Рішення № 73792473, 03.05.2018, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Фізичної особи-підприємця Ісак Марії Валентинівни

про стягнення 397373,80 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Ісак Марії Валентинівни про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 397373,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 08.09.2015 між сторонами було укладено Договір НОМЕР_2 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання, згідно якого позивач надавав відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідач, в порушення умов договору, неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленої теплової енергії, внаслідок чого станом на 01.01.2018 у останнього утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 265858,72 грн.

Крім того на вказану заборгованість позивачем у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України нараховано також 3% річних у розмірі 21655,78 грн. та інфляційні втрати в сумі 109859,30 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позов та стягнути зазначену заборгованість за спожиту теплову енергію та нараховані фінансові санкції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 12.03.2018, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 19.03.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 29.03.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 25.03.2018.

Відповідач у поданому до суду відзиві частково визнав заявлені позовні вимоги, зокрема зазначив, що між сторонами дійсно існують договірні відносини з надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до належного відповідачу приміщення. Так, відповідач зазначив, що позивачем надано відповідачу послуг з централізованого опалення за період з 01.01.2015 по 01.05.2015 в розмірі 113265,20 грн., з яких відповідачем було сплачено 70000 грн., відповідно заборгованість відповідача складає 43265,20 грн., що зазначена позивачем у позовній заяві та яку підтверджує відповідач.

Разом з тим, щодо нарахованої позивачем заборгованості з централізованого постачання гарячої води відповідач вказує на те, що позивачем за період з 01.09.2015 по 01.10.2015 помилково було нараховано заборгованість в розмірі 183167,44 грн., оскільки відповідно до виставленого позивачем рахунку НОМЕР_2/10/2017/1 від 31.10.2017 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.10.2017 становила 64056,35 грн., крім того, згідно з рахунком НОМЕР_2/01/2018/1 від 31.01.2018, заборгованість відповідача зі слати наданих послуг з постачання гарячої води станом на 01.01.2018 склала 54863,61 грн., з яких відповідачем було сплачено 4898,26 грн. внаслідок чого відповідач стверджує, що заборгованість останнього наразі становить 49965,35 грн.

На підставі викладеного відповідач не заперечує проти часткового задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача заборгованості з централізованого опалення в розмірі 43265,20 грн. та заборгованості централізованого постачання гарячої води в сумі 49965,35 грн.

Крім того, 02.05.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в якій останній послався на те, що протоколом засідання комісії з перерахунків за теплову енергію та комунальні послуги юридичним споживачам №43 від 24.10.2017 позивачем було проведено коригування нарахувань за теплову енергію на гаряче водопостачання за вересень, жовтень 2015 року в сторону зменшення за особовим рахунком НОМЕР_2 у обсязі 1094,634 куб. м та 1132,38 куб. м відповідно на суму 139770,61 грн. з відображенням у облікових документах за жовтень 2017 року. У зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача загальну суму основної заборгованості в розмірі 126088,11 грн., інфляційні втрати в сумі 74637,11 грн. та 3% річних в розмірі 12557,28 грн.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами ч.1 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так суд зазначає, що ухвалю господарського суду міста Києва від 28.02.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, таким чином, враховуючи приписи ст.252 ГПК України, позивач був вправі подати до суду заву про зменшення розміру позовних вимог протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі, тобто до 30.03.2018.

Відповідно до ч.8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем пропущено встановлений законом строк для подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також необґрунтовано неможливість подання вказаної заяви у встановлені законом строки, суд не вбачає підстав для прийняття вказаної заяви до розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Судом встановлено, що 08.09.2015 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Ісак Марією Валентинівною (споживач) укладено Договір НОМЕР_2 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п.1 Договору).

Згідно з п.3 Договору, опалювальна площа приміщення складає 1231,5 кв. м, кількість та види водозбірних пристроїв системи гарячого водопостачання становлять 18 кранів та 18 душів.

За умовами п.18 Договору, споживач зокрема зобов'язаний сплачувати послуги в установлений договором строк.

Відповідно до п.21 Договору, споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором, зокрема, за порушення зобов'язань, установлених законодавством і цим договором.

Пунктом 32 Договору визначено, що цей договір укладається до 15.04.2017 і діє з 01.01.2015.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п.33 Договору).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч.4 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.18 правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується відповідачем, позивач на підставі укладеного між сторонами договору надавав відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, зокрема у період з 01.01.2015 по 01.05.2015.

Так позивач зазначає, що за вказаний період останнім надано відповідачу послуг з централізованого опалення на загальну суму 113265,20 грн., з яких відповідачем сплачено 70000 грн., внаслідок чого, станом на 01.01.2018 за ним утворилась заборгованість в розмірі 43265,20 грн. Наявність вказаної заборгованості підтверджується наявною в матеріалах справи копією рахунку НОМЕР_2/01/2018/1 від 31.01.2018, а також підтверджується відповідачем.

Разом з тим, позивач зазначає, що за період з 01.01.2015 по 01.05.2015 за відповідачем також рахується заборгованість з поставленої гарячої води в розмірі 222593,52 грн.

Як вбачається із наданих відповідачем рахунків на оплату послуг з централізованого постачання гарячої води, відповідно до рахунку №02402512790100/09/2017/1 від 30.09.2017, станом на 01.09.2017 за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 227198,83 грн. Проте, відповідно до рахунку НОМЕР_2/10/2017/1 від 31.10.2017, станом на 01.10.2017 за відповідачем вже рахувалась заборгованість в розмірі 64056,35 грн.

Також, з наявного в матеріалах справи рахунку НОМЕР_2/01/2018/1 від 31.01.2018, станом на 01.01.2018 за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 54863,61 грн.

Разом з тим, відповідач частково сплатив вказану заборгованість на суму 4898,26 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 30.01.2018, відтак суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем з оплати послуг з централізованого постачання гарячої води станом на 01.01.2018 становить 49965,35 грн.

Суд зазначає, що позивачем не додано до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості з оплати послуг з централізованого постачання гарячої води в розмірі, зазначеному у позовній заяві. Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може свідчити про наявність у відповідача заборгованості в розмірі заявленому позивачем, оскільки матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості саме в заявленому позивачем розмірі. В той же час, надані відповідачем рахунки частково спростовують доводи позивача.

Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи встановлені судом факти, щодо неналежного виконання відповідачем умов договору в частині оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також часткове визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення за період з 01.01.2015 по 01.05.2015 в розмірі 43265,20 грн., а також заборгованості з оплати послуг з централізованого постачання гарячої води за період з 01.01.2015 по 01.05.2015 в розмірі 49965,35 грн., що в загальному розмірі становить 93230,55 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором за період з 01.01.2015 по 01.05.2015 в розмірі 93230,55 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу на заборгованість в розмірі 43265,20 грн. з оплати послуг з централізованого опалення 3% річних в розмірі 7346,46 грн. та інфляційні втрати в розмірі 51978,76 грн. Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, враховуючи повне визнання відповідачем вказаної основної заборгованості, суд вважає, що вказані нарахування підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 14309,31 грн. та інфляційних втрат в розмірі 57880,54 грн., нарахованих на заборгованість з оплати послуг з централізованого постачання гарячої води в розмірі 222593,52 грн. суд зазначає, що оскільки позивачем не доведено факту наявності у відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі, а також беручи до уваги той факт, що наданий позивачем розрахунок не містить детального розрахунку нарахувань, зокрема із наданого розрахунку неможливо встановити у який період у відповідача виникла заборгованість в розмірі 49965,35 грн., яка підтверджується матеріалами справи, суд позбавлений можливості здійснити перерахунок заявлених до стягнення сум, а відтак суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову у цій частині.

На підставі викладеного суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ісак Марії Валентинівни (04212, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 93230 (дев'яносто три тисячi двісті тридцять) грн. 55 коп. заборгованості, 7346 (сім тисяч триста сорок шість) грн. 46 коп. 3% річних та 51978 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 76 коп. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2288 (двi тисячi двісті вісімдесят вісім) грн. 34 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.05.2018

Суддя Я.В. Маринченко