Постанова № 73763277, 03.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 826/17131/16 Суддя (судді) першої інстанції: Власенкова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Антоненко К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Меблісам» на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Меблісам» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р», -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Позивачу на праві колективної форми власності належить нежиле приміщення №1 - виробниче, площею 202,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги буд. №27, літера А, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нежиле приміщення від 16.07.2003 року Серії НП №010006809 (а.с.24).

12 лютого 2016 року Позивачем подано Відповідачу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в якій самостійно визначено площу земельної ділянки, з якої сплачується земельний податок, у розмірі 0,0062 га. та річну суму податкового зобов'язання з нього.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності Позивача з плати за землю за 2016 рік та повноти надходжень із земельного податку за січень 2016 року-серпень 2016 року, про що складено відповідний Акт від 13 жовтня 2016 року №345/12-04, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.8-11).

Перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб (код платежу 18010500) за 2016 рік (січень - серпень), визначений Позивачем у податковій декларації з плати за землю за реєстраційним номером №9015438443 від 12.02.2016 за 2016 рік, є нижчим ніж визначено за результатами камеральної перевірки.

Позивачем подано Заперечення на Акт, за результатами розгляду яких Листом Відповідача від 27 жовтня 2016 року №31548/10/26-55-12-04-27 висновки Акта залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27 жовтня 2016 року №0061011204, яким збільшено Позивачу на 11540,72 грн. суму грошового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб, у тому числі на 9232,56 грн. за податковими зобов'язаннями та на 2308,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 269.1. ст. 269. Податкового кодексу України, в чинній на час прийняття оскарженого Позивачем податкового повідомлення-рішення Відповідача редакції (надалі - в зазначеній редакції), платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно зі ст. 270. Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 274.1. ст. 274. Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 284.1. ст. 284. Податкового кодексу України, зокрема, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до п. 8.3. ст. 8. Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з п. 12.3. ст. 12. Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до пп. 12.3.1. п. 12.3. ст. 12. Податкового кодексу України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

А згідно з пп. 12.3.4. п. 12.3. ст. 12. Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII, установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Рішенням III сесії VIII скликання Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629» від 28.01.2015 року №58/923, опублікованим у газеті «Хрещатик» 06 березня 2015 року, зокрема затверджено Положення про плату за землю в місті Києві (надалі - Положення).

Відповідно до п. 5.1. Положення, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної форми власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення.

Згідно з п. д) частини другої ст. 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, а тому, як зазначено в адміністративному позові, Позивач має сплачувати земельний податок у розмірі 1 відсотка. Проте, будь-які докази на підтвердження того, що Позивач є співвласником багатоквартирного будинку в матеріалах справи відсутні.

Більш того, за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 27 зареєстровано Житлово-будівельний кооператив «Політехнік-2», а не об'єднання співвласників багатоквартирного будинку; приміщення Позивача розташовано на окремій земельній ділянці, що знаходиться у його користуванні та право власності на яку або право оренди якої не оформлено.

Відповідно до п. 5.2. Положення, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, які перебувають у постійному користуванні юридичних осіб (крім державної та комунальної форми власності), встановлюється в розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення.

Згідно з п. 5.6. Положення, плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення; дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку.

Відповідно до п. 10.4. ст. 10. Податкового кодексу України, установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Оскільки Податковим кодексом України податку за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, не встановлено, колегія суддів дійшла висновку щодо невідповідності йомуп. 5.6 Положення.

А згідно з частиною третьою ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Крім того, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, тобто яке набрало законної сили до прийняття оскаржуваного Рішення суду першої інстанції, у справі №826/10434/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компас» до Київської міської ради, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації, про оскарження нормативно-правового акта в частині, зокрема визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 «Положення про плату за землю в місті Києві», яке є додатком 3 до Рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» в редакції Рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629».

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Згідно з частиною першою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, тому Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року скасовується та ухвалюється нова Постанова, якою адміністративний позов задовольняється повністю.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Меблісам» задовольнити, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року скасувати, прийняти нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві форми «Р» від 27 жовтня 2016 року №0061011204.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код за ЄДРПОУ 39561761) на користь Приватного акціонерного товариства «Меблісам» (код за ЄДРПОУ 31901105) 3445 (три тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого Платіжними дорученнями від 11 листопада 2016 року №1272 та від 16 березня 2018 року №2590.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 03.05.2018 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.