Рішення № 73785899, 03.05.2018, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/415/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Оборонової І.В.,

за участю секретаря Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Дубровицька міська рада Рівненської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просить встановити факт її постійного проживання на час відкриття спадщини разом із її батьком ОСОБА_2, який помер 27 липня 2017 року.

Свою заяву обгрунтовує тим, що 27 липня 2017 року помер її батько ОСОБА_2. Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно за заповітом, відповідно до якого її батько заповів їй належну йому на праві особистої власності квартиру №4 в будинку по вулиці Воробинська, 30, в м.Дубровиця Рівненської області. В своїй квартирі батько заявника проживав сам та протягом останніх п'яти років хворів. Починаючи з 2012 року і до дня смерті він постійно проживав разом з нею в належній заявнику квартирі. З батьком вона вела спільне господрство, доглядала його до дня смерті, якого і поховала.

В лютому 2018 року заявник звернулась до приватного нотаріуса в м.Дубровиця за отриманням свідоцтва про право на спадщину на спадкову квартиру за заповітом. Проте, при огляді документів нотаріусом було встановлено, що заявник та її покійний батько зареєстровані за різними адресами, а тому у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено.

Від заявника до початку розгляду справи надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Від представника заінтересованої особи: Дубровицької міської ради Рівненської області до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку, що заяву слід задоволити з наступних підстав.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-ГЮ №210801 від 27 липня 2017 року, судом встановлено, що ОСОБА_2 помер 27 липня 2017 року (а.с.3).

Заявник ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії І-ГЮ №292353 від 02.03.2018 року (а.с.9).

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 25 серпня 1998 року, ОСОБА_2 на праві особистої власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).

Як вбачається із копії заповіту, складеного 29 вересня 1998 року та посвідченого державним нотаріусом Дубровицької райдержнотконтори Рівненської області, ОСОБА_2 належну йому на праві особистої квартиру за №4 в будинку №30 по вулиці Воробинська в м.Дубровиця Рівненської області заповів своїй дочці ОСОБА_1 (а.с.4).

Як вбачається із матеріалів заяви заявник на час відкриття спадщини, а також на даний час зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить відмітка про її реєстрацію у паспорті серії СР №608526 (а.с.7-8).

Згідно довідки №1479 від 23 лютого 2018 року, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Рівненської області в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована позивач та її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 22 лютого 2018 року, складеного комісією в складі депутата міської ради ОСОБА_4 та представників громадськості: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, при обстеженні матеріально-побутових умов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що ОСОБА_2 був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_5, але фактично п'ять років він проживав у квартирі своєї дочки ОСОБА_1 АДРЕСА_3, яка за ним доглядала до дня його смерті 27 липня 2017 року (а.с.13).

Відповідно до положень статей1216-1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із частиною 1 статті 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною 1 статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов’язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (частина 1 статті 1269 Цивільного кодексу України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом, як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з підпунктами 4, 10 пункту 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (пункт 2 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 трвня 2013 року. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов’язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із пункту 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Положеннями статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлення цього факту для позивача має юридичне значення, що встановлюється з метою реалізації заявником спадкоємцем ОСОБА_1 отримання свідоцтва про право на спадщину, після смерті свого батька ОСОБА_2, який помер 27 липня 2017 року.

Оскільки строк звернення спадкоємця, який фактично прийняв спадщину до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини строком не обмежена, а встановити зазначений факт в позасудовому порядку неможливо, суд вважає вказані позивачем вимоги обґрунтованими, які відповідно до вищезазначених норм права підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 на час смерті свого батька ОСОБА_2 проживала разом з ним на час відкриття спадщини.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 постійно проживала на час відкриття спадщини разом із її батьком ОСОБА_2, який помер 27 липня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_7