Постанова № 73790027, 03.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/645/18 Головуючий у 1 інстанції Категорія: 59 Льон О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.

Храпка В.Д., Бондаренка С.І.,

за участю секретаря: Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2018 року у складі судді Льон О.М. у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання звільнити житлове приміщення, - :

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ОСОБА_6 звернулась до відповідачів з вказаним позовом, посилаючись на те, що 06 травня 2016 року між позивачкою та ОСОБА_8 був укладений договір дарування житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Договір дарування належним чином зареєстровано.

У вказаному будинку не зареєстровані, але фактично проживають відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_7 та їх неповнолітні діти ОСОБА_9 і ОСОБА_10.

Відповідачі мали намір придбати у власність вказаний житловий будинок у дарувальника ОСОБА_8 і з цих підстав остання дозволила проживати сім'ї ОСОБА_5 при умові укладення договору купівлі-продажу житлового будинку.

Але відповідачі не придбали у власність вказаний будинок і звільняти його також не бажають, договору найму житлового будинку з відповідачами не було укладено ні позивачкою, ні попереднім власником. Крім того, відповідачі та їх діти не є членами сім'ї позивачки чи ОСОБА_8

Досудові заходи врегулювання спору виявились безрезультатними, оскільки відповідачі відмовляються звільнити незаконно зайнятий ними житловий будинок. Через неправомірні дії відповідачів ОСОБА_6 як власник житлового будинку та її неповнолітній син не можуть вселитися для проживання у належний їй на праві особистої приватної власності житловий будинок.

Тому позивачка просила суд зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_7 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_9 і ОСОБА_10 усунути перешкоди у користуванні належним позивачу на праві особистої приватної власності житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання їх солідарно, протягом одного місяця з дати набрання відповідним рішенням законної сили, звільнити житловий будинок без надання їм іншого житлового приміщення. Судові витрати та витрати за надання правової допомоги адвоката просили покласти на відповідачів солідарно.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_7, які діють також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_9 і ОСОБА_10, усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_6 на праві приватної власності житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання звільнити вказаний житловий будинок без надання їм іншого житлового приміщення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_5 та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає рішення незаконним та необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що договір дарування, на підставі якого позивачка звернулась з цим позовом, є фіктивним, що встановлено судовим рішенням у справі 694/2114/16-ц. Тому ОСОБА_6 є неналежним позивачем. Крім того, ОСОБА_6 не заперечувала той факт, що відповідачі добровільно вселилися в спірний будинок з дозволу ОСОБА_8 Тому вимога про звільнення житлового будинку є необґрунтованою.

Апелянт просить рішення міськрайонного суду скасувати, ухвалити нове рішення, у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернулась 20.02.2017 року з позовом про усунення перешкод у користуванні майном, яким вона володіє на підставі договору дарування від 06.05.2016 року.

Відповідно до вказаного договору дарування від 06.05.2016 року (а.с. 12-14) ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_6 прийняла у дар належний дарувальнику на праві особистої приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1.

Право власності на житловий будинок зареєстровано належним чином в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою (а.с. 20-23).

У вказаному житловому будинку проживають відповідачі разом зі своїми неповнолітніми дітьми, що не оспорюється сторонами спору.

Представник відповідачів звертався до суду з клопотаннями про зупинення провадження у справі до вирішення іншої цивільної справі №697/2114/16 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_12, треті особи: приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Є.В., приватний нотаріус Канівського міського нотаріального округу Стеблина С.В. про визнання договорів дарування фіктивними та застосування наслідків їх недійсності (а.с. 55-56).

У зупиненні провадження було відмовлено ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.01.2018 року (а.с. 142-143).

08 грудня 2017 року ухвалено рішення у справі №697/2114/16, яким визнано недійсним внаслідок фіктивності договір дарування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зі скасуванням запису про право власності ОСОБА_6

Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та зобов'язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_8 у власність спірний житловий будинок

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2017 року залишено без змін після перегляду в апеляційному порядку та набрало законної сили.

Згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до п. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року (рішення чинне з 6 листопада 2002 року, заява № 48553/99) в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України», у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Таким чином, з рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2017 року, яке є преюдиційним для даної справи, вбачається, що на будинок, в якому проживають відповідачі, право власності у ОСОБА_6 не виникало.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ці норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

На підставі приведених вище доказів необхідно прийти до висновку, що в даному випадку права позивачки не порушено, а тому підстави для задоволення її позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 1 п.п. 1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на преюдиційність рішення, яким встановлено недійсність договору дарування, не дослідив обставини справи та відповідні докази в їх сукупності, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

З цих підстав рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги судові витрати, понесені апелянтом, підлягають стягненню з позивачки у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Згідно з квитанцією №0.0.997268448.1 від 26.03.2018 року ОСОБА_5 сплатив 960 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду. Тому з ОСОБА_6 слід стягнути 960 грн. на користь ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 35, 258, 376, 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05 лютого 2018 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Канівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання звільнити житлове приміщення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 960 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 травня 2018 року.

Судді