Рішення № 73792745, 02.05.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2018р. Справа №914/247/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Елпіс-Україна”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий Дар”, м.Городок Львівської області

про стягнення заборгованості

ціна позову: 90784,14грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – представник;

від відповідача: ОСОБА_2 – представник.

Заяв про відвід не поступало, та в судових засіданнях присутніми представниками сторін не заявлено.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Елпіс-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий Дар” про стягнення заборгованості в розмірі 90784грн. 14коп., з якої 84028,00грн. – основний борг, 6111,05грн. – пеня та 645,09грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №68/РТ/2016 від 11.07.2016р. в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 05.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 27.03.2018р. Ухвалою суду від 27.03.2018р. розгляд справи призначено на 02.05.2018р.

22.03.2018р. через канцелярію суду за вх.№809/18 від позивача поступила заява №492 від 14.03.2018р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач у зв’язку із призначенням судового засідання на 27.03.2018р. просить збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 84028,00грн. – основного боргу, 9614,92грн. – пені та 962,79грн. – 3% річних. В призначеному на 02.05.2018р. судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

02.05.2018р. через канцелярію суду за вх.№15310/18 від позивача поступили додаткові пояснення та відповідь на відзив №197 від 24.04.2018р., в яких позивач зазначає, що до позовної заяви №417 від 09 лютого 2018 року подано належним чином засвідчені копії видаткової накладної №2800 від 03.08.2017 року на загальну суму 172020,00 грн. та видаткової накладної №4031 від 24.10.2017 року на загальну суму 67008,00 грн., які є в оригіналах, та мають усі реквізити та підписи обох сторін. Таким чином, як зазначає позивач, відповідач стверджує, що він не отримував від позивача видаткової накладної, але в той же час повернув останньому його оригінальний екземпляр. Також, позивач з приводу тверджень відповідача щодо відсутності рахунків-фактур зазначає, що до видаткової накладної №2800 від 03.08.2017р. та видаткової накладної №4031 від 24.10.2017р. додаються Довіреності на отримання товару, виписані відповідачем. Так, в довіреності № 521 від 03 серпня 2017 року зазначено відповідачем, що товар отримується у ТОВ «Елпіс-Україна» на підставі рахунку на оплату № 2573 від 03.08.2017 року, а згідно довіреності № 684 від 24 жовтня 2017 року – товар отримується у ТОВ «Елпіс-Україна» на підставі рахунку на оплату № 3776 від 24.10.2017 року. Тобто, як стверджує позивач відповідач вписав номера рахунків на оплату, що свідчить про наявність у нього даних рахунків на оплату (вказані довіреності долучено до матеріалів справи). Позивач зазначає, що з електронної пошти з мережі Інтернет менеджера ТОВ «Елпіс-Україна» та менеджера по закупівлі ТОВ «Яблуневий дар», видно, що між менеджерами через офіційну переписку шляхом направлення електронних листів велося все листування, в тому числі оформлення, підтвердження замовлення, переселення інформації та документів, та в тому числі рахунків на оплату (дані витяги долучено до матеріалів справи). Також позивач звертає увагу, що в рамках Договору позивач (продавець) поставив відповідачеві продукцію згідно видаткової накладної №2800 від 03.08.2017 року на загальну суму 172020,00 грн., однак відповідач почав оплачувати її залишивши по ній заборгованість лише 17020,00грн. Тобто, як зазначає позивач, відповідач суперечить собі повністю, стверджуючи, що не буде оплачувати заборгованість, оскільки немає документів, і в той же час уже частково оплатив більше 100000,00 грн. по даних накладних. Крім цього, позивач зазначає, що наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов’язку сплатити надані послуги, незалежно від існування в договорі пункту про те, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунків-фактур.

02.05.2018р. через канцелярію суду за вх.№15311/18 від позивача подано відповідь на заперечення про адвокатські послуги №207 від 26.04.2018р., в якій зазначив, що обсяг наданих адвокатом робіт та потраченого часу відповідає заявленій сумі гонорару та просить стягнути 15000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

02.05.2018р. через канцелярію суду за вх.№1149/18 представником позивача подано заяву від 02.05.2018р. про відмову в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 9614,92грн.

Згідно із п.1 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 2 ст. 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України, якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято господарським судом, господарський суд закриває провадження у справі.

Судом, на виконання вимог ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні було роз'яснено представнику позивача наслідки відмови від позову та від частини позовних вимог. З огляду на вищевикладене, роз'яснивши сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, та враховуючи, те що подана позивачем заява від 02.05.2018р. (вх.№1149/18 від 02.05.2018р.) не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, судом прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення 9614,92грн. пені та в цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає закриттю.

В судове засідання 02.05.2018р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 84028,00грн. – основного боргу та 962,79грн. – 3% річних підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і додаткових поясненнях та відповіді на відзив №197 від 24.04.2018р. (вх.№15310/18 від 02.05.2018р.), просить суд позов задоволити.

20.03.2018р. через канцелярію суду за вх.№10076/18 від відповідача поступив відзив №140 від 19.03.2018р. на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не долучено до позовної заяви жодних доказів отримання відповідачем оригіналів належним чином оформлених видаткових накладних та рахунків-фактур. Відтак, на думку відповідача, строк оплати вартості товару, поставленого позивачем відповідачу, ще не настав і звернення позивача до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості є передчасним. Відповідач зазначає, що враховуючи те, що ТОВ «Яблуневий дар» не було порушено строку виконання зобов’язання з оплати вартості поставленого товару, то стягнення з відповідача пені та 3 % річних є безпідставним. Також відповідач зазначає, що всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства, пеню позивачем нараховано в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості. З огляду на вищевикладене відповідач в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

11.04.2018р. через канцелярію суду за вх.№12921/18 від відповідача подано заперечення №183 від 11.04.2018р., в яких відповідач зазначає, що заявлена до відшкодування позивачем вартість правничої (адвокатської) допомоги не є співрозмірною щодо наданих послуг. В даних запереченнях відповідач зазначає, що витрати адвоката, що виникли в процесі надання послуг, складають 781,34 грн. Обґрунтовуючи витрати на професійну правничу допомогу, позивач посилається на те, що вартість послуг складає саме 15000,00грн., оскільки в цю суму вже включено додаткові витрати, пов’язані з наданням послуг. Проте, як зазначає відповідач, вказані витрати становлять лише близько 5 % від загальної вартості послуг, передбачених Договором. Також, відповідач зазначає, що у Єдиному Реєстрі Адвокатів України відсутня будь-яка інформація щодо адвоката ОСОБА_3, що ставить під сумнів наявність у неї статусу практикуючого адвоката.

В судове засідання 02.05.2018р. представник відповідача явку забезпечив, який позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві №140 від 19.03.2018р. (вх.№10076/18 від 20.03.2018р.) на позовну заяву.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

11.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Яблуневий Дар” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Елпіс-Україна” (постачальник) укладено договір поставки №68/РТ/2016 згідно до умов (п. 1.1. договору) якого, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Згідно до п. 1.2. договору №68/РТ/2016 від 11.07.2016р. найменування, одиниця вимірювання, ціна та кількість товару, що постачається, зазначаються у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору.

За умовами п. п. 2.1., 2.2. договору №68/РТ/2016 від 11.07.2016р. ціна за одиницю та загальна вартість товару, що постачається, зазначаються у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору. Загальна вартість цього Договору складається з сум усіх поставок товару, що були здійснені по даному Договору та зазначені у рахунках на оплату і видаткових накладних, за якими покупець отримав товар від постачальника.

Відповідно до п. п. 2.3., 2.4., 2.5. договору №68/РТ/2016 від 11.07.2016р. покупець здійснює оплату за поставлений товар на підставі виставленого рахунку на умовах відстрочки платежу на термін не більше 30 календарних днів з моменту поставки Товару. Покупець має право затримати оплату за поставлений товар щодо якого постачальником не надано оригіналів належним чином оформлених видаткових накладних та рахунків-фактур до моменту їх отримання. При цьому будь-яка відповідальність до покупця за порушення строків оплати не застосовується. Оплата за товар здійснюється у національній валюті України - гривня, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається день зарахування перерахованих коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. п. 3.1., 3.4. договору №68/РТ/2016 від 11.07.2016р. поставка здійснюється постачальником на підставі замовлення, наданого покупцем, у якому зазначається асортимент, кількість, та дата передачі товару. Прийняття та узгодження замовлення здійснюється через електронний, факсимільний чи телефонний зв'язок. Транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару від постачальника до покупця, оплачуються по домовленості сторін. Приймання товару регулюється інструкціями Державного арбітражу № П-6 від 15.06.65р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» та П-7 від 25.04.66р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості», із змінами та доповненнями до них, іншими чинними нормативними актами.

Згідно із п. п. 7.1., 7.2., 7.3 договору №68/РТ/2016 від 11.07.2016р. цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії Договору за два тижні до закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на ще 1 рік на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Кожна із сторін може достроково розірвати Договір, попередивши письмово іншу сторону за 30 (тридцять) календарних днів до дати його розірвання та за умови виконання зобов’язань передбачених даним Договором. Доказів в підтвердження надіслання заяв про припинення дії договору поставки, суду не представлено, доказів припинення дії договору не подано.

На виконання умов договору №68/РТ/2016 від 11.07.2016р., позивач поставив, а відповідач через свого уповноваженого представника – ОСОБА_4 по довіреностях №521 від 03.08.2017р. та №684 від 24.10.2017р. прийняв товар згідно до видаткових накладних №2800 від 04.08.2017р. на суму 172020,00грн. (з ПДВ) та №4031 від 24.10.2017р. на суму 67008,00грн. (з ПДВ), вказані видаткові накладні підписано сторонами. Крім цього, факт поставки на суму 172020,00грн. підтверджується товарно-транспортною накладною №Р2800 від 04.08.2017р. Отримання відповідачем товару за спірними видатковими накладними, визнається відповідачем та не заперечується, при цьому відповідач заперечує отримання рахунків на оплату.

Позивач зазначає, що на оплату поставленого товару позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №2573 від 03.08.2017р. на суму 172020,00грн. (з ПДВ) та №3776 від 24.10.2017р. на суму 67008,00грн. (з ПДВ), які були передані із видатковими накладними, що підтверджується довіреностями№521 від 03.08.2017р., №684 від 24.10.2017р. складеними відповідачем у яких зазначені вказані рахунки. Окрім цього, позивачем на підтвердження направлення даних рахунків відповідачу долучено витяги з електронної пошти ТОВ «Елпіс-Україна» в мережі інтернет про ведення електронної переписки між сторонами. Також, як зазначає позивач, відповідачу повторно направлено рахунки на оплату, які отримано відповідачем 03.04.2018р. (на підтвердження даних обставин долучено опис вкладення в цінний лист, фіскальний чек від 29.03.2018р. та повідомлення про вручення поштового відправлення №8150002598389).

Відтак, твердження відповідача, що ним рахунки на оплату не отримувались, спростовуються матеріалами справи, зокрема довіреностями виданими відповідачем на отримання від позивача цінностей №521 від 03.08.2017р., в якій зазначено за рахунком на оплату по замовленню №2573 від 03.08.2017р. та №684 від 24.10.2017р., в якій зазначено за рахунком на оплату по замовленню №3776 від 24.10.2017р., та доказами повторного надіслання рахунків повідомленням про вручення поштового відправлення №8150002598389, описом вкладення в цінний лист, фіскальним чеком від 29.03.2018р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 155000,00грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку за 01.08.2017р.-09.02.2018р., що не заперечується відповідачем. Інших доказів в підтвердження здійснення оплат згідно видаткових накладних, які є предметом розгляду даного спору суду не долучено.

Позивач у позовній заяві зазначає що, відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, оплати за отриманий товар в розмірі 84028грн. 00коп. не здійснив.

Позивач зазначає, що відповідачу було надіслано претензії від 15.12.2017р. та від 17.01.2018р. із вимогою погасити заборгованість в розмірі 84028,00грн., проте, як стверджує позивач, відповідачем дані претензії залишені без відповіді та задоволення, заборгованість не оплачено. На підтвердження надіслання та отримання відповідачем вказаних претензій долучено фіскальні чеки від 16.12.2017р., від 17.01.2018р. та повідомлення про вручення поштового відправлення №8150002416310, №8150002460638.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання відповідачем товару і видаткові накладні, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012, Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”).

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість за поставлений позивачем товар становить 84028,00грн.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував згідно розрахунку наведеного у заяві про збільшення розміру позовних вимог, 3% річних по видатковій накладній №2800 від 03.08.2017р. за період з 04.09.2017р. по 27.03.2018р. та по видатковій накладній №4031 від 24.10.2017р. за період з 24.11.2017р. по 23.03.2018р., всього 3% річних на загальну суму 962грн. 79коп.

У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (чинної на момент розгляду спору) роз’яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, представлені позивачем, встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки в нарахуванні 3% річних, відтак розмір 3% річних в перерахунку складає 946грн. 28коп. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати основного боргу, проведених позивачем нарахувань, доказів в спростування наведених обставин суду не надано.

Позивач у позовній заяві зазначає, що скористався своїм правом на професійну правничу допомогу та просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00грн. В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу долучено заяву №415 від 09.02.2018р. в якій позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛПІС-УКРАЇНА» уклало з адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №6024, видане Радою адвокатів міста Києва), Договір про надання правничої (адвокатської) допомоги №08-02/18 від 08.02.2018р. Свідоцтво №6024 та договір №08-02/18 від 08.02.2018р. долучено до матеріалів справи.

08.02.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛПІС-УКРАЇНА» та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої (адвокатської) допомоги №08-02/18 від 08.02.2018р., згідно до п. 3.1, п. 3.1.1 Договору якого, адвокат має право отримати гонорар за надані адвокатські послуги та захист інтересів клієнта, передбачені даним договором. Гонорар за весь обсяг робіт згідно даного договору складає 15000,00грн.

За умовами п.2.1. Договору про надання правничої (адвокатської) допомоги №08-02/18 від 08.02.2018р., адвокат бере на себе наступні обов’язки: представляти інтереси клієнта з питань стягнення заборгованості з боржника ТОВ «Яблуневий дар» на користь клієнта; надавати згідно договору послуги у повному обсязі та у взаємоузгодженні строки; на вимогу клієнта надавати консультації, висновки, довідки з правових питань у письмовому вигляді; захист прав та інтересів клієнта у судових органах на всій території України.

Відповідно до п. 3.4, п. 3.4.1 Договору про надання правничої (адвокатської) допомоги №08-02/18 від 08.02.2018р., додаткові витрати, що виникли в процесі надання послуг за цим договором, адвокату не відшкодовуються, а уже включені в загальну вартість гонорару. Під додатковими послугами, що не підлягають додатковому відшкодуванню розуміються, в тому числі, витрати, пов’язані з відрядженням (проїзд, проживання в готелі, добові та інше), оплата послуг УДППЗ «УКРПОШТА», інших витрат, пов’язаних з отриманням доказів в даній справі.

Позивач зазначає, що сума гонорару в розмірі 15000,00грн. є обґрунтованою та досить лояльною за погоджений обсяг робіт. Так, згідно довідки форми №34- ОПП, адвокат ОСОБА_1 зареєстрована в ДПІ у Дніпровському районі ДУ ГУ ДФС у місті Києві як адвокат і самозайнята особа відповідно (дана довідка долучена до матеріалів справи). Гонорар адвоката, як зазначає позивач, підлягає оподаткуванню податками, як самозайнята особа за ставками: 22 % єдиний соціальний внесок, 18% - податок на доходи фізичних осіб, 1,5% - воєнного збору. Базою нарахування є в даному випадку 15000,00 грн. - загальна сума гонорару, що в повному обсязі покладено на адвоката. Тому, як зазначає позивач, орієнтовна (чиста) сума гонорару адвоката складає 8775,00 грн., з якої адвокат самостійно повинен сплатити додаткові послуги, що виникнуть в процесі надання послуг згідно Договору, зокрема п.3.4.1. На підтвердження понесення додаткових витрат, пов’язаних з відрядженням долучено квитанцію про сплату послуг за надання Витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ №1003531-1 на суму 73,00грн., посадочні документи ПАТ «Укрзалізниця» №000В3Е00-3777-9С56-0001, №000В3Е00-2FF7-9DB1-0001, №000В3Е23-2FF2-4598-0001, №000В3Е23-7F42-46С5-0001, рахунки фактури за готельні послуги №05/01.05.2018 від 01.05.2018р. на суму 1464,50грн, №05/27.03 від 27.03.2018р. на суму 772,65грн., а також копії фіскальних чеків органу поштового зв’язку про надіслання поштової кореспонденції відповідачу. Також позивачем до матеріалів справи долучено звіти про виконану роботу від 09.02.2018р., від 24.04.2018р., від 02.05.2018р.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

На підтвердження понесених витрат у сумі 15000,00 грн. представник позивача надав: витяг з договору про надання правової допомоги №08-02/18 від 08.02.2018р., укладений між ТОВ "Елпіс-Україна" та адвокатом ОСОБА_1 на представництво інтересів позивача у відносинах щодо стягнення заборгованості за договором №68/РТ/2016 від 11.07.2016р. та ордер на надання правової допомоги серія КВ №292451 від 09.02.2018р.; звіти про виконану роботу від 09.02.2018р., від 24.04.2018р., від 02.05.2018р.; платіжне доручення №14513 від 02.03.2018р. про оплату адвокатських послуг на суму 15000,00грн.; квитанцію про сплату послуг за надання Витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ №1003531-1 на суму 73,00грн.; посадочні документи ПАТ «Укрзалізниця» №000В3Е00-3777-9С56-0001, №000В3Е00-2FF7-9DB1-0001, №000В3Е23-2FF2-4598-0001, №000В3Е23-7F42-46С5-0001; рахунки фактури за готельні послуги №05/01.05.2018 від 01.05.2018р. на суму 1464,50грн, №05/27.03 від 27.03.2018р. на суму 772,65грн.; а також копії фіскальних чеків органу поштового зв’язку про надіслання поштової кореспонденції відповідачу. На підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_1 долучено свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №6024 та Витяг з ЄР адвокатів України №040171. Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 914/247/18.

Враховуючи вищевикладене, подані відповідачем заперечення №183 від 11.04.2018р (вх.№12921/18 від 11.04.2018р.) та позивачем відповідь №207 від 26.04.2018р. (вх.№15311/18 від 02.05.2018р.) на заперечення, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката ОСОБА_1 з представництва інтересів позивача розміру гонорару, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтування зазначеного позивачем у позовній заяві розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Водночас, суд враховує, що судові витрати, у тому числі і на професійну правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та з урахуванням прийнятої судом заяви про відмову від позову в частині стягнення пені, щодо стягнення основного боргу в розмірі 84028,00грн. та 3% річних у розмірі 946,27грн. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити у зв’язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 191, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю «Елпіс-Україна» від позову в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» 9614,92грн. пені.

Провадження у справі № 914/247/18 в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Елпіс-Україна» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» 9614,92грн. пені закрити.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар” (81500, Львівська область, м.Городок, вул.Львівська, буд.274А, ідентифікаційний код 32475074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елпіс-Україна” (03191, м.Київ, вул.В.Касіяна, 2/1, ідентифікаційний код 32956789) 84028грн. 00коп. – основного боргу, 946грн. 28коп. – 3% річних, 13472грн. 91коп. – витрат на професійну правничу допомогу та 1582грн. 62коп. – судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 04.05.2018р.

Суддя Іванчук С.В.