Постанова № 73790526, 04.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/12611/16-ц Провадження № 22-ц/795/397/2018 Головуючий у I інстанції - Карапута Л. В. Доповідач - Шарапова О. Л.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді: Шарапової О.Л.

суддів: Бечка Є.М., Євстафіїва О.К.,

секретар: Герасименко Ю.О.

позивач: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

відповідач: ОСОБА_3

треті особи: ОСОБА_4, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області

особа, яка подала апеляційну скаргу - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

Оскаржується рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 21 червня 2017 року, проголошене о 15 год. 16 хв., м.Чернігів, суддя Карапута Л.В.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог ( т. 1 а.с. 81), просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за кредитним договором від 26 серпня 2008 року в розмірі 1 516 893 грн. 06 коп. звернути стягнення на належний ОСОБА_3 предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,4 кв.м., шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 серпня 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір на суму 42 787 дол. США, зі сплатою 15 % та 17 % річних, зі сплатою щомісяця 207.24 грн. за обслуговування кредиту, терміном повернення 26 серпня 2033 року. В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між банківською установою та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого в іпотеку було передано майнові права на об'єкт інвестування (квартира №86), який розташований на 11 поверсі у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 62,65 кв.м., будівництво якого не завершено. Після здачі будинку в експлуатацію було скориговано нумерацію та площу кожної квартири. У зв»язку з цим, в договір інвестування, який був укладений між банком та відповідачем, 10 лютого 2010 року були внесені зміни щодо об»єкту інвестування та зазначено, що об»єктом інвестування є квартира АДРЕСА_1. 08 червня 2010 року відповідач отримав свідоцтво про право власності на вказану квартиру. З урахуванням приписів ч. 8 ст. 50 Закону України « Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» після закінчення будівництва об»єкт інвестування продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору, при цьому іпотечний договір є чинним і не потребує внесення змін та доповнень до нього. ОСОБА_4 належним чином зобов»язань за кредитним договором не виконувала, у зв»язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 28 квітня 2016 року становить 1 516 893 грн. 06 коп., яка складається з заборгованості по кредиту - 25 140.79 доларів США, заборгованість за відсотками - 33 611.87 доларів США; комісія за РО - 16164.71 грн.; штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 19 274.51 грн. Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 жовтня 2010 року вже стягнута заборгованість за кредитним договором, але судове рішення не виконане.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 21 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ВіЕйБі Банк» просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що судом не враховані приписи ч. 8 ст. 50 Закону України « Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», відповідно до яких після закінчення будівництва об»єкт інвестування продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору, при цьому іпотечний договір є чинним і не потребує внесення змін та доповнень до нього.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що позивач не довів фактичного розміру суми заборгованості, в рахунок якої він просить звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26 серпня 2008 року, укладеним між ним та банківською установою. Вказує на те, що згідно з укладеним договором предметом іпотеки є майнові права на квартиру АДРЕСА_2; зміни до іпотечного договору щодо предмету іпотеки не внесені, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 29 липня 2008 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» ( Управитель ФФБ виду «А» « Кленовий лист») та ОСОБА_3 ( Довіритель) був укладений договір на участь у Фонді фінансування будівництва виду «А»»Кленовий лист», згідно з яким ОСОБА_3 передає Управителю ФФБ виду «А»»Кленовий лист» кошти у довірче управління з метою отримання у власність об'єкта інвестування - квартири АДРЕСА_2.

26 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» був укладений кредитний договір на суму 42 787 дол. США, зі сплатою 15 % річних за користування кредитними коштами, зі сплатою щомісячної плати за обслуговування кредиту в сумі 207.24 грн., зі строком повернення 26 серпня 2033 року, з цільовим призначенням - проведення розрахунків за договором про участь у ФФБ виду «А» «Кленовий лист»..

В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором 26 серпня 2008 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, згідно з яким останній передав в іпотеку майнові права на об'єкт інвестування (квартира №86), який розташований на 11 поверсі у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 62.56 кв.м, будівництво якої не завершено.

10 лютого 2010 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» ( Управитель ФФБ виду «А» « Кленовий лист») та ОСОБА_3 ( Довіритель) була укладена додаткова угода № 3 до договору на участь у Фонді фінансування будівництва виду «А»»Кленовий лист» від 29 липня 2008 року, згідно з якою об'єктом інвестування є квартири АДРЕСА_1.

08 червня 2010 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1; 10 червня 2010 року проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили, частково задоволені позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» та стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь банківської установи заборгованість за кредитним договором від 26 серпня 2008 року в сумі 419 338.52 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було надано беззаперечних доказів наявної заборгованості в розмірі 1 516 893 грн. 06 коп., оскільки погашена заборгованість за рішенням суду складає 251 200 грн. 30 коп.; квартира, яку позивач вважає предметом іпотеки за договором, має інші технічні характеристики та є відмінною від квартири, отриманої відповідачем у власність; зміни до іпотечного договору не вносилися.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції частково не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

За приписами ст. 37 Закону України « Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Стаття 392 ЦК України , у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Як вбачається з п. 7.2 Іпотечного договору від 26 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, згідно зі ст.39 Закону України «Про іпотеку»; виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-який особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.

Згідно з п. 7.3 Іпотечного договору від 26 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3, визначено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд обирати порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 7.2 цього Договору. Задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватися в позасудовому порядку, згідно з цим застереженням, яке являє собою Договір про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов.

У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець підписанням цього іпотечного договору підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки.

Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки іпотекодержателя (придбання Предмета іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.

Іпотекодавець підписанням цього договору також засвідчує, що наявність будь-яки документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається.

Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та надають право іпотекодржателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч.1 ст. 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 21 червня 2017 року - змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відновити дію рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 04 травня 2018 року.

Головуючий:Судді: