятої статті 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Ухвалами суду апеляційної інстанції від 12.04.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя – Головей В.М., суддів: Аленіна О.Ю., Ярош А.І. було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 03.05.2018.

24.04.2018 до суду апеляційної інстанції від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв’язку із перебуванням представника апелянта у короткочасній відпустці.

26.04.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від ПрАТ «Агропромислова компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє зазначає, що суд першої інстанції правомірно встановив відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача договором комісії на придбання товарів № 230117 та обґрунтовано прийняв рішення, яким із дотриманням норм матеріального і процесуального права відмовив у задоволенні позовних вимог, у зв’язку з чим, на думку відповідач 2, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення не підлягає скасуванню.

У зв’язку з перебуванням судді Ярош А.І. у відпустці, склад колегії було змінено на підставі розпорядження та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, та сформовано новий склад судової колегії у складі: головуючий суддя – Головей В.М., судді: Аленін О.Ю., Савицький Я.Ф.

Судова колегія відмовляє в задоволенні клопотання представника апелянта про відкладення судового засідання, у зв’язку з наступним.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Так, в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені відповідно до закону, статуту, положення (само представництво юридичної особи), або через представника.

Також, господарський суд враховує, що апелянт не позбавлений права направити до участі у справі іншого представника. Крім цього, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Крім цього, в судове засідання 03.05.2018 також, не з’явились представники відповідачів, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Проте, така неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, як зазначалось ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23.01.2017 між ТОВ «Торговий дім «Агротрейд Інвест» та ПрАТ «Агропромислова компанія» було укладено договір комісії на придбання товарів № 230117 за умовами якого, відповідач-1 (Комітент) та відповідач-2 (Комісіонер) домовилися про те, що Комісіонер зобов’язався укласти від свого імені та за рахунок Комітента договір поставки з ТОВ «Торговий дім Фідленс» та передати все отримане за цим договором Комітентові.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з вимогами частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.

У рішенні Конституційного суд України від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Таким чином, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, позивач компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства: 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судова колегія зазначає, що ТОВ «Торговий дім Фідленс» не будучи учасником спірного договору комісії на придбання товарів № 230117 від 23.01.2017, не зазначає у позовній заяві та апеляційній скарзі, які саме його права або охоронювані законом інтереси порушуються зазначеним правочином.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав та охоронюваних законом інтересів оспорюваним правочином, учасником якого він не є, у зв’язку з чим, господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.269 ГПК України, справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та встановивши відсутність порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 01.03.2018 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Аленін О.Ю.

ОСОБА_2