Ухвала суду № 73792493, 04.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

04.05.2018Справа № 910/1376/18за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ"

до Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санофі-Авентіс Україна»

про визнання частково недійсним рішення

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники: без виклику

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення від 14.11.2017 №628-р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача Антимонопольний комітет України неповно з'ясував усі обставини справи та дійшов необґрунтованих висновків про погодженість дій Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Санофі-Авентіс Україна», внаслідок чого виніс протиправне рішення. За наведених обставин, позивач просить суд визнати недійсним п. 2 рішення від 14.11.2017 №628-р щодо позивача та п.6 вказаного рішення щодо накладення на позивача штрафу у розмірі 28788116,00 грн.

Разом з позовом позивачем було подано клопотання про витребування у відповідача матеріалів справи №242-26.13/304-12 та призначення у справі судової експертизи.

12.02.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 06.03.2018, залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санофі-Авентіс Україна».

У підготовчому засіданні 06.03.2018 судом оголошено перерву до 20.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 суд ухвалив: клопотання Антимонопольного комітету України про розгляд справи № 910/1376/18 у закритому судовому засіданні задовольнити; розгляд справи № 910/1376/18 здійснювати у закритому судовому засіданні; відмовити в задоволенні клопотання Антимонопольного комітету України про об'єднання справ в одне провадження; витребувати у Антимонопольного комітету України матеріали справи №242-26.13/304-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (із можливістю надання копій матеріалів справи № 242-26.13/150-12 на дисках, які містять файли з відповідними матеріалами); продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкласти на 02.05.2018.

У підготовчому засіданні 02.05.2018 оголошено перерву до 08.05.2018.

02.05.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, згідно з якою позивач просить суд винести ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення нарахування пені та зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України № 628-р від 14 листопада 2017 р. у справі №242-26.13/304-12 з дати надходження позовної заяви до Господарського суду міста Києва до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана тим, що в силу ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зупинення нарахування пені через невиконання рішення Антимонопольного комітету України визначається періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд, і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися, тому чинність рішення органу АМКУ в зазначені проміжки часу зумовлює обов'язок позивача сплатити накладений штраф; невиконання цього обов'язку призводить до нарахування пені.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як встановлено у ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, в силу норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України в силу своїх повноважень приймають відповідні рішення, як-от: рішення у заявах про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання (ст. 28 Закону), рішення у справах про узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання (ст. 31 Закону), рішення у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (ст. 48 Закону).

Так, спірне рішення Антимонопольного комітету України прийняте у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в порядку ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

При цьому згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

З огляду на те, що відповідачем було прийнято спірне рішення про визнання дій позивача та третьої особи порушенням, передбаченим частиною 1 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції, у зв'язку з чим на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено відповідний штраф, то за відсутності визначення іншого, оскарження такого рішення до суду (у певній частині) передбачає автоматичне зупинення його виконання в цій частині на час розгляду справи (на відміну від рішень, прийнятих в порядку ст.ст. 28,31 Закону), а отже підстав для повторного зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України від 14.11.2017 №628-р немає.

Більше того, у заяві позивач просить суд зупинити нарахування пені та зупинити дію рішення відповідача повністю, тоді-як позивач оскаржує таке рішення Антимонопольного комітету України у відповідній частині, відтак заявлені у заяві про забезпечення позову вимоги суперечать принципу співрозмірності із заявленими позовними вимогами, що закріплений у ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Картавцева