Рішення № 73762013, 27.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м.Житомир

справа № 806/1047/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю від 03.01.2018), приймала участь у судовому засіданні від 13.04.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років на підставі довідки, виданої прокуратурою Житомирської області №18/277 від 02.10.2017 про складові заробітної плати станом на 01.12.2015, у зв"язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 №1013 у розмірі 90% від суми заробітної плати;

- зобов"язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років у відповідності до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 15.01.2011 (що діяла на момент призначення пенсії за вислугою років) у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці, виданої прокуратурою Житомирської області №18/277 від 02.10.2017, починаючи з 01.10.2017 без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за 12 місяців, що передували зверненню за перерахунком, тобто з 01.10.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Житомирському об"єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з серпня 2011 року та отримує пенсію за вислугою років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 15 січня 2011 року, в подальшому продовжувала працювати і лише 30.04.2015 звільнена з посади начальника відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Житомирської області за власним бажанням у зв"язку з виходом на пенсію за вислугою років. У зв"язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – Постанова №1013) звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії, оскільки вважає, що перерахунок призначеної їй пенсії має здійснюватися виходячи із норм законодавства, яке було чинним на момент призначення пенсії, право на перерахунок пенсії надане з моменту її призначення і на підставі діючого на час призначення пенсії законодавства.

Проте відповідачем відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, вказану відмову позивач вважає незаконною, оскільки відповідачем порушено норми Конституції України, зокрема щодо зворотної дії нормативно-правових актів в часі, обмеження соціальних стандартів, та така відмова суперечить усталеній практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

13 квітня 2018 року відповідно до протокольної ухвали суду у судовому засіданні оголошено перерву до 27.04.2018 для додаткового вивчення правової позиції сторін.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву від 13.04.2018 (за вх.№7746/18) в якій додатково звертала увагу на правові позиції Європейського суду з прав людини, де зроблено висновок про те, що посилання державних органів на неможливість виконання зобов"язань через відсутність законодавчих заходів є безпідставною. Право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на час призначення законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це суперечить статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Представник відповідача в судовому засіданні від 13.04.2018, проти задоволення заявлених позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 05.04.2018 (за вх.№7251/18). В обґрунтування зазначила, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

У зв'язку з цим, з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року не скасовано, його положення у частині, що стосуються спірних правовідносин не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то відповідно, з вказаної дати, тобто з 01 червня 2015 року скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Окрім того зазначає, що відповідно до ч. 20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені пенсії. Проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України. На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято. Таким чином, відсутні правові підстави для перерахунку пенсії.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Житомирському об"єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з серпня 2011 року, та отримує пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Позивач у жовтні 2017 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013, надавши довідку Прокуратури Житомирської області від 02.10.2017 за №18/277вих. про розмір заробітної плати станом на 01.12.2015 (а.с.33).

В листі від 08.11.2017 за №16833/05 Житомирське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про відмову у проведенні перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю підстав, оскільки згідно з п.5 Розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (а.с.34).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-ХІІ). Зокрема, частиною 13 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Частина 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, чинній до 15 липня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Прийняття зазначеного Закону №76-VIII, згідно з пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, згідно з Розділом ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Отже, на час прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у неї права на перерахунок пенсії, а також на час її звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Згідно з ч.20 ст. 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 №1013, якою підвищено розміри заробітної плати працівникам прокуратури та яка відповідно до п.6 застосовується з 1 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючих працівників прокуратури.

На час звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Суд критично ставиться до доводів позивача в обґрунтування позовних вимог про те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися, оскільки положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, згідно з якими ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ та ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII викладено в новій редакції, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведені положення джерел права, з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №К/9901/7074/18 та від 02 березня 2018 у справі №К/9901/995/17.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача, а тому у спірних правовідносинах, відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 4, 6, 7, 8, 9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 255, 271, 272, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,10020, ідн код НОМЕР_1) до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Перемоги, буд.55, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті і проголошено 27 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Рішення складено у повному обсязі 02 травня 2018 року