Постанова № 73769177, 03.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 411/3377/12 22-ц/774/542/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 травня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 411/3377/12

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.,

сторони справи :

скаржник - ОСОБА_1,

субєкт оскарження - Довгинцівський відділ державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою Довгинцівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 жовтня 2017 року, яка постановлена суддею Ткаченко С.В. у м. Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Білоус Ірини Вавилівни ( надалі - ДВС), третя особа ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця , та органу державної виконавчої служби.

В мотивування заявлених вимог зазначила, що що в його власності перебуває транспортний засіб Рено Меган, тип загальний легковий універсал-В, д.н.НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_3, 2011 року випуску. З метою реалізації права розпорядження вищевказаним транспортним засобом, він звернувся до територіального сервісного центру з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ №1243 (50000, м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська, 11) з заявою про зняття з обліку транспортного засобу Рено Меган, тип загальний легковий універсал-В, д.н.НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_3, 2011 року випуску. Службовими особами територіального сервісного центру було відмовлено у здійсненні вказаної дії у зв'язку з наявністю арешту на все рухоме майно.

09.11.2016 року він звернувся до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі по тексту - Довгинцівським ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області) з проханням надати інформацію відносно наявності арештів на належне йому майно.

09.11.2016 року Державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було надано копію витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади №50713059 від 09.11.2016.

З вищезазначеного витягу слідує, що Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 11.12.2013 було внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №14064715 про арешт всього рухомого майна належного ОСОБА_1 та встановлено обмеження відчужування. Запис внесено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №41156210 від 11.12.2013 винесеної головним державним виконавцем Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ Герасимовою О.Є (далі за текстом - державний виконавець).

Відтак, стало відомо, що в період з 11.12.2013 по 22.08.2014 в провадженні державного виконавця Герасимової О.Є. перебувало виконавче провадження №41156210, відкрите на виконання виконавчого листа №411/3377/2012 від 06.06.2013 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди та витрат у розмірі 111 877,17 грн.

Того ж дня державним виконавцем було видано постанову про відкриття виконавчого провадження №41156210 від 11.12.2013 з ідентифікатором та постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві №41156210 від 22.08.2014, винесену на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент винесення постанови) у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

Проте, відповідно до інформації про виконавче провадження №41156210, отриманої з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, слідує, що арешт на його майно не накладався та постанови про накладення арешту взагалі не виносились, як під час відкриття виконавчого провадження, відповідно до ст. 25 Закону N 606-XIV, так і під час виконання рішення, відповідно до ст.57 Закону N 606-XIV.

Матеріали виконавчого провадження, які знаходяться безпосередньо у відділі державної виконавчої служби, як і Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень не містять постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження від 11.12.2013 в рамках виконавчого провадження №41156210. Вважає, що порушено порядок накладення арешту та норми законодавства, яке регулює примусове виконання рішень в частині накладення та зняття арешту. 06.02.2017 року боржник звертався до начальника Довгинцівського відділу ДВС з клопотанням про зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні №41156210. Листом начальника Довгинцівського ВДВС ГТУЮ Білоус І.В. від 15 березня 2017 року №4124/2 скаржнику відмовлено у знятті накладеного арешту у виконавчому провадженні №41156210 без будь-якого обґрунтування та роз'яснено, що для звільнення майна з під арешту необхідно звернутися до суду.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 жовтня 2017 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною відмову начальника Довгинцівського відділу ДВС у вирішенні питання зняття арешту з всього майна ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2. Зобов`язано начальника Довгинцівського ДВС винести постанову, якою зняти арешт з майна належного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2.

Не погоджуючись із ухвалою суду начальник Довгинцівського відділу ДВС посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нової про відмову ОСОБА_1 в задоволенні скарги. Зокрема, судом першої інстанції не взято до уваги, що з метою виконання судового рішення державним виконавцем Герасимовою О.Є. прийнято постанову про накладення арешту на усе майно боржника 11.12.2013 року, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження та у відповідних реєстрах.

Судом не враховано, що підстави, передбачені ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна боржника відсутні. Начальник відділу ДВС знімає арешт з боржника лише за наявності виявлення порушення в порядку накладення арешту. Крім того, будь які виконавчі дії у завершеному виконавчому провадженні заборонено проводити. А також, судом не враховано, що повідомлення про повне погашення боргу на адресу ДС не надходило, а тому скасування арешту є неправомірним.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у головного державного виконавця Довгинцівського відділу ДВС Герасимової О.Є. перебувало виконавче провадження за № 41156210 з примусового виконання виконавчого листа № 411\3377\12 від 06.06.2013, виданого 06.06.2013 Довгинцівьким районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 111877,17 грн. на користь ОСОБА_2 та виконавче провадження за № 41156560 з примусового виконання виконавчого листа № 4Ш3377М2 від 06.06.2013, виданого 06.06.2013 Довгинцівьким районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 1008,50 грн. на користь ОСОБА_2. ( а.с.11-12,53).

З метою забезпечення виконання рішення суду, головним державним виконавцем Герасимовою О.Є. 11.12.2013 винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження., яка була зареєстрована у відповідних реєстрах та направлена боржнику до відома. ( а.с.54).

Постановою державного виконавця від 22.08.2014 повернуто виконавчий документ стягувачу у зв'язку із відсутністю майна, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення, на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» ( а.с.55).

Скаржник ОСОБА_1, бажаючи реалізувати належний йому на праві власності транспортний засіб Рено Меган, д.н.НОМЕР_1, звернувся до територіального сервісного центру, проте отримав відмову через перебування автомобіля під арештом.

ОСОБА_1 06 лютого2017 року звернувся до начальника Довгинцівського відділу ДВС із запитом про зняття арешту з майна боржника накладеного у рамках виконавчого провадження №41156210 ( а.с.56-59).

Начальник відділу ДВС 06 березня 2017 року за вих.№4124/13.10-14 надала відповідь, що арешт на рухоме майно боржника накладено в рамках виконавчого провадження №41156210, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 111877,17 грн. на користь ОСОБА_2. Роз'яснено боржнику, що оскільки відомості про повне виконання рішення суду відсутнє. Виконавче провадження закрито на підставі п.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», тому підстави для зняття арешту відсутні. Запропоновано звернутися до суду ( а.с.60).

Постановляючи ухвалу про визнання неправомірною відмову начальника ДВС щодо вирішення питання про зняття арешту з всього майна ОСОБА_1, та зобов'язуючи прийняти постанову, якою зняти арешт, суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем порушено порядок накладення арешту на майно скаржника, при примусовому виконанні рішення суду, яке не було усунуто керівником Довгинцівського відділу ДВС.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та прийняті із порушенням вимог законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду зі скаргою) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною першої статті 2 Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Спір між сторонами виник стосовно правомірності дії державного виконавця для накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчудження та наявність підстав для звільнення майна з під арешту.

Постановою державного виконавця Довгинцівського відділу ДВС Герасимової О.Є. від 11 грудня 2013 року відкрито виконавче провадження за № 41156210 з примусового виконання виконавчого листа № 411\3377\12 від 06.06.2013, виданого 06.06.2013 Довгинцівьким районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 111877,17 грн. на користь ОСОБА_2.( а.с.53).

У звязку із великою сумою боргу, а також для повного та своєчасного виконання рішення суду, за заявою стягувача, головним державним виконавцем Герасимовою О.Є. 11.12.2013 винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ( а.с.54).

Постановою державного виконавця від 22.08.2014 повернуто виконавчий документ стягувачу ОСОБА_2 у зв'язку із відсутністю майна, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення, на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» ( а.с.55).

Відповідно до пунктів 5, 6 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній станом на дату вчинення виконавчих дій) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

При поверненні виконавчого документа стягувачеві відповідно до п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із відсутністю майна, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення, відстави для зняття арешту з майна боржника відсутні ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», на час прийняття постанови.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 05.10.2016 року, що діяла на час звернення скаржника із заявою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1)отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3)отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4)наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5)відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6)отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;7)погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8)отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Жодних, передбачених законом підстав для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1, колегією суддів не виявлено, як і не зазначено скаржником.

Крім того, відповідно до вимог ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки, Постановою державного виконавця від 22.08.2014 року стягувачу ОСОБА_2 повернуто виконавчий документ у зв'язку із відсутністю майна, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення, на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження закрито, тому вчинення будь - яких дій у виконавчому провадженні заборонено.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, без повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи здійснив передчасний висновок, зобов'язавши начальника Довгинцівського ДВС прийняти постанову про скасування арешту на майно боржника ОСОБА_1, що суперечить ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на неналежну якість підготовки справи до судового розгляду. Судом не вжито жодних заходів для встановлення місця проживання стягувача та належного її повідомлення. Так, як від вирішення спірного питання, залежить її право на отримання коштів в порядку примусового виконання судового рішення.

У пункті 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що згідно зі статтею 26 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена із порушенням вимог законодавства підлягає скасуванню, з прийняттям нової про відмову ОСОБА_1 в задоволенні скарги на дії начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Білоус І.В., третя особа ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця, згідно положення ч.ч.2,3 ст.376 ЦПК України.

Згідно положення ч.13 ст.141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції при ухваленні нового рішення здійснює розподіл судових витрат. При зверненні до суду із апеляційною скаргою суб'єктом оскарження плачено судовий збір у розмірі 1600 грн., який підлягає стягненню зі скаржника на користь ДВС.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Довгинцівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області -задовольнити.

Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 жовтня 2017 року - скасувати та постанови нову.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги на дії начальника Довгинцівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Білоус Ірини Вавилівни, третя особа ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Довгинцівського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту.

Повний текст судового рішення складений 03 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: