Рішення № 73792946, 03.05.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

03 травня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу 927/236/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005

до відповідача: Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області

вул. Шевченка, 114, м. Чернігів, 14030

про стягнення 445 824 грн 02 коп.

За участю:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №007Др-144-1217 від 21.12.2017 представник

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №553 від 23.04.2018 заступник головного бухгалтера

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» подано позов до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області про стягнення 445 824,02 грн за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 24.01.2017 №11410206F4AB017, а саме: 426 124,62грн боргу, 14 336,47грн пені, 1 527,81грн три відсотки річних, 3 835,12грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 24.01.2017 №11410206F4AB017. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 24.04.2018.

В підготовче засідання прибули уповноважені представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у підготовчому засіданні усно повідомив, що відповідач проти позову не заперечує у зв’язку з чим відзив на позов не подавав.

У ч.6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача подали письмову згоду, в якій не заперечують проти переходу до розгляду справи по суті 24.04.2018 після закінчення підготовчого судового засідання.

24.04.2018 суд закрив підготовче засідання та перейшов до розгляду справи по суті за письмовою згодою позивача та відповідача.

Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі, представник відповідача проти заявлених позивачем вимог не заперечував.

В судовому засідання 24.04.2018 оголошено перерву до 03.05.2018, про що сторони повідомлені під розписки.

У відповідності до приписів ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як свідчать матеріали справи, від відповідача не надходила письмова заява про визнання позову.

Рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 24.01.2017 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як споживачем) було укладено договір №11410206F4AB017 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (надалі – договір).

У преамбулі вказаного договору сторони зазначили, що публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», далі – оператор ГРМ, з яким споживач уклав договір розподілу природного газу: ПАТ «Чернігівгаз». Договір розподілу природного газу між споживачем та оператором ГРМ укладено на підставі заяви приєднання №0942026F4АB016 від 01.01.2016.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов’язується передати у власність споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем у 2017 році ДК 016:2010 КОД 06.20.1 – газ природний, скраплений або в газоподібному стані (ДК 021:2015 КОД 09123000-7- природний газ) (далі - газ), а споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Таким чином, укладений між сторонами договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410206F4AB017 від 24.01.2017 по своїй правовій природі є договором поставки. Доказів припинення чи розірвання договору в порядку, передбаченому п. 11.4. договору ( в редакції додаткової угоди від 31.10.2017), сторони суду не надали.

Пунктами 11.5., 11.6. договору (в редакції додаткової угоди від 31.10.2017), передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладення додаткової угоди. Будь-які зміни та доповнення до цього договору, внесені належним чином, є його невід’ємними частинами.

Згідно з умовами договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11.1 договору в редакції додаткової угоди від 31.10.2017).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору плановий обсяг газу до 321,000 тис.куб.м.: у січні 71,110 тис.куб.м., у лютому 48,257 тис.куб.м., у березні 47,515 тис.куб.м., у квітні 10,305 тис.куб.м., у травні 5,879 тис.куб.м., у червні 5,622 тис.куб.м., у липні 5,639 тис.куб.м., у серпні 5,438 тис.куб.м, у вересні 6,619тис.кубм., у жовтні 30,249 тис.куб.м., у листопаді 39,282 тис.куб.м., у грудні 45,085 тис.куб.м.

Згідно з п.2.3 договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п.4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

За умовами п.2.9 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

п.2.9.1 – за підсумками розрахункового періоду споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов’язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

п.2.9.2 – на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника у письмовій формі або з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції додаткової угоди від 12.04.2017).

п.2.9.3 – споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов’язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

У п.3.2 договору сторони встановили, що ціна за 1000куб.м природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить 8926,24грн за 1000куб.м., в т.ч. ПДВ 20%.

Загальна сума договору складає 2865323,04 грн, в т.ч. ПДВ. (п. 3.3 договору).

Відповідно до п.3.5. договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

16.02.2017 сторонами укладено додаткову угоду щодо зміни ціни до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410206F4AB017 від 24.01.2017, у п.1 якої сторони визначили ціну за 1000 куб.м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість на рівні 9818,86грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20% та погодили, що дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання і поширює свою дію на відносини між сторонами з 01.02.2017 по 31.12.2017 в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків – до повного їх здійснення. Окрім того, сторонами викладено у наступній редакції: п.1.2 – річний плановий обсяг постачання газу – до 297,743тис.куб.м; п.1.3 – планові обсяги постачання газу по місяцях: січень 65,177 тис.куб.м., лютий 48,257 тис.куб.м., березень 47,515 тис.куб.м., квітень 10,305 тис.куб.м., травень 5,879 тис.куб.м., червень 5,622 тис.куб.м., липень 5,639 тис.куб.м., серпень 5,438 тис.куб.м, вересень 6,619тис.кубм., жовтень 24,682 тис.куб.м., листопад 30,249 тис.куб.м., грудень 42,361 тис.куб.м.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладено ряд додаткових угод щодо зміни ціни до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410206F4AB017 від 24.01.2017, а саме: 28.02.2017, 12.04.2017, 30.10.2017, 31.10.2017, 01.11.2017, 21.11.2017, 20.12.2017. Крім того, додатковим угодами від 28.02.2017, від 01.11.2017, від 21.11.2017 також змінювалися планові обсяги постачання газу по місяцях, а в додатковій угод від 31.10.2017 сторони виклали розділ ХІ договору в новій редакції.

28.12.2017 сторонами укладено додаткову угоду щодо продовження строку дії до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410206F4AB017 від 24.01.2017, у п.1 якої сторони керуючись ч. 5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» дійшли згоди продовжити строк дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2018 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Пунктом 2 додаткової угоди від 28.12.2017 сторони погодили, що дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання.

12.01.2018 сторонами укладено додаткову угоду до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410206F4AB017 від 24.01.2017, відповідно до умов якої (п. 1) сторони погодили доповнити п. 1.3 розділу І договору новим абзацом: «Планові обсяги постачання газу на 2018 рік по місяцях: січень - 29,349, лютий – 20,0.

Пунктом 2 додаткової угоди від 12.01.2018 сторони домовились викласти п. 3.2 та п.3.3 договору в наступній редакції: «Ціна, з 01.01.2018 року за 1000 куб. м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить: 11157,24 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%». Відповідно до п. 3 додаткової угоди від 12.01.2018 сторони доповнили п. 3.3 договору новим абзацом «У відповідності до законодавства, що регулює відносини на ринку природного газу та у сфері державних або публічних закупівель сторони дійшли згоди збільшити суму договору на 2018 рік, відповідно до затверджених видатків, на 550598,64 грн, що не перевищує 20% від суми договору.».

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди від 12.01.2018 вона вважається укладеною з дати її підписання і поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2018 по 31.03.2018 – в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у січні 2018 в обсязі 63,227 тис.куб.м. на загальну суму 705438,82 грн, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом приймання-передачі природного газу №ЧРЗ00001688 за січень 2018.

Відповідач не заперечив щодо обсягу та вартості отриманого природного газу у січні 2018 року.

Згідно з п.4.1 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

У п.4.2 договору сторони зазначили, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

п.4.2.1 договору – 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

п.4.2.2 – у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п’ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

п.4.2.3 – остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Таким чином, відповідач мав розрахуватись за поставлений позивачем у січні 2018 природний газ у строк 09.02.2018.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань частково розрахувався за спожитий у січні 2018 року природний газ, перерахувавши 15.02.2018 на рахунок позивача – 279314,20грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача з призначенням платежу: «за природний газ; згідно акту №ЧРЗ00001688/1 від 08.02.2018, дог.№11410206F4АВ017 від 24.01.2017, ПДВ 46552,37» (а.с. 31).

За таких обставин заборгованість відповідача на час звернення позивача до суду становить – 426124,62грн, що підтверджується двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018-16.02.2018, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.30), і проти суми якої відповідач під час розгляду справи не заперечує.

Відповідачем не подано суду доказів повної оплати вартості спожитого природного газу у січні 2018 року.

Виходячи з викладеного, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 426124,62грн є обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, відповідачем не спростовуються та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3835,12 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за лютий 2018, 1527,81 грн 3% річних за період з 11.02.2018 по 23.03.2018 та 14336,47 грн пені за період з 15.02.2018 по 23.03.2018.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання ( ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України – штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 14336,47 грн за період прострочення грошового зобов’язання з 15.02.2018 по 23.03.2018.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши подані розрахунки позивача суд встановив, що позивачем правомірно здійснено нарахування втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів розрахованих фактично за лютий 2018 в сумі 3835,12 грн та 3% річних за період з 11.02.2018 по 23.03.2018 в сумі 1527,81 грн.

Таким чином, 3835,12 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 1527,81 грн 3% річних за період з 11.02.2018 по 23.03.2018 підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за поставлений у січні 2018 природний газ своєчасно не розрахувався, вимоги позивача не оспорив, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 426 124грн 62коп. боргу, 14 336грн 47коп. пені, 3 835грн 12коп. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, 1 527грн 81коп. 3% річних.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у сумі 6 687грн 36коп.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 207, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області про стягнення 445 824,02 грн за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 24.01.2017 №11410206F4AB017 - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області (вул. Шевченка, 114, м. Чернігів, ідентифікаційний код 02006544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз збут» (вул. Любецька, 68, м. Чернігів, ідентифікаційний код 39576385) 426 124грн62коп. боргу, 14 336грн47коп. пені, 3 835грн12коп. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, 1 527грн81коп. 3% річних та 6 687грн36коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2018.

Суддя Н.Ю.Книш