Постанова № 73783527, 24.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3847/18

Номер справи місцевого суду: 522/23733/14-ц

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Цихиселі Л.Р.,

представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2018 року про заборону виїзду за межі України у цивільній справі за позовомПублічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

09 грудня 2014 року позивач Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк») звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 03.02.1998 року) на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4; код ЄДРПОУ: 14282829, заборгованість за Кредитним договором № 6091264 від 22.02.2008 року та в загальному розмірі 3 466 312,47 грн., з яких:

- заборгованість за основною сумою кредиту складає 1 925 749,40 грн.;

- заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом складає 1 112 625,62 грн.;

- сума пені за порушення строків виконання зобов'язань за Кредитним договором складає 408 029,93 грн.;

- сума штрафів за порушення п.п. 4.3.2.- 4.3.6. Кредитного договору складає 19 907,52 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2016 року позов ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_7 заборгованість за Кредитним договором № 6091264 від 22.02.2008 року в загальному розмірі 3 466 312,47 грн., з яких:

- заборгованість за основною сумою кредиту складає 1 925 749,40 грн.

- заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом складає 1 112 625,62 грн.;

- сума пені за порушення строків виконання зобов'язань за Кредитним договором складає 408 029,93 грн.;

- сума штрафів за порушення п.п. 4.3.2.- 4.3.6. Кредитного договору складає 19 907,52 грн.

22.01.2018 року до Приморського районного суду м.Одеси з поданням звернувся старший державний виконавець Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Офіцерова Л.Л. про тимчасове обмеження ОСОБА_7 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за виконавчим листом № 522/23733/14 від 19.07.2016 року (а.с.132-134).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2018 року вищевказане подання державного виконавця було задоволено (а.с.146-147).

Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_7, без вилучення паспортного документа - до виконання зобов'язань за виконавчим листом № 522/23733/14 від 19.07.2016 року, що видав Приморський районний суд м. Одеси.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 ставить питання про скасування вищевказаної ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2017 року про заборону виїзду за межі України та прийняття відповідного рішення, яким відмовити в задоволенні подання про заборону виїзду за межі України в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_7 ухиляється від виконання вищевказаного судового рішення, у зв'язку з чим заборгованість за судовим рішенням до теперішнього часу не погашена.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність на період, до погашення зазначеної заборгованості, обмежити відповідача у праві виїзду за межі України безвилучення паспорту.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

У відповідності до ст. 377-1 ЦПК України, яка була чинною на час постановлення оскаржуваної ухвали, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно з п. 19 ч. З ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Пунктом 15 Правил перетинання державного кордону громадянами України постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року передбачено, що громадянину може бути відмовлено у виїзді з України, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Згідно п. 8 ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів: розшук у пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань: виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.

За змістом роз'яснень Верховного Суду України від 01.02.2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення до суду з поданням, а також на теперішній час, відповідач і боржник ОСОБА_7 взагалі не погашала заборгованості, визначеної рішенням суду, що свідчить про факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Так, в матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_7, надані 03.10.2017 року до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одесі, в яких вона зазначила, що автотранспортних засобів, земельних ділянок та об'єктів нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, в неї немає, квартира АДРЕСА_1 є предметом іпотеки ПАТ « Укрсоцбанк» і на цей час кредит не виплачено (а.с.139).

Тобто, в матеріалах справи є підтвердження, що боржник отримала копію постанови про відкриття виконавчого провадження, однак ОСОБА_7 зобов'язання не виконала та ухиляється від виконання зобов'язання в добровільному порядку.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, 2/3 частини вищевказаної чотирьохкімнатної квартири належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7.(а.с.140-141), однак здається в оренду і в ній знаходиться нотаріальна контора, що підтверджується Актом державного виконавця від 15.08.2017 року (а.с.138).

Зазначені обставини додатково свідчать про те, що отримуючи орендну плату, ОСОБА_7 мала можливість погашати кредитну заборгованість визначену рішенням суду, однак не здійснює цього погашення, що свідчить про її ухилення від виконання судового рішення.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Питання про забезпечення виконання рішення суду шляхом тимчасового обмеження у виїзді за межі України регулюються Законами України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та "Про виконавче провадження". Розгляд зазначеного питання судом проводиться за правилами ст. 441 ЦПК.

Згідно з ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі, у спосіб і порядок, зазначені виконавчим документом та при здійснені виконавчого провадження має право звернутись до органу, який видав виконавчий документ з клопотанням про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.

Підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є дія неврегульованих зобов'язань.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку, що подання Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

Разом з тим, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд допустив помилку і замість прізвища «ОСОБА_7», яке на даний час має боржник, помилково вказав прізвище «ОСОБА_7», яке вона мала до його заміни, що підтверджується відповідним Свідоцтвом НОМЕР_3, актовий запис № 117 від 28 листопада 2017 року (а.с.159).

У зв'язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду - змінити, зазначивши нове прізвище ОСОБА_7 - «ОСОБА_7».

В іншій частині ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2018 року змінити, зазначивши нове прізвище ОСОБА_7 - «ОСОБА_7».

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено: 04.05.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко

Т.В. Цюра