Рішення № 73766391, 17.04.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/12422/14-ц

номер провадження 2/201/415/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання Пісчанської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

про повернення банківського вкладу, виплату нарахованих відсотків, неустойки, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1О.) звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі – ПАТ «ОТП Банк»), у якому просила стягнути із банківської установи «Трипільське» Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на її користь із урахуванням уточнень позовних вимог 45 200,00 доларів США – розмір вкладу, 22 168,34 доларів США – розмір нарахованих за вкладом відсотків; 265 324,00 доларів США (еквівалент 6 800 201,10 грн.) неустойки, а також 45 200,00 доларів США (еквівалент 1 158 467,00 грн.) в рахунок відшкодування моральної шкоди (том 2 а. с. 188-194); вирішити питання про стягнення судових витрат із відповідачів.

В обґрунтування доводів позову ОСОБА_1 посилається на те, що 25 червня 2008 року між нею та ПАТ «ОТП Банк» в особі Трипільського відділення АТ «ОТП Банк» був укладений депозитний договір № 308/515/08 та ощадний договір № 308/516/08 із щорічною сплатою відсотків 6,25% на суму 578 560,00 грн. (45 200,00 доларів США). 02 вересня 2014 року вона звернулася до банку із заявою про повернення внесених коштів та відсотків згідно з вказаними договорами, яка була отримана банківською установою 03 вересня 2014 року, але відповідач не вчинив жодних дій із повернення коштів та сплати нарахованих відсотків.

У поданому позові ОСОБА_1 також указує на те, що ухилення відповідача від повернення вкладу є незаконним та безпідставним, порушує її права, а тому підлягає судовому захистові.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року, позов ОСОБА_1 було задоволено частково та стягнуто із ПАТ «ОТП Банк» на її користь 67 368,34 доларів США, із яких 45200 доларів США – розмір вкладу, 22168,34 доларів США – розмір нарахованих за вкладом відсотків. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року скасовано попередні судові рішення у цій справі, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. (т. 4, а.с. 96-98).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2017 року указана справа передана для розгляду судді Ходаківському М.П. (т. 4, а.с. 100).

Ухвалою судді від 30 травня 2017 року прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про повернення банківського вкладу, виплату нарахованих відсотків, неустойки, відшкодування моральної шкоди до провадження та призначено її до судового розгляду (т. 4, а.с. 101).

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутності за наявними у матеріалах справи доказами.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 17 квітня 2018 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. У матеріалах справи наявні письмові заперечення на позов із урахуванням позиції, викладеної в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року у цій справі, в яких представник банку ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову (т. 4, а.с. 141-143).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 25 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», найменування якого було змінено на ПАТ «ОТП Банк», в особі Трипільського відділення банку був укладений договір № 308/515/08 на відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній валюті (том 1 а. с. 23-24), а також договір №308/516/08 про ощадний банківський вклад із щорічною сплатою відсотків 6,25% (том 1 а. с. 25, 26).

Відповідно до п. 2.1.1 договору № 308/516/08 від 25 червня 2008 року про ощадний банківський вклад банк зобов’язався прийняти кошти від клієнта в сумі 45 200,00 доларів США шляхом списання з поточного рахунку клієнта № 26203801822687 в АТ «ОТП Банк» та зарахувати на вкладний рахунок № 26204811822687 в АТ «ОТП Банк».

На виконання умов договору від 25 червня 2008 року банк отримав від позивача 45 200,00 доларів США, що було еквівалентно 219 206,44 грн., для зарахування на депозит. Викладені обставини підтверджується заявою на переказ готівки № 15 від 25 червня 2008 року (а. с. 22).

Як убачається із матеріалів справи, 03 вересня 2008 року ОСОБА_1 подано до Трипільського відділення ЗАТ «ОТП Банк» власноруч підписану заяву, прийняту співробітником банку, про розірвання договору про ощадний банківський вклад № 308/516/08 від 25 червня 2008 року рахунок № 262048822687 та виплату нарахованих відсотків на поточний рахунок № 2620801822687 з датою валютування 05 вересня 2008 року. У цій заяві було вказано, що ОСОБА_1 просить вважати дану заяву підставою для закриття вкладного рахунку (том 1 а. с. 95).

Як установлено судом при розгляді справи після скасування судових рішень у цій справі судом касаційної інстанції, відповідачем не оспорювався факт передачі йому ОСОБА_1 указаних грошових коштів та відкриття нею відповідного рахунку для зарахування на нього коштів із подальшою сплатою відсотків, про що зазначено у письмових поясненнях представника відповідача щодо суті спору, але відповідач наполягає на тому, що кошти передані банку ОСОБА_1 були їй повністю виплачені, посилаючись при цьому на заяви про видачу готівки № 1 від 02 липня 2008 року, № 1 від 15 липня 2008 року, № 2 від 22 липня 2008 року, № 3 від 05 серпня 2008 року, № 7 від 08 серпня 2008 року, № 5 від 14 серпня 2008 року, № 7 від 18 серпня 2008 року, № 2 від 20 серпня 2008 року, тобто банк указує на те, що грошові кошти ОСОБА_1 були повернуті і договір на підставі особистої заяви позивача було розірвано (т. 4, а.с. 141-143),.

При цьому суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалені у справі судові рішення, якими було задоволено позов ОСОБА_1 та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, указав, що суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином доводів ПАТ «ОТП Банк» про те, що грошові кошти в розмірі 45 200 доларів США за договором про ощадний банківський вклад від 25 червня 2008 року повністю повернуті ОСОБА_1, у зв’язку із чим не мотивували, чи є вказані докази належними та допустимими та чому суди не взяли їх до уваги.

Суд відзначає, що згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України).

В статті 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 632 ЦК України договір укладений сторонами, містить умови, які повинні виконуватися.

Згідно із ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення; - за договором банківського вкладу на вимогу банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною; - за договором банківського строкового вкладу банк зобовязаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення із відповідача суми вкладу та нарахованих відсотків, оскільки банком не надано належних і допустимих доказів виплати і повернення ОСОБА_1 грошових коштів, а також з огляду на те, що надані відповідачем документи є фотокопіями, які не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, а із заявою про витребування доказів банк не звертався і доводів щодо знаходження таких доказів не наводив.

Що стосується інших позовних вимог, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки спір щодо повернення грошових коштів полягає у доведенні позицій сторін щодо виплати або невиплати визначених договором банківського вкладу сум, а тому саме ухваленням рішення про стягнення вкладу і відсотків вирішено спір і підстав для задоволення позову в частині сплати неустойки та моральної шкоди на цей час немає.

Судові витрати слід розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про повернення банківського вкладу, виплату нарахованих відсотків, неустойки, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 67 368, 34 доларів США, з яких 45 200,00 доларів США – розмір вкладу, 22 168,34 доларів США – розмір нарахованих за вкладом відсотків.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про повернення банківського вкладу, виплату нарахованих відсотків, неустойки, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір у сумі 3 654,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя М.П.Ходаківський