Постанова № 73788530, 17.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/3240/17 Головуючий суддя І інстанції Погасій О. Ф.

Провадження № 22-ц/790/467/18 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: Спори про спадкове право

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: : Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 643/3240/17 за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності в порядку спадкування за законом, з апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Московського районного суду міста Харкова від 04 жовтня 2017 року у складі судді Погасій О.Ф., -

встановив:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, мотивуючи який зазначила, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла ? частина квартири АДРЕСА_1, яка належала останньому на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 12 березня 2001 року. Посилаючись на те, що з 1999 року вона проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство і мали спільний бюджет, ОСОБА_3 просила встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 з 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 04 жовтня 2017 року позов задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю, ведення ними спільного господарства, побуту і бюджету з 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 63,1 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі представник Харківської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначив, що позивачем не доведено факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_4, судом не з'ясовано наявність чи відсутність заповіту останнього, не надано доказів щодо реєстрації права власності на частину спірного нерухомого майна за ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коссе Л.М. договору дарування від 12 березня 2001 року ОСОБА_4 належала на праві власності ? частина квартири АДРЕСА_1 (вул. Бучми).

Власником іншої ? частин вказаної квартири на підставі того ж самого договору є позивач ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 21 червня 2016 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у зв'язку з чим відкрилась спадщина, до складу якої увійшла 1/2 частина вищевказаного нерухомого майна.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеним факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю протягом п'яти років до часу відкриття спадщини у зв'язку зі смертю останнього, що відповідно до ст. 1264 ЦК України дає їй право на спадкування за законом у четверту чергу.

Судова колегія погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

За правилами статі 1263 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування, зокрема, в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ст. 1268 ЦК України).

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю, ведення ними спільного господарства, підтвердили допитані судом першої інстанції в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Як убачається з листа Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори № 3487 від 21 червня 2017 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заяв про прийняття або відмову від спадщини не надходило, спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину нотаріальною конторою не видавалося.

Довідкою КП «Жилкомсервіс» від 14 листопада 2016 року підтверджується факт постійного проживання та реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_4 та сина позивача ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_1, право власності на яку по ? частини зареєстровано за позивачем та ОСОБА_4

Організацію поховання ОСОБА_4 здійснено позивачем.

Отже, оцінивши надані позивачкою докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю та відповідно наявність підстав для визнання за позивачем права власності ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

Жодних доказів, що спростовують вищевказані обставини, відповідачем суду не надано.

Разом з тим, з копії актового запису про розірвання шлюбу № 978 вбачається, що з 20 жовтня 1993 року ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, який було розірвано лише 13 жовтня 2006 року, у зв'язку з чим висновок суду про встановлення факту проживання однією сім'єю до вказаної дати є помилковим..

За таких обставин апеляційна скарга Харківської міської ради підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю з 14 жовтня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 04 жовтня 2017 року в частині встановлення юридичного факту змінити.

Встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім'єю з 14 жовтня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова