Рішення № 73761753, 19.04.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2018 рокум. Ужгород№ 807/192/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРОНАФТА" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КВАДРОНАФТА" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суд із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, згідно якої просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області №0000481401 від 15.02.2017 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту №10/07- 4-01/38866984 від 07.02.2017р. про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "КВАДРОНАФТА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.10.2013 по 30.09.2016 рік. У висновках акту перевірки вказано, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 4, п.5, п.7, п.11, п.12 та п.20 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 187 812 грн., в тому числі по періодам: за 2015 рік - 187 812 грн. Вказаний висновок мотивований тим, що в ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів позивач здійснював фінансово - господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4 згідно договору про надання послуг № б/н від 03.11.2014, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 - «Виконавець» надавав позивачу - «Замовник» послуги по пошуку потенційних постачальників серед юридичних та фізичних осіб задля подальшої співпраці із замовником в сфері оптової та роздрібної купівлі - продажу нафтопродуктів. Крім того, до перевірки представлено акт приймання - передачі наданих послуг б/н від 30.09.2015 на загальну суму 1 043 400 грн.(без ПДВ), оформлений з порушенням норм чинного законодавства, по якому позивач включив до складу витрат вищевказану суму у 2015 році.

З такими висновками податкового органу позивач не погоджується, а відтак податкове повідомлення – рішення прийняте на підстав вищевказаного акту перевірки вважає протиправним та таким, що підлягає скасування, оскільки прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у письмових запереченнях проти позову, при цьому пояснивши, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «КВАДРОНАФТА» та ФОП ОСОБА_5, а також в ході проведення перевірки було встановлено, що договори щодо реалізації нафтопродуктів потенційним клієнтам не додавалися під час перевірки, ні до заперечень до акту перевірки, а ні до адміністративного позову, а отже це свідчить про те, що позивачем під час проведення перевірки не виконано покладеного ч.2 ст. 85 ПК України обов'язку надання контролюючим органам в повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Зважаючи на викладені обставини, представник відповідача вважає, що порушення встановлені в ході проведення перевірки мали місце і за результатами перевірки за фактом встановлених порушень податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення – рішення, яке являється предметом оскарження в даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, в період з 26 грудня 2016 року по 31 січня 2017 року співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "КВАДРОНАФТА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.10.2013 року по 30.09.2016 рік. За результатами перевірки складений акт від 07.02.2017року №10/07-16/14-01/38866984 ( а.с. 39-101).

У відповідності до проведеної перевірки та складеного Акту податковим органом зроблено висновки про встановлені порушення позивачем наступних норм чинного законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 4, п.5, п.7, п.11, п.12 та п.20 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 187 812 грн., в тому числі по періодам: за 2015 рік - 187 812 грн..

За результатами складання акту №10/07-16/14-01/38866984 від 07.02.2017 року відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області №0000481401 від 15.02.2017 року (а.с 10).

Крім цього, згідно висновків акту перевірки вбачається, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «КВАДРОНАФТА» та ФОП ОСОБА_5, а також в ході проведення перевірки було встановлено, що договори щодо реалізації нафтопродуктів потенційним клієнтам не додавалися під час перевірки, ні до заперечень до акту перевірки, а ні до адміністративного суду, а отже це свідчить про те, що позивачем під час проведення перевірки не виконано покладеного ч.2 ст. 85 ПК України обов'язку надання контролюючим органам в повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Однак з такими висновками податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011 року зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

Пунктом 135.2. ст.135 Податкового кодексу України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 136.1.1 та 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг; суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 138.9. вказаної статті Податкового кодексу України, до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

За приписами пунктів 138.4 та 138.6 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Як визначено в підпункті 138.10.3 пункту 138.10. статті 138 Податкового кодексу України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

В пункті 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України зазначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на тому, що в ході проведеної перевірки встановлено що відповідно до наданих до перевірки первинних документів позивач здійснював фінансово - господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4 згідно договору про надання послуг № б/н від 03.11.2014, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 - «Виконавець» надавав позивачу - «Замовник» послуги по пошуку потенційних постачальників серед юридичних та фізичних осіб задля подальшої співпраці із замовником в сфері оптової та роздрібної купівлі - продажу нафтопродуктів. Крім того, до перевірки представлено акт приймання - передачі наданих послуг б/н від 30.09.2015 на загальну суму 1 043 400 грн.(без ПДВ), оформлений з порушенням норм чинного законодавства, по якому позивач включив складу витрат вищевказану суму у 2015 році.

За вищевказані отримані послуги позивач розрахувався з ФОП ОСОБА_4 через розрахунковий рахунок в філії «Укрексімбанк» м. Ужгород, №26002001165351 в повному обсязі, а саме: платіжне доручення № 1861 від 13.10.2015 на загальну суму 88 900 грн.; платіжне доручення № 1875 від 15.10.2015 на загальну суму 51 000 грн.; платіжне доручення № 2352 від 15.12.2015 на загальну суму 110 000 грн.; платіжне доручення № 2485 від 25.12.2015 на загальну суму 285 000 грн.; платіжне доручення № 2491 від 28.12.2015 на загальну суму 301 000 грн.; платіжне доручення № 2502 від 29.12.2015 на загальну суму 236 153 грн.

Інших документів (додаткових угод, контрактів, рахунків - фактури, накладних, актів тощо), які б підтверджували фінансово - господарські взаємовідносини ТОВ «Квадронафта» з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 до перевірки не представлено.

Однак, як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи позивач та Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 уклали договір про надання послуг від 03.11.2014р.(а.с 23-25), у відповідності до якого ФОП ОСОБА_4 зобов'язується надавати послуги по пошуку потенційних постачальників серед юридичних та фізичних осіб за для подальшої співпраці із Замовником в сфері оптової та роздрібної купівлі - продажу нафтопродуктів.

Відповідно до п. 2.2. вказаного договору зобов'язання Виконавця вважаються виконаними при наявності всіх вищенаведених умов: укладення Замовником та Клієнтом договору на поставку нафтопродуктів при сприянні виконавця; підписання Замовником та Виконавцем акту, передбаченого п. 4.2. цього Договору.

Відповідно до п. 4.2. вказаного договору підставою для проведення розрахунків з Виконавцем є акт приймання-передачі наданих послуг, який складається та підписується Виконавцем і Замовником останньою датою квартала, і в якому зазначається наступна інформація: найменування і інші реквізити Клієнта; номер та дата договору, укладеного Замовником і Клієнтом за посередництва Виконавця; сума винагороди Виконавця.

У відповідності до вказаних умов договору позивач та ФОП ОСОБА_4 підписали акт приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2015р., у відповідності до якого у 3 кварталі 2015 року Виконавець передав, а Замовник прийняв послуги у вигляді інформації про потенційного постачальника серед юридичних та фізичних осіб задля подальшої співпраці з Замовником в сфері оптової та дрібно гуртової купівлі-продажу нафтопродуктів.

Згідно цього акту позивач уклав за посередництва ФОП ОСОБА_4 в 2 кварталі 2015р. договори з наступними постачальниками нафтопродуктів: ТОВ «ОСОБА_6 ТРЕЙД», ТОВ «АКТАН», ПП «АЛЕКС», ТОВ «ВАССТЕЛ», ТОВ «ВСЕСВІТ», ПП «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТИ», ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ», ТОВ «ЛЕГІОН-ЩИТ», ПП «ПАЛИВНА ГРУПА «ОПАРАТОР», ТОВ «ОПТСЕРВІСОЙЛ», ТОВ «ПАРАЛЕЛЬ-М ЛТД», ФОП ОСОБА_7, ТОВ «САТЕЛІТ ОЙЛ», ТОВ «СЕРВІС-ЧЕМПІОН», ТОВ «СИНЕРГІЯ 1999», ТОВ «ТЕМІРТРАНС- ЗАХІД».

В цьому акті вказані номери та дати договорів, укладених позивачем з вказаними вище об'єктами господарювання за посередництва ФОП ОСОБА_4, сума закупівлі позивачем нафтопродуктів у вказаних суб'єктів господарювання. Зокрема, по договору з ТОВ «ОСОБА_6 ТРЕЙД» сума закупівлі в 3 кварталі 2015р.склала - 13 808 935,32 грн., ТОВ «АК'ГАН» - 39 304,00 грн., ПП«АЛЕКС» - 74 869,80 грн., ТОВ «ВАССТЕЛ» - 21 993 445,00 грн., ТОВ «ВСЕСВІТ» - 24183 313,47 грн,, ПП «ДНІПРОНАФТОПРОДУКТИ» - 13 005 026,15 грн., ТОВ «ЄВРОСТАНДАРТ» - 598 500,50 грн., ТОВ «ЛЕГІОН-ЩИТ» - 10 864 576,69 грн., ПП «ПАЛИВНА ГРУПА «ОПАРАТОР» - 112 483,60 грн., ТОВ «ОПТСЕРВІСОЙЛ» - 13 247 202,72 грн., ТОВ «ПАРАЛЕЛЬ-М ЛТД» - 701 788,70 грн., ФОП ОСОБА_7 - 411 682,32 грн., ТОВ «САТЕЛІТ ОЙЛ» - 529 405,74 грн., ТОВ «СЕРВІС-ЧЕМПІОН» 486 757,00 грн., ТОВ «СИНЕРГІЯ 1999» - 1 052 600,00 грн., ТОВ «ТЕМІРТРАНС-ЗАХІД» - 949 588,55 грн.

Всього позивачем було закуплено нафтопродуктів при посередництві ФОП ОСОБА_4 в 3 кварталі 2015р. на суму 149 059 449,56 грн.

Згідно п. 2 акту приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2015р. винагорода ФОП ОСОБА_4 за надану послугу складає 1 043 400,00 грн.

Позивач повністю оплатив послуги ФОП ОСОБА_4 згідно платіжних вручень №1861 від 13.10.2015р., №1875 від 15.10.2015р., №2352 від 15.12.2015р., №2485 від 1: 12.2015р., №2491 від 28.12.2015р„ №2502 від 29.12.2015р(а.с. 14-19).

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Бухгалтерський облік позивачем ведеться у відповідності до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно п. 3 р. І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. № 73, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318. витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його учення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно з п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних із збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, пеня, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), інспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) з відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Положення (стандарту).

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в У-граїні» Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.13. вказаного Положення керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи (п. 2.14. Положення).

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (п. 2.15. Положення).

Витрати позивача по договору про надання послуг від 03.11.2014р. з ФОП ОСОБА_4 повністю відповідають вказаним вище вимогам.

Вказані витрати безпосередньо стосуються фінансово-господарської діяльності позивача, фіксують реальні господарські операції, відносяться до складу витрат на збут товару, який придбавав позивач у відповідному звітному періоді, відповідають законодавству, є достовірними та можуть бути оціненими.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому ненадання деякої запитуваної контролюючим органом інформації або документів, статус яких не визначений як первинні, не може бути достатньою підставою для висновку про фіктивний характер проведених господарських операцій.

Одним з основних видів діяльності позивача є оптова торгівля нафтопродуктами. Вказана обставина підтверджується статутом позивача, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, актом перевірки (п.п. 2.5., 2.8. акту перевірки).

Витрати позивача по операціям з ФОП ОСОБА_4 підтверджуються належним чином оформленими документами - договором про надання послуг від 03.11.2014р., актом приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2015р., платіжними дорученнями №1861 від 31.10.2015р., №1875 від 15.10.2015р., №2352 від 15.12.2015р., №2485 від 25.12.2015р., №2491 від 12.2015р., №2502 від 29.12.2015р., які були надані відповідачу при проведенні перевірки.

Вказані документи повністю відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правові наслідки порушення зобов’язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов’язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 р. у справі № 6-111цс13).

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пп. 4.1.2 - 4.1.4 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (пп. 21.1.1); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.4); забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій (пп. 21.1.2); забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень (пп. 21.1.3).

Відповідно до п.83.1 ст.81 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; (83.1.2) податкова інформація; (83.1.3) експертні висновки; (83.1.4) судові рішення; (83.1.6) податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Судом встановлено, що в процесі перевірки не обґрунтовано мотиви неврахування первинних документів по операціям із ФОП ОСОБА_4 При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є неповними, недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб’єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необ’єктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

Поряд із тим, позивач надав суду всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суд погоджується з доводами позивача про правомірність формування податкової звітності на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Тому позивач правомірно відніс витрати позивача по договору про надання послуг від 03.11.2014р., укладеному з ФОП ОСОБА_4, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, за 2015 рік, а відповідач, - відповідно, безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування (прибутку) за вказаний період.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв’язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, необхідною умовою для формування витрат, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі – Положення №88), за змістом якого, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З цього приводу суд зазначає, що одним із принципів підприємництва, що викладені в ст.44 ГК України, є самостійність формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників, виконавців і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Тобто доцільність укладення того чи іншого договору в тому, що суб'єкт господарювання не повинен узгоджувати з будь-яким державним органом чи іншою особою.

Аналіз наданих первинних документів свідчить про те, що операції позивача з придбання товару та його продаж не експорт через комісіонера були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону № 996-ХIV та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995. При цьому, матеріалами перевірки та доводами відповідача не спростовується реальність проведених операцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРОНАФТА" до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області №0000481401 від 15.02.2017 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (88000,Закарпатська область, м.Ужгород, вул. А.Волошина, 52, код ЄДРПОУ - 39393632 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРОНАФТА" (89600,Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Зелена37/8, код ЄДРПОУ - 38866984) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2817,17 грн. (дві тисячі вісімсот сімнадцять гривень сімнадцять копійок), який сплачений згідно платіжного доручення №15 від 16.02.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.05.2018 року.

СуддяОСОБА_8