Рішення № 73792262, 25.04.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2018м. ДніпроСправа № 904/791/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Якубович А.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ГЛАГОС" (04053, вул. Кудрявський узвіз Б, оф. 621, м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТРАНС-ІНВЕСТ" (50055, вул. Нікопольське Шосе, б. 165, м. Кривий Ріг Дніпропетровська обл.)

про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат та судових витрат

Представники:

від позивача: Малиновська В.Д. - заступник директора, протокол від 04.10.2017р.

від відповідача: Бєгунов А.І. - представник, дов. від 20.10.2017р. №б/н

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ГЛАГОС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТРАНС-ІНВЕСТ" про стягнення основного боргу в розмірі 441 286 грн. 60 коп., 46 607 грн. 79 коп. - пені, 6 646 грн. 58 коп. - 3%річних, 20 916 грн. 30 коп. - інфляційних втрат та судових витрат 7 731 грн. та витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди від 17.02.2015р. №2 в частині сплати орендних платежів.

Відповідач витребувані документи ухвалами від 03.03.2018р. та від 05.04.2018р. не надав.

Від відповідача від 25.04.2018р. надійшло клопотання, у якому останній просить зменшити суму юридичної допомоги, оскільки договором про надання послуг правової допомоги №24/11/17-01 не передбачено переліку адвокатських послуг, крім того відповідач зазначає, що судове засідання, яке відбулося 05.04.2018р. тривало пів години, а не дві години, як було зазначено позивачем.

У відповідності до вимог ст. 233 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

23.11.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінтерсервіс" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ГЛАГОС" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №23/11/17, згідно пункту 1.1 якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе в повному обсязі правом сплати грошових коштів, що належать первісному кредитору, згідно договору оренди №2 від 17.02.2015р.

Відповідно до пункту 1.2 право вимоги первісного кредитора, являє собою право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТРАНС-ІНВЕСТ" сплати заборгованості зі сплати орендної плати за час фактичного знаходження орендованого майна у розпорядженні боржника 16.06.2016р. по 22.11.2017р.

Відповідно до пункту 1.3 розмір наявної заборгованості боржника перед первісним кредитором, право вимоги щодо сплати якої передається за цим договором, становить 441 286, 60коп. основного боргу, а також право вимоги сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання боржником зобов'язання, передбаченого основним договором.

Пунктом 1.4 передбачено, що право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 441 286,60 коп. за основним договором підтверджується договором оренди №2 від 17.02.2015р., актом прийому-передачі орендованого майна від 17.02.2015р., додатковою угодою №1 від 31.03.2015р. до договору №2 від 17.02.2015р., претензією за вих. №12/06-01 від 12.06.2017р., які є невід'ємною частиною цього договору і передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору.

Відповідно до частини 5 статті 75 ГП України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.08.2016р. позовні вимоги задовольнити частково. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Транс-Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтерсервіс» 370 859 грн. 15 коп. основного боргу, 17 015 грн. 93 коп. пені, 1 493 грн. 56 коп. 3% річних, 2000 грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг адвоката та 5 840 грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Вищезазначеним рішенням встановлено 17.02.2015 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди №2 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає у тимчасове володіння та користування орендарю будівельне обладнання, а саме щити опалубки та комплектуючі до них у кількості 82,08 м.кв. Перелік комплектуючих для зборки вказаний у накладній на відпуск.

Майно передається в робочому та придатному для його цільового використання стані (п. 1.2. Договору).

В силу п. 2.1. Договору орендоване майно повинно бути передано протягом 10 днів з моменту підписання даного Договору по акту приймання-передачі орендованого майна.

Згідно з п. 3.1. Договору вартість оренди майна в день складає 842,15 грн., в т.ч. ПДВ 140,36 грн., та буде нараховуватись із розрахунку фактичного часу перебування орендованого майна у розпорядженні орендаря.

Відповідно до п.3.2. Договору акт приймання-передачі орендованого майна, підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для розрахунку з орендодавцем за фактично надані послуги. Орендна плата сплачується попередньо в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктом 4.1.2. Договору на орендаря покладено обов'язок своєчасно здійснювати оплату за надані послуги.

Крім того, згідно з п. 4.1.5. Договору орендар зобов'язаний повернути орендоване майно у строк 3-х робочих днів з моменту закінчення строку дії Договору, а також у разі встановлення факту передачі майна у користування третім особам, або на вимогу орендодавця у справному та придатному для його цільового використання стані, з урахуванням амортизаційного зносу.

Орендодавець, у свою чергу, зобов'язаний своєчасно надати майно у користування орендарю у справному та придатному для його цільового використання стані (п. 4.1.6. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.03.2015 р.

31.03.2015 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору, якою продовжили строк дії Договору до 31.08.2015.

На виконання умов п.п. 1.1., 2.1., 4.1.6. Договору позивач передав відповідачу в оренду щити опалубки та комплектуючі до них у кількості 82,08 м.кв., що підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 17.02.2015, підписаним представниками сторін без зауважень та заперечень та скріпленим печатками обох підприємств.

Також, між сторонами були складені та підписані Акти надання послуг оренди №5 від 28.02.2015 за період з 17.02.2015 по 28.02.2015 на суму 10 105, 80 грн., № 11 від 31.03.2015 за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 на суму 26 106,65 грн., № 15 від 30.04.2015 за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 на суму 25 264,50 грн., № 22 від 31.05.2015 за період з 01.05.2015 по 31.05.2015 на суму 26 106,65 грн.

Як встановлено рішенням суду у справі №910/9222/16 під час розгляду спору судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу в оренду щити опалубки та комплектуючі до них у кількості 82, 08 м.кв., що підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 17.02.2015р., підписаним представниками обох сторін без зауважень та заперечень.

Як було встановлено судом, умовами укладеного між сторонами Договору взагалі не передбачений обов'язок позивача направляти на адресу відповідача рахунки на здійснення орендних платежів.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача в частині того, що відповідно до п. 3.2. Договору підставою для взаєморозрахунків є акти здавання-приймання, підписані обома сторонами, тоді як по закінченню строку дії Договору такі акти сторонами не складалися та не підписувалися.

Так, як зазначалось судом вище, пунктом 3.2. Договору передбачено, що акт приймання-передачі орендованого майна, підписаний уповноваженими особами обох сторін, є підставою для розрахунку з орендодавцем за фактично надані послуги.

В матеріалах справи є підписаний представниками обох сторін без зауважень та заперечень акт приймання-передачі орендованого майна від 17.02.2015 р.

При цьому, умовами Договору не передбачено обов'язок сторін складати та підписувати акти надання послуг оренди, які б були підставою для розрахунків.

Проте, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті орендних платежів, і після закінчення строку дії Договору - 31.08.2015 р. орендоване майно позивачу не повернув.

Передання орендованого майна у користування Відповідача підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 17 лютого 2015 року (Додаток №5- копія акту).

Вартість оренди за користування орендованим майном було встановлено сторонами в розмірі 842,15 гри. (з ПДВ) за один день користування, яка нараховується з розрахунку фактичного часу знаходження орендованого майна в розпорядженні Орендаря.

Зі змісту п. 3.2. Договору оренди чітко вбачається, що підставою для здійснення розрахунків за фактично надані послуги за Договором оренди є підписаний сторонами акт приймання-передачі орендованого майна.

Враховуючи, що акт приймання-передачі орендованого майна сторонами було укладено одночасно з підписанням Договору оренди, а також з урахуванням відсутності як в цьому договорі, так і в законодавстві України положень про зобов'язання орендодавця надавати орендарю рахунки на оплату та будь-які акти, Відповідач мав здійснювати розрахунки за орендними платежами без отримання таких документів.

Положеннями Договору оренди не було передбачено строк, в який Орендар повинен сплачувати орендну плату, а Відповідач протягом тривалого часу не виконував дане зобов'язання, ТОВ «Будінтерсірвіс», в порядку ст. 530 ЦК України, було направлено ТОВ "Компанія Транс-Інвест" Претензію № 4 за вих. № 12/06-01 від 12.06.2017 р. про необхідність сплати заборгованості у якості сплати орендних платежів за Договором оренди за період з 16.06.2016 р. по 12.06.2017 р. у розмірі 304 016 грн. 15 коп. Підтвердженням направлення претензії є опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція (а.с. 28-29).

Заборгованість зі сплати орендної плати не була погашена Відповідачем, а орендоване майно і надалі продовжувало перебувати у користуванні останнього, на момент укладення Договору про відступлення права вимоги (23.11.2017 р.) заборгованість за Договором оренди становила: з 16.06.2016р. по 12.06.2017р. - 304 016, 15 грн., з 13.06.2017р. по 22.11.2017р. - 137 270, 45грн., а всього 441 286,60грн.

28.11.2017р. позивач направив відповідачу претензію №28/11-01 щодо сплати коштів за договором оренди у розмірі 473 662,24грн., що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист (а.с. 34, 35).

Відповідач на момент розгляду справи №904/791/18 не розрахувався з позивачем. Сума боргу складає 441 286, 60грн. яка підлягає до стягнення (відповідно до пункту 1.3 договору від 23.11.2017р. про відступлення права вимоги №23/11/17) підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено: сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позовні вимоги по стягненню 3% річних та інфляційних втрат перевірені в пошуковій системі "Законодавство" та підлягають задоволенню у повному обсязі: 3% річних у сумі 6 646,57грн. за період з 27.06.2017р. по 19.02.2018р. (із них 5 947,06грн. з 27.06.2017р. по 19.02.2018р. та 699,51грн. з 20.12.2017р. по 19.02.2018р.) та інфляційні у розмірі 20 913,34грн. за липень 2017р. - січень 2018р.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно до пункту 7.1. розділу 7 договору №2 оренди від 17.02.2015р. зазначено, що в випадку прострочки оплати орендних платежів пені стягується у розмірі подвійної облікової ставки КБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості.

Позовні вимоги по стягненню пені перевірені в пошуковій системі "Законодавство" та підлягають задоволенню частково: 46 399, 55грн., у т.ч. 39 355,51грн. за період з 27.06.2017р. по 27.12.2017р. та 7 044, 04 за період з 20.12.2017р. по 19.02.2018р. В решті позовних вимог відмовити.

Щодо вимог позивача по стягненню судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом вищенаведених норм ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ст. 129 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Щодо вимог позивача по стягненню витрат у сумі 19 446грн. 00 коп. на професійну правничу допомогу, суд зазначає, позивач в підтвердження надання правничої допомоги надав договір про надання правової допомоги №24/11/17-01 від 24.11.2017р., копію акту здачі-приймання наданих послуг від 22.02.2018р. за договором про надання правової допомоги №24/11/17-01 від 24.11.2017р., копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 22.02.2018р., докази направлення вищезазначених документів сторонам по справі. Дані вимоги підлягають задоволенню.

Вимоги по стягненню 9 260, 09грн. на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у сумі 3 684,59грн. В решті вимог необхідно відмовити, оскільки судове засідання, яке відбулося 05.04.2018р. тривало лише пів години, а не 2 години, як зазначено позивачем. В підтвердження надання правової допомоги було надано ордер серія КС №386401 від 24.11.2017р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС "5549/10 від 24.12.2015р., актом здачі-приймання наданих послуг від 10.04.2018р., посадочний документ №000ВЗЕ07-D712-C6F5-0001, копія рахунку №4211 від 04.04.2018р.,копія чеку на 1 406,61грн.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст.ст.55,124,129 Конституції України, ст.ст.16, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТРАНС-ІНВЕСТ" (50055, вул. Нікопольське Шосе, б. 165, м. Кривий Ріг Дніпропетровська обл.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ГЛАГОС" (04053, вул. Кудрявський узвіз 5 Б, оф. 621, м. Київ) 441 286 грн. 60 коп. - основного боргу, 46 399 грн. 55 коп. - пені, 6 646 грн. 57 коп. - 3%річних, 20 913 грн. 34 коп. - інфляційних втрат та 23 130 грн. грн. 59 коп. - витрат на професійну правничу допомогу та 7 731 грн. 86 коп. - судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено - 04.05.2018р.

Суддя С.П. Панна