Постанова № 73788345, 04.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2018 року

м. Харків

Справа № 635/3027/17

Провадження №22-ц/790/2129/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Тичкової О.Ю.,

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу № 635/3027/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2017 року, ухвалене суддею Назаренко О.В., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначає, що 30 червня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1укладено кредитний договір №б/н, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 8000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Свої зобов'язання за договором Банк виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 8000грн. Відповідачка зобов'язання належним чином не виконала, в зв'язку з чим станом на 26 квітня 2017 року мається заборгованість у розмірі - 16485,68грн., яка складається з: 2247,29грн. - тіло кредиту; 4982,92грн. - відсотки за користування кредитом; 7994,25грн. - пеня; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 761,22грн. - штраф (процентна складова). Цю суму Банк просить стягнути з відповідачки.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 30 червня 2011 року в сумі 16485,68грн., з яких: 2247,29грн. - заборгованість за кредитом; 4982,92 грн. - відсотки за користування кредитом; 7994,25грн. - пеня, 1261,22грн. - штрафи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1600грн.

Рішення мотивовано тим, що відповідачкою порушено зобов'язання за кредитним договором стосовно своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не досліджувався строк дії карткового рахунку; в рішенні суду відсутня інформація щодо дати, з якої у позивача виникло право на отримання неустойки; банком не дотримано позовної давності.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 30 червня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст.634 ЦК). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч.2. ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідачки у заяві.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитний ліміт в розмірі 8000грн. Відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним договором кредиту виконувала не належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 16485,68грн., яка складається з: 2247,29грн. - тіло кредиту; 4982,92грн. - відсотки за користування кредитом; 7994,25грн. - пеня; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 761,22грн. - штраф (процентна складова).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, вимоги Банку про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитом в розмірі 2247,29грн., а також заборгованості по процентам за користування кредитом - 4982,92грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимог в частині стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що Банком безпідставно одночасно нараховано пеню та штрафи за порушення зобов'язань за кредитним договором, оскільки це є подвійним стягненням.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

Саме така правова позиція містилася в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Оскільки вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача штрафів - 500грн. (фіксована частина) та 761,22грн. (процентна складова) не ґрунтуються на законі, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що розмір заборгованості по тілу кредиту становить 2247,29грн., а сума пені 7994,25грн. колегія вважає можливим зменшити розмір пені до 2500грн.

Щодо до доводів апелянта про збільшення відсоткової ставки по кредиту.

Згідно ст.1056-1 ЦК України процента ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 20,40% на рік. Далі процентну ставку було змінено, що підтверджується відповідними розрахунком заборгованості.

Згідно змісту п.1.1.3.2.4, 1.1.3.1.9 умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку (надалі - Умови) Банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком.

При підключенні Держателя до системи ІNTERNET-banking» (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні Клієнта до комплексу Моbі1е-bаnking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SМS-повідомлень.

Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Отже, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку, або шляхом відправлення смс-повідомлень.

Відповідно до п.1.1.2.1.6 Умов клієнт має право одержувати виписки про стан картрахунків і про здійснені операції за картрахунками.

Неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків/вкладів, а також операції, здійснені по рахункам/картках/вкладах клієнта, не звільняє клієнта від виконання його зобов'язань за цим договором (п.1.1.5.2 Умов).

Відповідно до п.1.1.2.1.6 Умов у разі незгоди зі змінами правил та/або тарифів Банку клієнт має право звернутися до Банку для розірвання Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих власнику і його довіреним особам.

Проте, ніяких заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до Банку не надходило, що являється підтвердженням прийняття ОСОБА_1 діючих умов договору.

Таким чином, умови про порядок внесення змін до Тарифів по кредиту були закладені з самого початку, тобто відповідачка перед підписанням кредитного договору мала можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди з запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, Але, під час підписання договору відповідача повністю влаштовували умови вищевказаного договору про що свідчить її підпис.

Посилання ОСОБА_1, що банком не дотримано позовної давності колегією суддів не приймаються.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини першої статті 232 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення судового рішення) заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналогічні положення закріплені в ст.288 ЦПК України.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, а враховуючи те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі №6-2307цс15.

Як свідчать матеріали справи відповідачем клопотання про застосування позовної давності ся у суді першої інстанції не заявлялося; в заяві про перегляд заочного рішення таке клопотання не міститься.

З урахуванням викладеного, рішення підлягає зміні; вимогиПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково в загальному розмірі 9730,21грн., яка складається: 2247,29грн. - тіло кредиту; 4982,92грн. - відсотки за користування кредитом; 2500грн. - пеня.

Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2017 року - в частині стягнення 2247,29грн. - тіла кредиту та 4982,92 грн. - відсотків за користування кредитом - залишити без змін.

В частині стягнення пені заочне рішення суду змінити:

зменшити розмір пені з 7994,25грн. до 2500грн.

В частині стягнення штрафу у сумі 1261,22грн. заочне рішення суду скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в цій частині - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 04 травня 2018 року.

Головуючий Овсяннікова А.І.

Судді Коваленко І.П.

Тичкова О.Ю.