Ухвала суду № 73766096, 27.04.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/6619/18

Провадження №1-в/127/217/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Каленяка Р.А.

при секретарі Сташко В.С.,

за участю:

прокурора Порохницького М.Ю.,

захисника Гавриленка М.К.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця клопотання засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про звільнення від відбування покарання в зв'язку із відбуттям строку покарання, -

В С Т А Н О В И В:

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від покарання в зв'язку з відбуттям строку покарання призначеного вироком Дніпропетровського обласного суду від 26 грудня 1996 року за ст. 93 КК України (в редакції 1960 року), яким його засуджено до смертної кари - розстрілу. Ухвалою колегії в кримінальних справах Верховного суду України від 25 березня 1997 року вирок залишено без змін. Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Дніпропетровського суду обласного суду від 18 серпня 2000 року смертну кару замінено на довічне позбавлення волі.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_2, своє клопотання підтримав та просив суд звільнити його відбування покарання, посилаючись на доводи викладені в письмовому клопотанні. Просив переглянути судові рішення відносно нього, при цьому посилався, що його було засуджено до довічного позбавлення волі складом суду, який, згідно ст. 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не склали письмову присягу судді України Вважає, що це є безумовною підставою для скасування вироку і ухвали суду, оскільки на його думку рішення відносно нього було прийнято неповноважними суддями та не мають законної сили.

Захисник засудженого адвокат Гавриленко М.К. клопотання свого підзахисного підтримав.

Прокурор Порохницький М.Ю. заперечив проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_2 з мотивів відсутності правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_2 враховуючи думку захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, ОСОБА_2 засуджено вироком Дніпропетровського обласного суду від 26 грудня 1996 року за ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) до смертної кари - розстрілу. Ухвалою колегії в кримінальних справах Верховного суду України від 25 березня 1997 року вирок залишено без змін. Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 18 серпня 2000 року смертну кару замінено на довічне позбавлення волі.

Положеннями Кримінального Кодексу України (в редакції 1960 року) встановлено безальтернативну санкцію - позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років - за умисне вбивство без обтяжуючих обставин. Проте законодавець не визнавав таке саме покарання співмірним з покаранням за умисне вбивство за обтяжуючих обставин, оскільки вважав, що за вчинення таких злочинів мала існувати можливість призначення судами і більш суворого кримінального покарання.

За таких обставин Конституційний Суд України зазначив, що альтернативний характер санкцій статей Кримінального Кодексу (в редакції 1960 року), які передбачали покарання за особливо тяжкі злочини, не давав підстав для призначення судами іншого покарання замість смертної кари до моменту її заміни Верховною Радою України на довічне позбавлення волі, оскільки це порушувало принцип співмірності тяжкості злочину і покарання за його вчинення, не відповідало принципу справедливості в кримінальному праві.

Також у вищезазначеному Рішенні Конституційного Суду України від 26.01.2011 року зазначено, що новий вид кримінального покарання, запроваджений Законом № 1483-ІІІ, - довічне позбавлення волі - є менш суворим видом покарання порівняно із смертною карою. Цей висновок Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що при застосуванні довічного позбавлення волі забезпечується невід'ємне право на життя людини, яка вчинила особливо тяжкий злочин; у санкціях статей, що передбачали покарання за особливо тяжкі злочини, у тому числі умисні вбивства, вчинювані за обтяжуючих обставин, замість смертної кари встановлено довічне позбавлення волі, як найбільш суворий вид покарання у переліку кримінальних покарань поряд із позбавленням волі на максимальний строк до п'ятнадцяти років; засудженому до довічного позбавлення волі передбачена можливість заміни цього покарання актом помилування на позбавлення волі на певний строк.

Конституційний Суд України вважає, що оскільки довічне позбавлення волі є менш суворим видом покарання, ніж смертна кара, яка була передбачена Кримінальним кодексом (в редакції 1960 року) на час вчинення особами особливо тяжких злочинів, то положення Кодексу (в редакції 1960 року) із змінами, внесеними Законом № 1483-ІІІ, є такими, що пом'якшують кримінальну відповідальність та іншим чином поліпшують правове становище осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини до набрання чинності цим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визнав, що заміна судами смертної кари на довічне позбавлення волі, встановлене новим кримінальним законом, а не на позбавлення волі строком на п'ятнадцять років, що як альтернативне смертній карі покарання було передбачено законом під час вчинення злочинів, не є порушенням статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення у справах "Алакрам Хумматов проти Азербайджану" від 18 травня 2006 року, заяви № 9852/03, № 13413/04, "Ткачов проти України" від 13 грудня 2007 року, заява № 39458/02).

Положенням ч. 1 ст. 87 КК України передбачено можливість здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи. Згідно ч. 2 ст. 87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.

Таким чином, нормами Кримінального Кодексу України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практиці Європейського суду з прав людини.

Суд зазначає, що посилання заявника ОСОБА_2 як на підставу для звільнення його від довічного ув'язнення - відбуття строку покарання, призначену вироком суду є надуманими та такими, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

В той час, у клопотанні ОСОБА_2 відсутні обставини перегляду і скасування вироку у розумінні ч.2 ст. 412 КПК України, оскільки заявник посилається лише на відповідь Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, однак суддівське досьє суддів не перебувають у розпорядженні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що по суті не свідчить про не складання присяги судді внаслідок чого відбулося набуття повноважень судді, суддями що передбачено ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому доводи ОСОБА_2 є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,ст.87 КК України, ст.ст. 152 КВК України, ст.ст.370, 371, 372, 537, 539 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення від відбування покарання на підставі відбуття строку покарання - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: