Постанова № 7377817, 17.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 грудня 2009 р. № 21/1 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу

та

касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" (далі –Залізниця) відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна № 1" (далі –Шахта) на постановуДонецького апеляційного господарського суду

від13.10.09

у справі№ 21/1

господарського судуДонецької області

за позовомЗалізниці

доШахти,

третя особа:товариство з обмеженою відповідальністю "Димитровантажтранс" (далі –Товариство),

простягнення 17 893,24 грн. В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились; - відповідача:Малиновський Д.В. (за дов. № 30 від 01.07.09); - третьої особи:не з'явились. Ухвалою від 04.12.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., касаційну скаргу Залізниці № 103/2252 від 10.11.09 та касаційну скаргу Шахти б/н б/д було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.12.09. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. На момент розгляду справи у судовому засіданні 17.12.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 17.12.09 представники Залізниці та Товариства не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 17.12.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи за участю представника Шахти.

Про вказані обставини присутнього представника сторони повідомлено на початку судового засідання 17.12.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.

За згодою представника Шахти, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.12.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 15.06.09 господарського суду Донецької області (суддя Матюхін В.І.) позовні вимоги Залізниці задоволено частково.

З Шахти на користь Залізниці стягнуто 8 762,40 грн. збору за зберігання вантажу, 57,38 грн. державного мита та 66,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог Залізниці відмовлено.

Вказане рішення місцевого суду мотивовано тим, що Статутом залізниць України не передбачено, що у разі затримки вагонів іноземних держав, пов'язаної з митним оформленням, вантажовласники та порти відшкодовують залізницям плату за користування цими вагонами. Також, місцевий суд вказав, що чинним законодавством України перевізнику заборонено видавати транспортні засоби з вантажем, що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем, до закінчення митного оформлення, у зв'язку з чим вини Шахти у затримці вантажів у вагонах незалежно від їх належності на станції немає, а тому позов у частині стягнення збору за зберігання вантажу за час його знаходження під митним контролем після передачі вантажоодержувачем документів митному органу, є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Разом з тим, судом враховано, що затримка в передачі документів митниці за накладними №№ Ж8043ОО - Ж894308, Ж894310 -Ж894311 складає майже 2 доби, в той час як вони бути передані протягом 3-х годин після отримання від Залізниці повідомлення про прибуття вантажу, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про те, що вимоги Залізниці у частині стягнення збору за зберігання вантажу, який надійшов за вказаними накладними у сумі 8 762,40 грн. є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Постановою від 13.10.09 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Шевкової Т.А., суддів –Діброви Г.І., М'ясищева А.М.) апеляційну скаргу Залізниці задоволено частково.

Рішення від 15.06.09 господарського суду Донецької області частково скасовано.

Позовні вимоги Залізниці задоволено частково.

З Шахти на користь Залізниці стягнуто 11 302, 56 грн. суми збору за зберігання вантажу та 3 728,23 грн. відшкодування плати за користування вагонами власності іноземних залізниць.

В іншій частині рішення від 15.06.09 господарського суду Донецької області залишено без змін.

При винесенні постанови апеляційний суд врахував, що ст. 121 Статуту залізниць передбачено перелік обставин, при яких вантажовідправник, вантажоодержувач та порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами, і така норма, як і умови укладених між сторонами договорів не містить умови про те, що за знаходження вантажу в іновагонах під митним оформленням не повинна відшкодовуватись плата за користування.

Також, апеляційним судом взято до уваги, що сторонами в договорі визначено інший порядок справлення збору за зберігання вантажів у вагонах, ніж передбачено в Правилах зберігання вантажів.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Залізниця та Шахта звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.

У своїй касаційній скарзі Залізниця просить частково скасувати постанову від 13.10.09 Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 15.06.09 господарського суду Донецької області, і задовольнити її вимоги в частині стягнення з Шахти збору за зберігання вантажу у повному обсязі в розмірі 13 419,36 грн.

Свої вимоги Залізниця обґрунтовує тим, що судами при винесенні оскаржених процесуальних актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 46 Статуту залізниць України, п. 2 р. 2 Тарифного керівництва № 1.

Шахта у касаційній скарзі просить постанову від 13.10.09 Донецького апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 15.06.09 господарського суду Донецької області залишити без змін.

При цьому, Шахта зазначає про порушення апеляційним судом приписів ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 10, 908 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, ст. 120 Статуту залізниць України, абз. 2 ст. 2, ст. 11 § 1, § 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", п.п. 2.9, 3.10, 3.11, 3.12 Порядку взаємодії митниць та залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, звернувшись з позовом у даній справі Залізниця вказала, що Шахта у встановлений термін зі станції Удачна вантажі не вивезла, а тому, вважаючи, що затримка видачі вагонів сталася з вини Шахти, на підставі ст. 46 Статуту залізниць України, Залізниця нарахувала збір за зберігання вантажу у сумі 13 419,36 грн. та пред'явила Шахті накопичувальні картки для підписання, однак остання дані картки підписала із застереженнями, від сплати нарахованого збору відмовилась, у зв'язку з чим Залізниця звернулась до суду про стягнення даної суми у примусовому порядку.

Судами встановлено, що Залізниця в обґрунтування позовних вимог надала копії актів загальної форми станції Удачна № 60 від 09.08.08, № 61 від 11.08.08, № 63 від 15.08.08, № 64 від 17.08.08, № 67 від 22.08.08, № 70 від 30.08.08 про час початку і закінчення затримки; копії відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-16 №№ 03071120, 12071161, 22071213, 14080284, 20080292, 21080294, 23080297, 03090309; копії накопичувальних карток, залізничних накладних №№ Ж894300 –Ж894308, Ж894310 –Ж894311, розрахунок ціни позову.

Вирішуючи спір, попередні судові інстанції врахували, що відповідно до ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29.11.07 між Залізницею та Шахтою укладено договір за № 5 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі –Договір).

Судами взято до уваги, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, попередніми судовими інстанціями встановлено, що п. 3 Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані Залізницею послуги передбачено, що плата за додаткові послуги за регульованими тарифами визначається у відповідності до Розділу 2 Тарифного керівництва № 1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею; розмір плати за користування вагонами, контейнерами, наданими на під'їзні колії вантажовласник сплачує згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно п. 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 термін безоплатного зберігання починається з 24-ої години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Пунктом 2.3 Розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1, затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.99 передбачено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Однак, попередніми судовими інстанціями встановлено, що сторонами в договорі визначений інший порядок справляння збору за зберігання у вагонах вантажів, ніж передбачено в Правилах зберігання вантажів. При цьому, Договір № 5 від 29.11.07 укладено пізніше, ніж затверджені Правила зберігання вантажів (наказ Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644). Разом з тим, суди прийшли до висновку про те, що визначений Договором порядок нарахування збору узгоджений сторонами в добровільному порядку, що є можливим, враховуючи приписи ст. 627 Цивільного кодексу України.

Отже, як встановлено місцевим та апеляційним судами, за умовами укладеного між сторонами Договору оплата збору за зберігання вантажів здійснюється на підставі Тарифного керівництва № 1, розділом 2 якого передбачено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Враховуючи умови Договору суд апеляційної інстанції підставно дійшов до висновку про правильність нарахування Шахті збору за зберігання вантажів у сумі 11 302,56 грн.

Крім того, судами встановлено, що Залізницею в межах даної справи також ставиться вимога про стягнення відшкодування з Шахти плати за користування вагонами іноземних залізниць за час їх перебування під митним оформленням у сумі 4 473, 88 грн.

Переглядаючи справу у апеляційному порядку Донецький апеляційний господарський суд взяв до уваги, що згідно ч. 4 ст. 119 Статуту залізниць України вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

На підставі наданих Залізницею документів, а саме: зведеної відомості нарахованих платежів по залізничних адміністраціях за користування вагонами належності інших держав, судами встановлено, що за користування вагонами належності Російських залізниць, українськими вантажовласниками у липні-вересні 2008 року на Укрзалізницю нараховано у липні –8 251 405,13 шв.фр., у серпні 8 176 613,01 шв.фр, у вересні 7 207 953,27 шв.фр.

Також, встановлено, що згідно зведеної відомості нарахованих платежів за користування вагонами інших держав з розподіленням їх по залізницях України на Залізницю за липень-вересень 2008 року нараховано: за липень –2 042 598,48 шв.фр., за серпень –2 119 354,14 шв.фр., за вересень –2 042 598,48 шв.фр.

Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що згідно витягу з розрахункової відомості за користування вагонами власності держав СНД та Балтії на території Залізниці за липень-вересень 2008 року, до вказаних сум увійшла плата за користування вагонами, зазначеними у спірних відомостях плати за користування вагонами №№ 03071120, 12071161, 22071213, 14080284, 20080292, 21080294, 23080297, 03090309. При цьому, встановлено, що згідно авізо № 2744 від 09.10.08, № 3076 від 11.11.08, № 3411 від 11.12.08, вказані суми стягнуті РПЦ з Залізниці.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про доведеність Залізницею факту списання з Залізниці за спірними відправками суми 3 728,23 грн.23коп.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 121 Статуту залізниць України передбачений перелік обставин при яких вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами. А саме: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; у інших випадках, передбачених Правилами.

Вантажовласники та порти згідно ст. 119 Статуту повинні відшкодовувати залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань. Відповідний порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.96 N 1312 "Про номерний облік простою вантажних вагонів, які належать іншим державам" та Правилами користування вагонами і контейнерами.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Залізницею та Шахтою в касаційних скаргах, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційних скарг.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" № 103/2252 від 10.11.09 та касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна № 1" б/н б/д залишити без задоволення.

Постанову від 13.10.09 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 21/1 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова І.Ходаківська