Рішення № 73774087, 25.04.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7951/17

Провадження №2/461/339/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Лялюка Є.Д.

при секретарі - Станкевичі Р.В.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 11/5) до Публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) про розірвання договорів та стягнення суми боргу,-

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ПАТ «ПРИВАТБАНК», в якому просить розірвати Договір №SAMDN25000714188871 від 14 лютого 2011 року, що був укладений на суму 9900,00 доларів США строком на 24 місяці по 14 лютого 2013 року включно під 9% річних. Розірвати Договір №SAMDN25000714189195 (вклад «Стандарт» із щомісячною виплатою процентів) від 14 лютого 2011 року, що був укладений на суму 7000,00 Євро строком на 24 місяці по 14 лютого 2013 року включно під 8% річних. Розірвати Договір №SAMDNFF000736272204 (вклад «Стандарт на 12 місяців» від 05 липня 2013 року, що був укладений на суму 69020,00 грн. строком на 12 місяців по 05 липня 2014 року включно під 18% річних. Стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 12871,92 доларів США, 8863,54 Євро та 110480,72 грн.

В обґрунтування заявленого позову зазначає, що між ним та відповідачем були укладені за місцем знаходження кримської філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Договір №SAMDN25000714188871 від 14 лютого 2011 року, Договір №SAMDN25000714189195 (вклад «Стандарт» із щомісячною виплатою процентів) від 14 лютого 2011 року та Договір №SAMDNFF000736272204 (вклад «Стандарт на 12 місяців» від 05 липня 2013 року. Вказує, що свої обов’язки за договорами він виконує в повному обсязі, відповідач до початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим сплачував відсотки за договорами та перераховував їх на картки №6762 4620 8049 3817 та № 5168 7420 6125 5950. З метою з’ясування стану вказаних банківських вкладів, можливості доступу до них та нарахування відсотків на вклади, він тричі звертався до відповідача з відповідними письмовими заявами про розблокування рахунків, однак відповіді не отримав.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що вважає позов безпідставним, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Позивач вказує, що між ним та відповідачем були укладені наступні Договори: Договір №SAMDN25000714188871 від 14 лютого 2011 року, що був укладений на суму 9900,00 доларів США строком на 24 місяці по 14 лютого 2013 року включно під 9% річних; Договір №SAMDN25000714189195 (вклад «Стандарт» із щомісячною виплатою процентів) від 14 лютого 2011 року, що був укладений на суму 7000,00 Євро строком на 24 місяці по 14 лютого 2013 року включно під 8% річних; Договір №SAMDNFF000736272204 (вклад «Стандарт на 12 місяців» від 05 липня 2013 року, що був укладений на суму 69020,00 грн. строком на 12 місяців по 05 липня 2014 року включно під 18% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається із ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частин першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад) , що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року №1112121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і уважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до ч.1 ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з п.1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року №516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція №492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п.1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п.1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п.1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції №492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

При укладенні договору банківського вкладу та на підтвердження додержання його письмової форми видається касовий документ, який відповідає вимогам Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція №174).

Пунктом 2.9 глави 2 розділу ІУ Інструкції №174 передбачено, що банк ( філія, відділення) зобов’язаний після завершення приймання готівки видати клієнту квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордеру) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Результат аналізу зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Проте позивачем на підтвердження укладення договору банківського вкладу надано ксерокопії договорів та ксерокопії квитанцій, які не містять необхідних реквізитів, передбачених Положенням та Інструкцією, зокрема відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ, а також не надано доказів, які підтверджують наявність грошових коштів на рахунках.

Оскільки позивачем відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів які б підтверджували внесення позивачем грошових коштів на депозитні рахунки, позов задоволенню не підлягає за недоведеністю.

З огляду на те, що належними та достатніми доказами не підтверджується факт досягнення згоди сторін щодо всіх істотних умов договорів банківських вкладів в належній формі, тобто факт укладення договорів між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», не підлягає задоволенню й вимоги про розірвання договорів банківських вкладів та стягнення коштів з відповідача.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договорів та стягнення коштів слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Є.Д. Лялюк