Ухвала суду № 73765731, 25.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/1156/17

Провадження №11-кп/772/476/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Іванченко Я. М.

Доповідач : Нагорняк Є. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Нагорняка Є.П.,

суддів: Ковальської І.А., Рупака А.А.,

із секретарем Міхневич І.А.,

з участю прокурора: Кузьміна С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2

та його захисника Таранова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника - адвоката Таранова М.М. та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сєвєродонецька Луганської області, українець, громадянин України, неодружений, з неповною середньою освітою, непрацюючий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

25.02.1999 Сєвєродонецьким МС Луганської області, за ч.2 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі строком на 2 роки з відстрочкою виконання вироку на строк 2 роки та штрафу 800 грн.;

20.07.2000 Сєвєродонецьким МС Луганської області, за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі строком на 2 роки, у відповідності до ст.43 КК України приєднано покарання по вироку від 25.02.1999 загалом 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

15.02.2002 Сєвєродонецьким МС Луганської області, за ч. 2 ст. 296 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 2 роки. В силу ст.71 КК України приєднано не відбутий строк по вироку від 20.07.2000 року загалом 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

04.11.2003 Волноваським РС Донецької області, ч. З ст. 296, ч.2 ст.121, ст.70 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 9 років. В силу ст.71 КК України: приєднано не відбутий строк по вироку від 15.02.2002 року загалом 10 років позбавлення волі;

16.09.2010 Брянківським МС Луганської області за ст. 391 КК України (в редакції 2001 року) до позбавлення волі на строк 1 рік. Відповідно до ст.71 КК України приєднано не відбутий строї по вироку від 04.11.2003 року загалом 3 роки місяців позбавлення волі;

14.03.2014 звільнений з Вінницької ВК 86 у зв'язку із відбуття покарання;

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України з призначенням йому покарання за:

-ч.2 ст. 185 КК України у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі;

-ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

-на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі;

-на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року) обвинуваченому зараховано строк попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 01.12.2016 року по день набрання вироком законної сили;

-скасований арешт на майно, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2016;

-стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 2144 гривень 58 копійок у відшкодування вартості проведеної судово-товарознавчої експертизи та вирішено долю речових доказів, -

в с т а н о в и в:

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 11 жовтня 2016 року близько 16:20 години, перебуваючи в приміщенні магазину «Гастрономчик», розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Б. Ступки, 2, з корисливих мотивів, діючи умисно, повторно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, перехилившись через прилавок, викрав жіночу сумку чорного кольору марки «Dairy Klava» вартість якої відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №2023/17-21 від 19.04.2017 року становить 67 гривень 41 копійки в якій знаходилися грошові кошти в сумі 1600 гривень, які належали ОСОБА_5

Після чого з місця злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Своїми протиправними діями ОСОБА_2 завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 1667 гривень 41 копійку.

Крім того ОСОБА_2 1 грудня 2016 року близько 16:00 години з метою викрадення чужого майна, прибув до будинку за адресою АДРЕСА_1, де з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи повторно, зайшов до першого під'їзду вищевказаного будинку та використовуючи заздалегідь підготовлені предмети для відкривання замків (відмички), відчинив замок вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 та проник до середини приміщення, звідки таємно викрав жіночу каблучку із золота 585 проби, вагою 2,52 г., вартістю відповідно де висновку судово-товарознавчої експертизи № 173/17-21 від 16.01.2017 року на момент вчинення кримінального правопорушення (01.12.2016) - 2931 гривень 85 копійок, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Після чого, разом з викраденою каблучкою ОСОБА_2 залишив квартиру, однак не зміг закінчити злочин з причин що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками поліції біля квартири.

В апеляційних скаргах обвинувачений та його захисник - адвокат Таранов М.М. просять вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі винного, внаслідок суворості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі та визнати його невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, а кримінальне провадження у цій частині закрити, на підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув'язнення у строк покарання з 01.12.2016, звільнивши ОСОБА_2 з-під варти із зали суду. Зазначають, що обвинувачення за ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України побудоване на припущеннях свідків, які не були очевидцями події, крім того, протокол огляду місця події від 01.12.2016 є недопустимим доказом, висновок експерта не ідентифікує ОСОБА_2 як особу, яка відчиняла двері квартири, предметами, що були вилучені у нього під час огляду місця події від 01.12.2016, чого суд першої інстанції не взяв до уваги.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_4, вважаючи неправильною перекваліфікацію дій ОСОБА_2 з ч.3 ст. 185 на ч.2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, порушує питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, просить постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Прокурор вважає, що при призначенні покарання судом не враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особу винного, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та середньої тяжкості злочинів, не визнавав своєї вини за ст.3 ст. 185 КК України.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Таранова М.М., які підтримали свої апеляційні скарги, заперечивши проти задоволення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, прокурора Кузьміна С.В., який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та заперечив проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи поданих апеляційних скарг, підстав для їх задоволення колегія суддів не вбачає.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, учасниками судового розгляду не оскаржується, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом у цій частині не перевіряється.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, базується на ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, сукупності яких у вироку дана належна оцінка.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_2 своєї причетності до закінченого замаху на крадіжку належної потерпілому ОСОБА_6 золотої каблучки з квартири, яку той винаймав, вина обвинуваченого повністю доведена в ході судового розгляду щодо нього кримінального провадження, про що свідчать, зокрема, наступні докази.

Так, потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що він винаймав квартиру по АДРЕСА_3 01.12.2016 року приїхав з роботи і побачив біля квартири працівників поліції та власника квартири, після чого разом із понятими вони зайшли до квартири, двері якої були відчинені, а в замку була фольга. В кімнаті на столі була скринька, з якої зникла золота каблучка. Біля квартири також був і ОСОБА_2 Під час огляду ОСОБА_2 він видав банківські картки, ключі від домофонів, шапку та було виявлено відмички. В шапці працівник поліції при понятих виявив золоту каблучку, яку він впізнав.

Показання потерпілого узгоджуються з показаннями власника квартири - свідка ОСОБА_7, який давав дозвіл на проведення огляду належного йому помешкання, свідка ОСОБА_8, який був понятим при огляді квартири, господар якої повідомив про викрадення у нього золотої каблучки, яку виявили у шапці ОСОБА_2, у якого також виявили та вилучили відмички, свідка ОСОБА_9, який, помітивши силует людини, що спустилась з 4 на 3 поверх до квартири АДРЕСА_1 викликав працівників поліції, якими був затриманий ОСОБА_2, що поводився агресивно та мав при собі відмичку, показаннями працівників поліції - свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які, приїхавши за викликом, між 2 та 3 поверхами будинку затримали ОСОБА_2, у якого були відмички та золота каблучка в шапці.

Та обставина, що свідок ОСОБА_11 спочатку пояснив, що був очевидцем того, як ОСОБА_2 спускався, вийшовши з квартири, а потім повідомив, що це є його припущення, не може слугувати підставою для визнання вказаного доказу неналежним чи недопустимим.

Також відсутня підстава визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події, оскільки зазначення у ньому того, що проведений огляд квартири, розташованої на третьому поверсі триповерхового будинку, у той час, коли будинок має чотири поверхи, не впливає на законність вказаної слідчої дії.

Окрім наведеного, показання ОСОБА_2 спростовуються висновком експертизи, згідно якого вилучений під час огляду місця події квартири АДРЕСА_1 замок було відімкнуто стороннім предметом (відмичкою або іншим зі схожими параметрами робочих частин ключів).

Таким чином, дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, судом кваліфіковані вірно, оскільки обвинувачений після скоєння кримінального правопорушення одразу був затриманий працівниками правоохоронного органу та не зміг розпорядитись викраденим, тобто він, виконавши усі дії, спрямовані для доведення злочину до кінця, не зміг його закінчити з причин, що не залежали від його волі.

Отже, доводи апеляційної скарги прокурора в частині необхідності кваліфікації дій ОСОБА_2 за закінченим складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, є необґрунтованими.

Щодо покарання, то воно у повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України. Зокрема, при його призначенні суд вірно зазначив обставини, що пом'якшують покарання по епізоду від 11.10.2016 - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку та відсутність обставин, які його обтяжують, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, однак раніше неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, на шлях виправлення не став та вчинив злочини в період непогашеної судимості, а тому підстав вважати покарання надто суворим чи надто м'яким, немає з огляду на роз'яснення, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника - адвоката Таранова М.М. та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2018 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим ОСОБА_2 - у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: (підписи)

Нагорняк Є.П. Ковальська І.А. Рупак А.А.

Згідно з оригіналом: