Рішення № 73784869, 27.04.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

27.04.2018 Справа №607/11955/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Осів І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2016 року ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, про стягнення із відповідачів солідарно заборгованості за договором «Автопакет» № 36/2008-МК в сумі 21835,22 доларів США, що еквівалентно 582452,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена) – 8875,04 доларів США, що еквівалентно 236740,68 гривень; заборгованість по сплаті відсотків (у тому числі прострочена) – 7103,97 доларів США, що еквівалентно 189497,59 грн., пеня за прострочення сплати кредиту – 5856,21 доларів США, що еквівалентно 156213,73 грн.

ОСОБА_5 обґрунтовано тим, що 12 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (назву змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра») та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір «Автопакет» № 36/2008-МК, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надати ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 9045 доларів США для придбання автотранспортного засобу із сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 14,5 % річних. З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов’язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених договором, ОСОБА_4 виступив поручителем відповідно до договору, згідно умов якого останній поручився відповідати перед позивачем за неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань. 20 листопада 2009 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до договору «Автопакет» № 36/2008-МК, на підставі якої позивач наддав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в сумі 8338,546 доларів США із сплатою 14,5 % річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 19 лютого 2016 року. 01 листопада 2011 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно умолв якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання перед позивачем від повідати по зобов’язаннях ОСОБА_3, що виникають з умов вищевказаного договору та додаткової угоди. ОСОБА_3 не виконувала взяті на себе зобов’язання за договором стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитом коштами відсотків у встановлені Договором терміни, у зв’язку з чим станом на 12 вересня 2016 року заборгованість ОСОБА_3 за договором складає 21835,22 доларів США, що еквівалентно 582452,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена) – 8875,04 доларів США, що еквівалентно 236740,68 гривень; заборгованість по сплаті відсотків (у тому числі прострочена) – 7103,97 доларів США, що еквівалентно 189497,59 грн., пеня за прострочення сплати кредиту – 5856,21 доларів США, що еквівалентно 156213,73 грн.

Ухвалою судді від 25 жовтня 2016 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором «Автопакет» та призначено до судового розгляду на 10 листопада 2016 року.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2016 року було закрито провадження у вказаній цивільній справі в частині позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_6 у зв’язку із його смертю, та зупинено провадження у справі ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором «Автопакет» до вирішення питання залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_3.

При постановленні зазначених ухвал суд керувався вимогами ЦПК України, в редакції, яка була чинною станом на день їх постановлення.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалами суду від 16 квітня 2018 року провадження у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором «Автопакет» поновлено. Провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_3 закрито, на підставі вимог п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України та продовжено судовий розгляд в частині позовних вимог ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором «Автопакет».

В судове засідання представник позивача не з’явився, зазначивши у позовній заяві про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу без їхньої участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов та будь-яких заперечень від відповідача не надходило. За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві, та відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

12 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 (позичальник), ОСОБА_4 (поручитель) укладено договір «Автопакет» № 36/2008-МК, відповідно до п.1.1. якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 9045 доларів США, в порядку і на умовах, визначених Договором. Ціль кредиту – на придбання автотранспортного засобу (п. 1.1.2 Договору).

Пунктом 1.1.4 Договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит з терміном погашення до 12 лютого 2015 року.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору, поручитель безвідзивно та безспірно зобов’язується відповідати перед Банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають з цього договору.

Як вбачається з заяви на видачу готівки № NL7 від 12 лютого 2008 року, ОСОБА_3 одержала кредит в сумі 9 045 доларів США на підставі договору № 36/2008-МК.

20 листопада 2009 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 (позичальник), ОСОБА_4 (поручитель) укладено додаткову угоду № 1 до договору «Автопакет» № 36/2008-МК від 12 лютого 2008 року, згідно якої сторони домовилися внести зміни у існуючі кредитні зобов’язання, виклавши Договір «Автопакет» у новій редакції, зокрема: п. 1.1. - банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 8338,56 доларів США зі сплатою 14,5 % річних. Кінцевий термін повернення основної заборгованості – 19 лютого 2016 року (п. 1.1.1).

01 листопада 2011 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань, що витікають з Договору «Автопакет» № 36/2008-МК від 12 лютого 2008 року та Додаткової угоди № 1 до Договору «Автопакерт» № 36/2008-МК від 20 листопада 2009 року, в тому числі: повернути до 19 лютого 2016 року кредит у сумі 9 045 доларів США; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 14,5 % річних; сплатити інші платежі, передбачені Кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції.

Згідно п. 1.2. вказаного договору поруки, поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 5.3. договору поруки, дія цього Договору закінчується належним виконанням Позичальником взятих на себе Зобов’язань по кредитному договору чи виконанням Поручителем своїх зобов’язань згідно з умовами цього Договору.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 36/2008-МК від 12 лютого 2008 року, заборгованість ОСОБА_3 станом на 12 вересня 2016 року становить 21835,22 доларів США, що еквівалентно 582452,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена) – 8875,04 доларів США, що еквівалентно 236740,68 гривень; заборгованість по сплаті відсотків (у тому числі прострочена) – 7103,97 доларів США, що еквівалентно 189497,59 грн., пеня за прострочення сплати кредиту – 5856,21 доларів США, що еквівалентно 156213,73 грн.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 607 ЦК України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України в разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За положеннями статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення такого зобов’язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником.

Згідно із частиною третьою статті 559 ЦК України порука припиняється в разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи – її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов’язанні.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов’язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

На поручителів може бути покладено обов’язок щодо належного виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов’язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов’язанням.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 3 червня 2015 року в справі № 6-206цс15.

Отже, на поручителя у випадку смерті боржника може бути покладено відповідальність лише за таких умов: наявності у боржника правонаступника — спадкоємця, який прийняв спадщину; наявності спадкового майна; зафіксованої письмово згоди поручителя відповідати за нового боржника, у тому числі й у договорі поруки.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії 1-ИД № 214068, виданого Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління територіального управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_3 померла 07 жовтня 2016 року.

У зв’язку із смертю відповідача до пред’явлення позову ухвалою суду від 16 квітня 2018 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 закрито, на підставі вимог п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

З відповіді Першої Тернопільської державної нотаріальної контори № 2317/01-16 від 03 липня 2017 року, наданої на запит суду, вбачається, що із заявою про прийняття спадщини у Першу Тернопільську державну нотаріальну контору ніхто не звертався, свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право на частку у спільному майні подружжя нікому не видавались.

З договору поруки від 01 листопада 2011 року вбачається, що в ньому не зафіксовано згоди поручителя відповідати за нового боржника.

За таких обставин, враховуючи те, що позичальник ОСОБА_3 померла, правонаступники - спадкоємці, які прийняли спадщину відсутні, у договорі поруки не зафіксовано згоди поручителя відповідати за нового боржника, будь-яким іншим чином така згода поручителя теж не зафіксована, у зв’язку з чим суд приходить до переконання, що в такому випадку на поручителя ОСОБА_2 не може бути покладено обов’язок щодо належного виконання зобов’язання за кредитним договором після смерті позичальника.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягомшести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року в справі № 6- 53 цс14.

Пунктом 5.3. договору поруки, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, передбачено, що дія цього Договору закінчується належним виконанням Позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору чи виконанням Поручителем своїх зобов’язань згідно з умовами цього Договору.

Як уже було зазначено, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6- 3 цс14.

Таким чином, враховуючи те, що згідно з п. 1.1. Договору «Автопакет» № 36/2008-МК від 12 листопада 2008 року, викладеного у новій редакції згідно Додаткової угоди № 1 від 20 листопада 2009 року, кінцевий термін повернення основної заборгованості встановлено до 19 лютого 2016 року, а з позовом до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач ПАТ «КБ «Надра» звернувся 24 жовтня 2016 року, тобто після закінчення шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, а тому суд приходить до переконання, що дія поруки припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, встановивши те, що позичальник ОСОБА_3 померла, правонаступники - спадкоємці, які прийняли спадщину відсутні, у договорі поруки не зафіксовано згоди поручителя відповідати за нового боржника, будь-яким іншим чином така згода не зафіксована, а також те, що з позовом до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач після закінчення шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, суд приходить до переконання, що позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає до задоволення.

Окрім того, враховуючи те, що в задоволені позову відмовлено, тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 251, 523, 543, 553, 554, 559, 610, 1216, 1218 ЦК України, керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 95, 141, 223, 263, 265, 268, 273, 280, 354, 355, п. 9 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_1 (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15) до ОСОБА_2 (Тернопільська область, м. Теребовля, вул. Застіноцька, 74, реєстраційни номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 03 травня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_5