Постанова № 73774039, 03.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1789/18 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В.

Є.У.№ 336/6705/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Бєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю майна та поділ майна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно та його поділ.

В обґрунтування позову зазначав, що з 06 березня 1999 року і по 20 березня 2001 року, а також з 16 січня 2009 року по 30 жовтня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, після розірвання якого фактично продовжували проживати однією сім'єю і вести спільне господарство до листопада 2017 року. В період спільного проживання придбали у спільну сумісну власність нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_3 та квартиру АДРЕСА_1, які зареєстровані на ім'я відповідачки. Посилаючись на те, що між сторонами виник спір з приводу поділу спільно набутого майна, просив суд на підставі ст.ст.61,63,69, 74 СК України визнати вказане нерухоме майно спільною сумісною власністю сторін, поділити його і визнати за ОСОБА_3 право власності на його ? частку.

02.03.2018 року ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, а також на котедж, загальною площею 60,7 кв.м, розташований в АДРЕСА_2, оскільки відповідачка вживає заходи до відчуження майна з метою уникнення його поділу в судовому порядку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2018 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 9772036231901; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 941015923101.

У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову в повному обсязі. В обґрунтування незаконності судової ухвали ОСОБА_4 зазначає, що судом накладено арешт на майно, власником якого є ОСОБА_5 Спірне майно було її особистою власністю, оскільки було придбано нею особисто за власні кошти в той період часу, коли сторони по справі не проживали однією сім'єю . При вжитті заходів забезпечення позову судом порушені вимоги ст.ст.150 ч.3, 153 ч.7 ЦПК України щодо співмірності та зустрічного забезпечення.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасників справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб (ч.1 п.1 ст.150 ЦПК).

Частиною 3 ст.150 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував майновий характер та підстави спору між сторонами, предметом якого є нерухоме майно, яке, як зазначає позивач, придбане під час спільного проживання сторін за спільні кошти.

Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить визнати право спільної сумісної власності на нерухоме майно, придбане за час перебування у фактичних шлюбних стосунках з відповідачкою, поділити це майно між сторонами і визнати за ним право власності на його ? частку.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що за правоустановчими документами власником спірного майна є відповідачка, яка має реальну можливість розпорядитися нею, що може істотно ускладнити та унеможливити виконання судового рішення.

Спосіб забезпечення позову обрано судом відповідно до вимог ст.150 ЦПК України та застосовано відносно спірного майна, яке є предметом судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для забезпечення позову є неспроможними. Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами дійсно існує спір з приводу нерухомого майна. Питання щодо обґрунтованості і доведеності позовних вимог відповідно до ст.264 ЦПК України суд має вирішувати під час ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції балансу співмірності, рівності прав, невжиття заходів зустрічного забезпечення є також безпідставними.

Накладення арешту на нерухоме майно не завдасть істотної шкоди правам і інтересам відповідачки, не позбавляє її можливості користування цим майном та забезпечить реальне виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Із заявою про застосування зустрічного забезпечення відповідачка до суду не зверталася, підстав для застосування передбаченого ч.3 ст.154 ЦПК України обов'язкового зустрічне забезпечення по справі не встановлено, оскільки позивач має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України, доказів щодо щодо незадовільного майнового стану відповідачкою суду не надано.

Відчуження відповідачкою спірної нерухомості у січні 2018 року на користь іншої особи також не є підставою для скасування заходів забезпечення позову у цій справі, провадження по якій було відкрито ще у грудні 2017 року.

Позивач не позбавлений права у відповідності до вимог ст.ст.49,197 ЦПК України з урахуванням укладених відповідачкою правочинів щодо спірного майна збільшити свої позовні вимоги із залученням до участі у справі як співвідповідача покупця ОСОБА_5

Оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст.367,374,375,380-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 березня 2018 року по цій справі залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: