Рішення № 73792495, 23.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018 м. Київ Справа № 910/8875/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНСОЛЕ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА" ;

про: стягнення 7.077.761,70 грн.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники:

позивача: Архіпов О.Ю., Жила Ю.Ю.;

відповідача: Фастовець В.В., Слюзар Т.І.;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНСОЛЕ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" (далі - відповідач) про стягнення 24.788.952,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за контрактом на поставку сільськогосподарської продукції від 19.08.2015 № 06/0058, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА", як постачальником та відповідачем, як покупцем. Відповідач оплату отриманого від постачальника товару не здійснив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 110.031,64 грн.

В подальшому між товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА", як клієнтом, та позивачем, як фактором, укладено договір надання послуги з факторингу від 26.05.2017 № ДФ-26-05-1 (далі - Договір факторингу), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується передати грошові кошти в сумі 12.000.000,00 грн. в розпорядження клієнта за плату (фінансування під відступлення права вимоги), а клієнт зобов'язується відступити позивачу своє право грошової вимоги за Контрактом, включаючи всі зміни, додатки, специфікації та додаткові угоди до відповідача в розмірі 24.788.952,85 грн., а також сплатити позивачу винагороду відповідно до п. 2.3 Договору факторингу.

Відповідно до п. 2.3 Договору факторингу, клієнт сплачує позивачу винагороду в розмірі 10.000,00 грн. шляхом перерахування протягом п'яти робочих днів з моменту підписання Договору факторингу на рахунок позивача.

Враховуючи викладені вище обставини, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24.788.952,85 грн., з яких: 4.383.850,19 грн. - основна заборгованість, 3.438.486,96 грн. - пеня, 12.483.553,73 грн. - штраф у розмірі 20 % від загальної вартості неоплаченого товару, 3.357.490,68 грн. - штраф у розмірі 10 % від загальної вартості невиконаних зобов'язань, 271.833,83 грн. - 3 % річних та 853.737,46 - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/8875/17. Розгляд справи призначено на 10.07.2017.

В судовому засіданні 10.07.2017 оголошено перерву до 17.07.2017.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 17.07.2017 відклав розгляд даної справи на 31.07.2017. Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОІЛС УКРАЇНА", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі - третя особа).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.07.2017 з метою забезпечення позову у даній справі: накладено арешт на грошові кошти в межах суми 4.383.850 (чотири мільйони триста вісімдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн., 19 коп., що належать відповідачу, в тому числі, але не обмежуючись, розміщені на рахунку позивача № 260073011364 у ГОУ АТ "ОЩАДБАНК", МФО 300465.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.07.2017, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017, провадження у справі № 910/8875/17 зупинене до розгляду господарським судом Київської області справи № 911/2247/17 за позовом відповідача до позивача та третьої особи про визнання недійсним договору надання послуги з факторингу від 26.05.2017 № ДФ-26-05-1.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 та ухвалу господарського суду м. Києва від 31.07.2017 скасовано. Справу № 910/8875/17 направлено на розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2017 провадження у справі № 910/8875/17 поновлено. Розгляд справи призначено на 18.12.2017.

Судове засідання, призначене на 18.12.2017 не відбулося у зв'язку із набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України (15.12.2017), відповідно до п. 9 перехідних положень якого визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2017 розгляд справи № 910/8875/17 вирішено здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 15.01.2018.

В підготовчих судових засіданнях 15.01.2018 та 12.02.2018 оголошено перерву до 12.02.2018 та 14.0.2018 відповідно.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням наступного:

- враховуючи п. 9.10 укладеного між третьою особою та відповідачем контракту, останній не надавав третій особі згоди на передачу останнім прав та обов'язків за таким контрактом, відтак, грошова вимога, право якої відступається за укладеним між третьою особою та позивачем договором факторингу є недійсною;

- відповідач отримав від третьої особи лист повідомлення від 29.05.2017 № 05/29-1, з повідомленням про відступлення права вимоги лише 06.06.2017 (через п'ять днів після порушення провадження у даній справі). Відтак, на момент звернення позивача до суду та відкриття провадження у даній справі у відповідача були відсутні будь-які зобов'язання здійснити платіж позивачу;

- постачальник (третя особа), в порушення умов п. 5.1, 5.2, 6.1 контракту не передав відповідачу: всіх актів формування остаточної ціни на відповідні частини товару, оформлених належним чином (2/3 всіх актів перерахунку ціни містять посилання на інший контракт, інший період поставки товару); посвідчення про якість товару, видані акредитованою лабораторією; засвідчені підписом керівника та печаткою постачальника статутні та реєстраційні документи останнього; видаткові накладні на товар були надані лише 19.11.2015, тобто після закінчення граничного строку поставки товару, передбаченого контрактом, що підтверджується актом приймання-передачі документів від 19.11.2015. Крім того, не зважаючи на положення п. 5.3 контракту постачальник так і не сповістив відповідача про те, який порядок розрахунків має застосовуватись для оплати відповідної частини товару. Про дані порушення відповідач повідомляв постачальника у відповіді на претензію від 30.10.2015 № 10/30-1 та в претензії від 17.11.2015 № 06/808/1, проте такі порушення так і не були усунуті постачальником. Відтак, обов'язок щодо оплати відповідачем товару за додатковою угодою від 29.08.2015 № 7 не настав;

- постачальник не здійснив поставку товару за контрактом в повному обсязі, непоставленим залишився товар у кількості 1034,760 МТ, отже постачальником неналежно виконано свої договірні зобов'язання щодо поставки товару за контрактом в обумовлений контрактом строк (термін), тобто постачальник прострочив виконання своїх зобов'язань за контрактом. Відтак, враховуючи положення п. 7.4 контракту відповідач правомірно застосував до постачальника оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення (вказана позиція закріплена у постанові Вищого господарського суду України від 11.09.2013 № 910/884/13;

- відповідно до отриманої відповідачем претензії від постачальника від 30.10.2015 № 10/30-1 останній повідомив відповідача про порушення відповідачем умов контракту в частині прострочення оплати поставленого товару і з цих причин постачальник на підставі п. 9.5 контракту повідомив відповідача про одностороннє розірвання контракту з моменту направлення такої претензії, в той час, як підстав для розірвання контракту на підставі п. 9.5 останнього не було, оскільки відповідач не порушував зобов'язання з оплати товару. Постачальником лише 19.11.2017 частково виконано зобов'язання з передачі частини документів, необхідних для здійснення оплати відповідачем (акт приймання-передачі від 19.11.2015). Таким чином, на момент пред'явлення відповідачу постачальником претензії від 30.10.2015 № 10/30-1 у останнього не було жодних підстав для одностороннього розірвання контракту;

- враховуючи те, що відповідач не порушував своїх зобов'язань за контрактом - відсутні будь-які правові підстави для застосування до відповідача будь-яких штрафних санкцій, а також 3 % річних та збитків від інфляції;

- враховуючи сплив строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки та штрафних санкцій за порушення відповідачем зобов'язань за контрактом, відповідач заявляє про необхідність застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки та штрафних санкцій за порушення відповідачем зобов'язань за контрактом та застосування наслідків спливу строку позовної давності.

До господарського суду надійшла заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої представником позивача зменшено позовні вимоги до 7.077.761,70 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 4.383.850,19 грн., пеня в сумі 1.159.378,25 грн., 3 % річних в сумі 298.342,02 грн. та інфляційні втрати в сумі 1.236.191,24 грн.

Вказана заява прийнята судом, відтак спір розглядається з урахуванням такого зменшення.

Представником позивача подана до суду відповідь на відзив відповідача, в якій представник позивача вказав на: правомірність відступлення права вимоги; отримання відповідачем повідомлення про укладення договору факторингу після порушення провадження у даній справі не має наслідком відсутності права вимоги; про передачу відповідачу визначених контрактом документів відповідно до акту від 01.10.2015; відповідач не мав жодних зауважень щодо якості поставленого за контрактом товару; відсутність у контракті спеціального порядку передачі документів; відсутність письмових звернень та/або претензій відповідача до постачальника, які пов'язані з неналежним повідомленням постачальником про обраний порядок розрахунків;

- надана відповідачем судова практика жодним чином не підтверджують право відповідача не платити за отриману частину товару;

- постачальник на підставі п. 9.5 контракту правомірно розірвав контракт в односторонньому порядку у зв'язку з неодноразовим простроченням відповідачем строку оплати товару.

До господарського суду надійшли заперечення відповідача, в яких останній вказав на: недійсність грошової вимоги з таких самих підстав, які викладені у відзиві на позов; наявність в матеріалах справи акту прийому-передач документів від 19.11.2015; твердження позивача про повідомлення відповідача про обраний спосіб оплати товару та про обізнаність відповідача про такий обраний постачальником спосіб не відповідають дійсності; про обґрунтованість застосування оперативно-господарської санкції у вигляді при тримання товару; відсутність підстав для одностороннього розірвання контракту; відсутність у заяві позивача про зменшення позовних вимог будь-якої згадки про стягнення з відповідача штрафів, а також про новий період нарахування пені.

В підготовчому судовому засіданні 14.02.2018 представник позивача подав до суду заяву про залишення без розгляду окремих позовних вимог, а саме, в частині штрафу 20 % в сумі 12.483.553,72 грн. та штрафу 10 % в сумі 3.357.490,68 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2018 позовні вимоги в частині стягнення штрафу 20 % в сумі 12.483.553,72 грн. та штрафу 10 % в сумі 3.357.490,68 грн. залишено без розгляду.

В підготовчому судовому засіданні 14.02.2018 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.03.2018.

В судовому засіданні 26.03.2018 оголошено перерву до 23.04.2018.

До господарського суду надійшло клопотання відповідача в якому останній просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 3.732,30 грн.

В судовому засіданні 23.04.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників позивача, відповідача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між відповідачем, як покупцем, та третьою особою, як постачальником, укладено контракт на поставку сільськогосподарської продукції від 19.08.2015 № 06/0058 (далі - Контракт), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, передбачених Контрактом, третя особа зобов'язується продати та передати у власність відповідача насіння соняшнику врожаю 2015 (далі - товар), а відповідач зобов'язується оплатити та прийняти товар (п. 1.1 Контракту).

Пунктом 4.2 Контракту, зокрема, визначено, що товар за даним Контрактом постачається автомобільним та/або залізничним транспортом. Строк поставки товару з 01.09.2015 по 15.11.2015 включно. Товар за даним Контрактом постачається окремими партіями, які складають окремі частини товару. Кількість товару в кожній окремій частині товару та період, протягом якого вона була поставлена, буде визначатися сторонами у відповідній додатковій угоді щодо визначення остаточної ціни та відповідно загальної вартості такої частини товару.

Оплата товару, що поставляється за даним Контрактом, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок третьої особи в порядку, визначеному в п. 5.1 Контракту.

Сторони домовились, що оплата товару, що поставляється за Контрактом, може проводитись в іншому порядку, визначеному в п. 5.2 Контракту.

Положеннями п. 5.3 Контракту передбачено, що відповідач зобов'язаний провести оплату відповідної частини товару в порядку, визначеному в п. 5.1 або 5.2 за вибором третьої особи, про що останній сповіщає відповідача будь-яким зручним способом не пізніше ніж за один календарний день до дати виставлення рахунку-фактури на сплату відповідної частини товару.

Третя особа зобов'язується передати відповідачу одночасно з товаром документи, визначені п. 6.1 Контракту.

Відповідно до п. 9.10 Контракту, сторони згодні з тим, що передача прав та обов'язків за даним Контрактом третім особам допускається тільки за письмовою згодою сторін.

Узгодження остаточної ціни та загальної вартості частин товару, їх кількість та періоди погоджені сторонами в укладених додаткових угодах до Контракту, а саме:

- від 07.09.2015 № 1/1;

- від 08.09.2015 № 2;

- від 10.09.2015 № 3;

- від 21.09.2015 № 5;

- від 29.09.2015 № 7;

- від 06.10.2015 № 8.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між третьою особою та відповідачем Контракт за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, третя особа, на виконання своїх зобов'язань за Контрактом та на його умовах, здійснила поставку товару, а відповідач отримав товар у загальній кількості 8.765.240 МТ, що підтверджується видатковими накладними, актами перерахунку та рахунками-фактурами, які належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідачем порушені строки оплати товару за Контрактом, а також не здійснено в повному обсязі оплату частини товару № 5.

В свою чергу, відповідно до п. 1.2 додаткової угоди від 29.08.2015 № 7 до Контракту (частина товару № 5), загальна вартість частини товару, визначеної у п. 1 даної додаткової угоди, складає 10.433.505,23 грн. з ПДВ, що еквівалентно 484.659,40 дол. США.

Так, третьою особою здійснено поставку частини товару № 5, що підтверджується накладними від 24.09.2015 № 678, від 25.09.2015 № 679, від 26.09.2015 № 680, від 27.009.2015 № 681, від 28.09.2015 № 682, від 29.09.2015 № 683, актами перерахунку до накладних.

На оплату частини товару 5 третьою особою виставлено відповідачу рахунок від 29.09.2015 № 211 на суму 10.383.850,19 грн., проте, відповідачем оплата товару здійснена частково в сумі 6.000.000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахункам третьої особи, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Враховуючи вказані обставини у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 4.383.850,19 грн.

В подальшому, між позивачем, як фактором, та третьою особою, як клієнтом, укладено договір надання послуги з факторингу від 26.05.2017 № ДФ-26-05-1 (далі - Договір факторингу), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується передати грошові кошти в сумі 12.000.000,00 грн. в розпорядження клієнта за плату (фінансування під відступлення права вимоги), а клієнт зобов'язується відступити позивачу своє право грошової вимоги за Контрактом, включаючи всі зміни, додатки, специфікації та додаткові угоди до відповідача в розмірі 24.788.952,85 грн., а також сплатити позивачу винагороду відповідно до п. 2.3 Договору факторингу.

Відповідно до п. 2.3 Договору факторингу, клієнт сплачує позивачу винагороду в розмірі 10.000,00 грн. шляхом перерахування протягом п'яти робочих днів з моменту підписання Договору факторингу на рахунок позивача.

Укладений між позивачем та третьою особою Договір факторингу за своєю правовою природою є договором факторингу.

Частиною 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання в частині повної оплати частини товару № 5 за Контрактом, позивач звернувся до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4.383.850,19 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 1.159.378,25 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 298.342,02 грн. та інфляційні втрати в сумі 1.236.191,24 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 4.383.850,19 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 4.383.850,19 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов'язання мало бути виконано, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

В свою чергу, в заявлений позивачем період (12.01.2017 по 12.01.2018) не підпадає в період нарахування пені з урахуванням вимог статті 232 ГК України.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1.159.378,25 грн. задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 298.342,02 грн. та інфляційних втрат в сумі 1.236.191,24 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов та додаткових запереченнях судом відхилені з огляду на наступне:

- відступлення постачальником права грошової вимоги позивачу за Договором факторингу є правомірним, оскільки ст. 1080 Цивільного кодексу України встановлена недійсність заборони або обмеження відступлення права грошової вимоги, а частина 2 статті 1081 Цивільного кодексу України стосується виключно відповідальності клієнта перед фактором за дійсність грошової вимоги;

- отримання відповідачем повідомлення про укладення Договору факторингу після порушення провадження у даній справі не має наслідком відсутність у позивача права вимоги, а у відповідача - обов'язку погасити заборгованість за Контрактом, оскільки відповідач не виконав обов'язок з оплати товару ні перед постачальником ні перед позивачем;

- акт прийому-передачі документів від 01.10.2015 спростовує твердження відповідача про не передання постачальником документів і передачу видаткових накладних, оскільки за актом від 01.10.2015 засвідчено передачу постачальником відповідачу - додаткової угоди від 29.09.2015 № 7, рахунку-фактури від 29.09.2015 № 211, видаткових накладних № 678 від 24.09.2015, № 679 від 25.09.2015, № 680 від 26.09.2015, № 681 від 27.09.2015, № 682 від 28.09.2015, № 683 від 29.09.2015, актів перерахунку до них та акту формування (перерахунку) остаточної ціни від 29.09.2015 № ABGT00000668, які підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені відбитком печатки останнього;

- непередання відповідачу посвідчень про якість товару, виданих акредитованою лабораторією регулюються п. 6.1 Контракту та передаються лише за їх наявності. В свою чергу, в матеріалах справи відсутні звернення відповідача до постачальника з вимогами про надання таких посвідчень;

- відповідач не мав жодних зауважень щодо якості товару, поставленого за Контрактом (матеріали справи таких відомостей не містять);

- Контрактом не передбачено спеціального порядку передачі документів (шляхом укладення актів прийому-передачі, з огляду на що ряд документів міг бути переданий електронною поштою, оскільки поставка товару за Контрактом здійснювалася більше двох років);

- матеріали справи не містять письмових звернень або претензій відповідача до постачальника, пов'язані із неналежним повідомленням постачальником про обраний порядок розрахунків за Контрактом;

- оскільки, частина товару 5 взагалі є неоплаченою (що також встановлено судом), постачальник на підставі п. 9.5 Контракту розірвав Контракт в односторонньому порядку без позбавлення відповідача обов'язку з оплати такого товару;

- відповідач не повідомляв постачальника про реалізацію ним права на при тримання оплати до порушення провадження у даній справі, що є порушенням частини 1 статті 595 Цивільного кодексу України.

Відносно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 26.05.2017 № 30/17, укладений між адвокатським об'єднанням "ТРАСТЕД ЕДВАЙЗЕРС" в особі голови об'єднання Архіпова О.Ю. та позивачем, як клієнтом, із укладеними в подальшому додатковими угодами.

Відповідно до акту про надання правової допомоги від 15.03.2018 № б/н, укладеного між сторонами вказаного вище договору про надання правової допомоги від 26.05.2017 № 30/17 загальна вартість наданої правової допомоги (гонорар) складає 294.075,00 грн.

Так адвокатським об'єднанням виставлено позивачу рахунок від 15.03.2018 № 3 на суму 294.075,00 грн., який оплачений останнім повністю, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.03.2018 № 4 на суму 200.000,00 грн. та від 19.03.2018 № 5 на суму 94.075,00 грн., засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Розглянувши питання покладення на відповідача витрат з оплати послуг адвоката та наявні у матеріалах справи докази, враховуючи ціну позову, суд вважає необхідним обмежити розмір суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката до розумного та необхідного розміру в сумі 85.000,00 грн. з урахуванням клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд керуючись п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛСІДЗ БЛЕК СІ" (04655, М.КИЇВ, ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ВЕРХНІЙ ВАЛ, БУДИНОК 72, ідентифікаційний код: 37392490) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНСОЛЕ" (08105, КИЇВСЬКА ОБЛ., КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОН, СЕЛО ГОРЕНКА, ВУЛИЦЯ САДОВА, БУДИНОК 45, ідентифікаційний код: 40546191) основну заборгованість в сумі 4.383.850 (чотири мільйони триста вісімдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 19 коп.; 3 % річних в сумі 298.342 (двісті дев'яносто вісім тисяч триста сорок дві) грн. 02 коп.; інфляційні втрати в сумі 1.236.191 (один мільйон двісті тридцять шість тисяч сто дев'яносто одна) грн. 24 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 88.775 (вісімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят п'ять) грн. 76 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 85.000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04 травня 2018 року

Cуддя С.В. Балац