Ухвала суду № 73761242, 02.05.2018, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

02 травня 2018 року справа № 927/1065/17

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Федоренко Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ткач І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали справи

за скаргою заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури

до Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

на рішення (дії) бездіяльність державного виконавця

по справі № 927/1065/17 за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради

до відповідача: фізичної особи - підприємця Глухової Ірини Михайлівни про стягнення 20651,65 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача: Неговська О.М., довіреність від 06.12.2017.

Від відповідача: не з'явився.

Від органу виконавчої служби: не з'явився.

В розгляді скарги приймала участь прокурор Чернігівської місцевої прокуратури Абдужабарова І.П.

У судовому засіданні 02.05.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

19.04.2018 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла скарга № 3840 вих-18 від 19.04.2018 Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в якій просить суд:

- визнати неправомірним рішення головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Нікуліної І.М. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та скасувати повідомлення № 56072945 від 29.03.2018;

- зобов'язати Деснянський відділ державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області невідкладно відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2018 у справі № 927/1065/17 та провести виконавчі дії з виконання рішення суду про стягнення з Фізичної особи - підприємця Глухової І.М. 19391,63 грн. заборгованості з орендної плати та 1260,02 грн. пені на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради.

Ухвалою суду від 23.04.2018 призначено розгляд скарги у судовому засіданні 02.05.2018.

У судовому засіданні 02.05.2018 прокурор підтримав скаргу, вважає прийняте державним виконавцем рішення необґрунтованим та незаконним. Скаргу мотивовано тим, що стягувач - Фонд комунального майна Чернігівської міської ради відповідно до абз.8 ч.2 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" має бути звільнений від сплати авансового внеску.

Присутній у судовому засіданні представник Фонду комунального майна Чернігівської міської ради підтримав скаргу.

02.05.2018 через канцелярію суду від Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області надійшло клопотання від 27.04.2018, в якому просить суд перенести розгляд скарги на іншу дату у зв'язку з перебуванням головного державного виконавця Нікуліної І.М. на лікарняному з 25.04.2018.

Також 02.05.2018 на адресу суду від Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області надійшли заперечення на скаргу від 26.04.2018, в яких вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свої заперечення обґрунтовує, зокрема, тим, що Закон України "Про виконавче провадження" має чіткий перелік звільнення від сплати авансового внеску при поданні виконавчого документа на виконання до державної виконавчої служби. Фонд комунального майна Чернігівської міської ради є виконавчим органом міської ради і не звільнений від сплати такого внеску.

Відповідач у судове засідання не прибув. Копія ухвали суду від 23.04.2018, яка була направлена судом відповідачу рекомендованим листом, на адресу вказану у позовній заяві позивачем (АДРЕСА_1, 14013) та внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи, повернулась без вручення адресату з відміткою відділу поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

У відповідності до частин 1, 2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк; неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи, що строк розгляду скарги спливає 02.05.2018 та належне повідомлення сторін та органу державної виконавчої служби про про дату, час і місце розгляду скарги, судом відхилено клопотання органу виконавчої служби про відкладення розгляду скарги.

Розглянувши матеріали поданої скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2018 у справі №927/1065/17 задоволено позов заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради про стягнення з фізичної особи - підприємця Глухової Ірини Михайлівни на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради 19391,63 грн. заборгованості з орендної плати та 1260,02 грн. пені.

08.02.2018 до суду надійшла заява Чернігівської місцевої прокуратури від 07.02.2018 № 1197-вих18 в якій просив суд після набрання рішенням суду від 31.01.2018 по справі № 927/1065/17 законної сили видати та надіслати на адресу Чернігівської місцевої прокуратури судові накази про стягнення з ФОП Глухової І.М. заборгованості в сумі 20651,65 грн. та судовий збір в сумі 1600 грн.

27.02.2018 Господарським судом Чернігівської області направлено на вказану заяву Чернігівській міській прокуратурі накази Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2018 про примусове виконання рішення.

26.03.2018 наказ Господарського суду Чернігівської області про примусове виконання рішення від 23.02.2018 Чернігівською місцевою прокуратурою скеровано на примусове виконання до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

29.03.2018 головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Нікуліною І.М. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.8 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" (в пакеті документів, що надійшов до відділу разом з виконавчим документом стягувачем не надано підтвердження сплати авансового внеску, а також не надано доказів звільнення стягувача від його сплати).

10.04.2018 дане повідомлення отримано Чернігівською місцевою прокуратурою. Зі скаргою до суду прокурор звернувся 19.04.2018 у встановлений ст.341 ГПК України строк.

Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 та 2 ст. 15 вказаного Закону визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

В силу вимог ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Пунктом 8 ч. 4 ст. 4 вищевказаного Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначається вичерпний перелік рішень та осіб-стягувачів, які звільняються від сплати авансового внеску.

Так, від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Також, в силу абз. 2 п. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", початок примусового виконання рішення здійснюється за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Згідно з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2018 у справі №927/1065/17 та відповідного до наказу від 23.02.2018 про стягнення з фізичної особи - підприємця Глухової Ірини Михайлівни на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради боргу у сумі 19391,63 грн. та пені у сумі 1260,02 грн., стягувачем є саме Фонд комунального майна Чернігівської міської ради, а не Чернігівська місцева прокуратура.

Відповідно до пп.1.1, 1.3, 1.6, 1.8 положення про фонд комунального майна Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням міської ради 10.11.2016 р., яке міститься в матеріалах справи, Фонд утворений Чернігівською міською радою відповідно до чинного законодавства України здійснює реалізацію політики органів місцевого самоврядування м. Чернігова, зокрема, у сфері оренди об'єктів - нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернігова.

Фонд є юридичною особою.

Фонд утримується за рахунок коштів міського бюджету.

Фонд є неприбутковою установою та не має на меті отримання доходів.

Відповідно до пп.2.1.1, 2.1.4, 2.1.7 вказаного Положення основними завданнями Фонду є: реалізація політики органів місцевого самоврядування м. Чернігова щодо ефективного управління майном комунальної власності у сфері, зокрема, оренди; здійснення повноважень орендодавця цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, нерухомого та іншого майна комунальної власності; забезпечення стабільного надходження до міського бюджету коштів за рахунок продажу майна комунальної власності та здачі його в оренду, концесію.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України, Закон від 15.07.1997 року №452/97-ВР; чинна для України 01.01.1998 року) органи місцевого самоврядування в Україні мають недержавний статус. Конституція України розділом ХI визначає органи місцевого самоврядування як основу демократичного ладу.

Частинами 1, 3 та 4 ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Як встановлено рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2002 року N 6-рп/2002 справа N 1-9/2002 відповідно до статті 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. З цього конституційного положення у системному взаємозв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, випливає, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади, а місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади, яка визнається і гарантується в Україні (стаття 7 Конституції України).

Таким чином, виходячи з аналізу положень Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування за своєю політико-правовою природою не є органами державної влади, а є представницькими органами місцевого самоврядування.

У даній справі прокурор здійснював представництво в суді не державного органу або держави, а органу місцевого самоврядування, який є стягувачем, та, відповідно, прокурор наділений правом подати заяву про примусове виконання рішення, проте, оскільки таке стягнення не стосується випадків, рішень та суб'єктів, які визначені в ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", то обов'зок здійснення авансування витрат виконавця поширюється в даному випадку на стягувача - Фонд комунального майна Чернігівської міської ради.

Таким чином, у разі звернення прокурора в інтересах зазначеного стягувача, який не є державним органом, із заявою про відкриття виконавчого провадження, до такої заяви повинен бути долучений документ про сплату саме стягувачем авансового внеску.

При цьому повернення виконавчого документа стягувачу в зв'язку з несплатою авансового внеску не є порушенням права на судовий розгляд враховуючи, що за умови сплати встановленого законом авансового внеску, від сплати якого стягувач не звільнений, державний виконавець зобов'язаний буде прийняти такий виконавчий документ та відкрити виконавче провадження.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Скаржником не доведено суду належними і допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, обставин щодо звільнення стягувача за рішенням по даній справі від сплати авансового внеску, що могло призвести до прийняття органом ДВС неправомірних рішень у вигляді оформлення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги прокурора на дії ДВС щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку із несплатою стягувачем авансового внеску.

Керуючись ст. 232, 234, 235, 339- 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 04.05.2018.

Суддя Ю.В. Федоренко