Ухвала суду № 73761965, 04.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/1809/18

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

04 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Качур Р.П., без повідомлення учасників справи, розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» до Львівської обласної державної адміністрації, Пустомитівської районної держаної адміністрації. Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, -

у с т а н о в и в:

02.05.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Львівської обласної державної адміністрації, Пустомитівської районної держаної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 02.07.2014 року № 272/0/5-14; визнання протиправним та скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 06.11.2017 року № 1061/0/5-7 «Про надання в оренду земельної ділянки»; зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області скасувати в Державному земельному кадастровому реєстрі земельну ділянку з кадастровим номером 4623685100:04:000:0382.

Одночасно з позовною заявою 02.05.2018 року за вх. № 12707 від позивача надійшла заява про забезпечення адміністративного позову, шляхом заборони Львівській обласній державній адміністрації та Пустомитівській районній державній адміністрації укладати договори оренди земельної ділянки під кадастровим номером 4623685100:04:000:0382, розташованої за межами населеного пункту на території Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

В обґрунтування заяви зазначено, що адміністративний позов від 02.05.2018 року мотивовано передачею відповідачем відповідно до Розпорядження в оренду ТОВ «Вест ОСОБА_1» земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, що належить позивачу в тим самим, відповідач порушує права позивача, гарантовані п. 2 ст. 120 Земельного кодексу України.

У випадку невжиття заходів забезпечення позову і укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно позивача, з іншою, ніж позивач особою, на переконання позивача, таке утруднить здійснити ефективний захист порушених прав позивача на законне володіння земельною ділянкою під власною нерухомістю, які гарантовані ст. 120 Земельного кодексу України. Оскільки таке розпорядження відповідача з моменту укладення договору оренди земельної ділянки, вичерпає свою дію і навіть визнання його протиправним і скасування не поновить права позивача.

Позивач вважає, що оскаржуване розпорядження відповідача містить в собі очевидні ознаки протиправності. Якщо стаття 120 Земельного кодексу України ґарантує право власника об’єкта нерухомого майна на законне володіння землею, на якій такий розташований, то такому праву кореспондує обов’язок суб’єкта владних повноважень не передавати в користування таку земельну ділянку жодній іншій особі, окрім власника нерухомості. Відповідач такий обов’язок проігнорував і цим цілком очевидно допустив протиправність свого розпорядження.

Враховуючи те, що п. 3 розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 06.11.2017 року № 1061/0/5-17 «Про надання в оренду земельної ділянки», зроблений припис «Пустомитівській районній державній адміністрації укласти договір оренди землі на вказану земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства, позивач вважає, що забезпечення позову слід вчиняти ще й відносно Пустомитівської районної державної адміністрації.

Розглянувши матеріали позову та поданої заяви, суд зазначає таке.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб’єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та

Як слідує із позовної заяви, спір між сторонами існує щодо правомірності Розпорядження Львівської обласної державної адміністрації № 272/0/5-14 від 02.07.2014 року та № 1061/5/5-17 від 06.11.2017 року.

У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даного судового рішення, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Крім вказаного, суд не може надати оцінки доводам позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову до Львівської обласної державної адміністрації за розпорядження № 272/0/5-14 від 02.07.2014 року, оскільки примірника такого ні до матеріалів позову, ні до заяви про забезпечення позову не надано.

Окрім цього, слід зазначити, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248, пп.15.5 п. 15 Розділу VII „Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Спектр» до Львівської обласної державної адміністрації, Пустомитівської районної держаної адміністрації. Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, шляхом заборони Львівській обласній державній адміністрації та Пустомитівській районній державній адміністрації укладати договори оренди земельної ділянки під кадастровим номером 4623685100:04:000:0382, розташованої за межами населеного пункту на території Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, – відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги через Львівський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Суддя Качур Р.П.