Рішення № 73772772, 03.05.2018, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/351/18

Провадження №2/319/198/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року смт Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Валігурського Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Костенко А.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», третя особа – ОСОБА_4, про визнання припиненим зобов’язання забезпеченого іпотечним договором та скасування заборони відчуження житлового будинку,

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява подана ОСОБА_2 представником ОСОБА_1 (позивача) з вимогами заявленими до ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» про визнання припиненим зобов’язання забезпеченого іпотечним договором №010/17-25/5497-74/1 укладеного 02.09.2008 та скасування заборони відчуження житлового будинку належного позивачу, що знаходиться в смт Більмак Запорізької області по вул. Мічуріна, №30, яка накладена за №1554 від 02.09.2008 р при посвідченні договору іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ОСОБА_4 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» укладений кредитний договір №014/17-25/5497-74 від 29.08.2008. Для забезпечення зобов’язань за вказаним договором між ОСОБА_1 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» укладений іпотечний договір №01/17-25/5497-74/1.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04.09.2014 року, яке набрало законної сили 15.09.2014 р., стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 13500 доларів США 41 цент та судові витрати в сумі 1573,90 грн.

Позивач вважає, що 15 вересня 2017 року закінчився термін пред’явлення претензій за рішенням суду, у зв’язку із закінченням строку позовної давності встановленого ст. 257 ЦК України та п. 16 кредитного договору. Тому на думку позивача, оскільки ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» не може пред’явити претензію то у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України припинено зобов’язання забезпечене заставою. Зазначає, що оскільки застава має похідний характер від основного зобов’язання, вона втрачає чинність з припиненням основного зобов’язання, а тому на підставі ч. 3 ст. 593 ЦК України заставодержатель зобов’язаний повернути заставу її власнику.

Також посилається на правову позицію Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі №6-1077цс15, згідно якої предявивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним кредитор змінив строк виконання основного зобов’язання й міг пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Крім того зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Ухвалою суду від 11.04.2018 року відкрито провадження у справі та залучено до участі в якості третьої особи ОСОБА_4

Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, в судове засідання не прибули, заяв та клопотань не подавали, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» (відповідач) та ОСОБА_4 (третя особа) укладений кредитний договір №014/17-25/5497-74 від 29.08.2008 (далі за текстом – Кредитний договір), згідно умов якого відповідач зобов’язався надати третій особі кредит в сумі 17500 доларів США, а третя особа – отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, а також виконати інші обов’язки визначені договором.

02 вересня 2008 року між відповідачем та ОСОБА_1 (позивачем) укладений іпотечний договір №010/17-25/5497-74/1 (далі за текстом – Іпотечний договір), відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: Запорізька область, смт Куйбишеве (в подальшому назву змінено на смт Більмак), вул. Мічуріна, №30 (далі за тестом – Предмет іпотеки).

У пункті 2.1. Іпотечного договору сторони визначили, що іпотека відповідно до цього договору забезпечує повне виконання грошових зобов’язань ОСОБА_4, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з кредитного договору №010/17-25/5497-74 від 29.08.2008, укладеного між відповідачем та третьою особою, а також з будь-яких змін до нього. Відповідно до кредитного договору третя особа отримує від відповідача кредит у розмірі 17500,00 доларів США і зобов’язується його повернути у строк не пізніше 29 серпня 2018 р., зі сплатою 14,35% річних або в іншому розмірі, передбаченому у змінах до Кредитного договору.

Заочним рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 04 вересня 2014 року у справі №319/714/14-ц позов ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» 11168,84 доларів США заборгованості за кредитом 843,66 доларів США заборгованості по сплаті відсотків, 1487,91 доларів США пені за невчасну сплату кредиту та відсотків, 1573,90 грн. судових витрат. Рішення ухвалено у зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов’язань за Кредитним договором. Рішення набрало законної сили 20.09.2014 року.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так у п. 1.1.6. Кредитного договору сторони встановили дату остаточного погашення кредиту – 29.08.2018 року, у зв’язку з чим строк позовної давності за вимогами пов’язаними зі стягненням заборгованості за вказаним договором був встановлений до 29.08.2021 р.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості раніше строку погашення кредиту встановленого у п. 1.1.6. Кредитного договору на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» змінило строк виконання зобов’язань за вказаним договором.

Отже, ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» звернулось до суду з відповідним позовом вимоги за яким судом задоволено, а рішення набрало законної сили, в межах строку позовної давності.

Посилання позивача на пропуск відповідачем позовної давності для пред’явлення вимог за рішенням суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки чинне законодавство України не передбачає необхідності повторно звертатись до суду для виконання рішення суду за вимогами за якими таким рішенням позов задоволено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зобов’язання ОСОБА_4 перед ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» за Кредитним договором не припинились.

Більше того, відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов’язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п’ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов’язанням.

Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов’язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2017 у справі № 6-786цс17.

Частиною 1 статтею 17 Закону України «Про іпотеку» також визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

У пункті 9.2. Іпотечного договору сторонами погоджено, що Іпотека за цим договором припиняється, а договір припиняє свою дію в таких випадках: повне виконання вимог Іпотекодержателя за Кредитним договором; за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковим договором до цього Договору і підлягає нотаріальному посвідченню; продаж (реалізація) Предмета іпотеки в ході звернення стягнення на нього відповідно до ст. 7 цього Договору та/або вимог законодавства України; повне знищення предмета іпотеки за умови, що він не підлягає відновленню та/або після відновлення предмет іпотеки повністю непридатний до використання за цільовим призначенням; в інших випадках, прямо передбачених законом.

Матеріали справи не містять доказів виконання зобов’язань за Кредитним договором. Як пояснив представник позивача в судовому засідання рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 боргу на користь ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» не виконано.

Доказів на підтвердження інших осбатвин, що можуть бути підставою припинення Іпотеки, до матеріалів справи також не надано.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові у справі №6-1077цс15 не може бути прийняте судом до уваги, оскільки стосується застосування положень ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки, проте як встановлено вище іпотека – це окремий вид застави, а підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Отже, ч. 4 ст. 559 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме припинення зобов’язань за Кредитним договором і як наслідок припинення Іпотеки, що забезпечує виконання вказаного Кредитного договору. Відтак відсутні й підстави для скасування заборони відчуження Предмету іпотеки.

За таких обставин в задоволенні позову має бути відмовлено.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», третя особа – ОСОБА_4, про визнання припиненим зобов’язання забезпеченого іпотечним договором та скасування заборони відчуження житлового будинку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційну скаргу може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Куйбишевський районний суд Запорізької області.

Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, 71001, Запорізька область, смт Більмак, вул. Мічуріна, буд. 30, ІПН НОМЕР_1).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ідентифікаційний код 14305909).

Повний текст судового рішення складено «04» травня 2018 року.

Суддя Г.Ю.Валігурський