Рішення № 73761047, 03.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/414/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологія базальту” до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Технологія базальту” (далі – ТзОВ “Технологія базальту”) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018 року №0502615147, №0512615147, №0003811409.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 03.11.2017 року №2822615147, №2832615147, №0057091409 на підставі акта від 13.10.2017 року №155/26-15-14-07-01/39973685 “Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологія базальту” податкового законодавства за період з 28.05.2015 по 30.06.2017, валютного – за період з 28.08.2015 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 28.08.2015 по 30.06.2017”. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку до ДФС України, в результаті чого дані податкові повідомлення-рішення були скасовані частково. У зв’язку з цим відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0502615147, №0512615147, №0003811409, які позивач також оскаржував в адміністративному порядку до ДФС України, однак скарга позивача була залишена без розгляду.

Позивач не погоджується оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та вказує на те, що останні були прийняті за результатами проведеної відповідачем вищезазначеної документальної планової виїзної перевірки, в ході якої була встановлено, що господарська операція з отримання послуг від ТОВ “Технобуд-Поліс” за договором підряду від 01.08.2016 року №1708 є такою, що не відбулася у зв’язку з тим, що такі послуги не були отримані та оплачені. До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі порушеного кримінального провадження №3207270000000006 за фактом розкрадання у 2015-2016 роках службовими особами ТОВ “Будспец” бюджетних коштів в особливо великих розмірах, які були виділені на виконання будівельних робіт за державним замовленням, однак перераховувалися на рахунки підприємств, в тому числі і на рахунки ТОВ “Технобуд-Поліс” з метою переведення безготівкових коштів в готівку та штучного завищення витрат при проведенні безтоварних операцій.

Проте, позивач вважає, що господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер, які підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, однак не були враховані відповідачем під час перевірки. Посилання податкового органу в акті перевірки на наявність кримінального провадження відносно посадових осіб підприємства, яке не має жодного відношення до позивача не може стати наслідком встановлення порушення ним вимог податкового законодавства.

Крім того, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0003811409 є висновки ГУ ДФС у м. Києві про перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 100000,00 грн. Однак, відповідно до видаткового касового ордеру №8 від 11.11.2015 року було видано з каси підприємства 100000,00 грн., які отримав ОСОБА_3 для повернення поворотної фінансової допомоги. Позивач зазначає, що з копії даного видаткового касового ордеру контролюючий орган зробив помилковий висновок про відсутність підпису особи, яка отримала кошти. Про зазначений факт було повідомлено представників ГУ ДФС у м. Києві та було запропоновано порівняти копію зазначеного документа з його оригіналом, однак контролюючим органом не було надано належної оцінки оригіналу видаткового касового ордеру, та в подальшому не було прийнято його як первинний документ, в результаті чого до підприємства було протиправно застосовано штрафні санкції.

На підставі наведеного ТзОВ “Технологія базальту” вважає податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0502615147, №0512615147, №0003811409 протиправними та просить їх скасувати.

У письмових додаткових обґрунтуваннях позовних вимог від 10.04.2018 року вих. №68 (а.с.174-175) позивач зазначає, що направлення та наказ на перевірку на адресу підприємства не надсилались, а тому вважає, що ТзОВ “Технологія базальту” не отримувало вказаних документів у встановлений законом спосіб, що є також підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У відзиві на позовну заяву від 05.04.2018 року вх. №4610/18 (а.с.150-157) представник відповідача не погоджується з позовними вимогами, оскільки вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно. На думку представника відповідача господарські операції ТзОВ “Технологія базальту” з ТОВ “Технобуд-Поліс” не мали реального товарного характеру. Звертає увагу на те, що згідно договору підряду №1708 від 01.08.2016 року, укладеного між ТзОВ “Технологія базальту” та ТОВ “Технобуд-Поліс”, у реквізитах зазначено номер рахунку підприємства, відкритого в ПАТ «СБЕРБАНК» за р/р №26009013054261, який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 16.12.2016 року, в той час як договір було укладено 01.08.2016 року, що свідчить про те, що його укладено виключно для здійснення вигляду господарської операції. У зв’язку з цим, представник відповідача вважає, що даний догорів є підробленим.

Також представник відповідача зазначає, що під час перевірки встановлено відсутність підпису у видатковому касовому ордері №8 від 11.11.2015 року одержувача коштів, а тому правомірно встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі ТзОВ “Технологія базальту” на суму 100000,00 грн. станом на 11.11.2015 року. У зв’язку з цим ГУ ДФС у м. Києві правомірно накладено на позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 200000,00 грн.

Враховуючи зазначене, представник ГУ ДФС у м. Києві вважає позовну заяву ТзОВ “Технологія базальту” безпідставною та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив від 10.04.2018 року вих. №66 (а.с.177-179) позивач вказує на те, що у відзиві на позов відповідач не зазначає норм законодавства, які було порушено ТзОВ “Технологія базальту” внаслідок зазначення номеру рахунку ТОВ “Технобуд-Поліс”, який був відкритий в банку після укладення угоди. А тому факт відкриття рахунку в банку компанією ТОВ “Технобуд-Поліс” після укладення договору підряду не може свідчити про нереальність угоди, оскільки не порушує норм законодавства. Також позивач звертає увагу на те, що факт отримання з каси ТзОВ “Технологія базальту” коштів у розмірі 100000,00 грн. підтверджено належними первинними документами, а саме копією видаткового касового ордера №8 від 11.11.2015 року. На підставі викладеного просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та в додаткових обґрунтуваннях позовних вимог, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмовому відзиві проти позову, просив у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ “Технологія базальту” зареєстроване 28.08.2015 року як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.11.2017 року (а.с.15), при цьому основним видом економічної діяльності позивача є виробництво неметалевих мінеральних виробів.

З 28.08.2017 року по 06.10.2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТзОВ “Технологія базальту” податкового законодавства за період з 28.05.2015 по 30.06.2017, валютного – за період з 28.08.2015 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 28.08.2015 по 30.06.2017, за результатами якої 02.01.2018 року був складений акт від 13.10.2017 року №155/26-15-14-07-01/39973685 (а.с.22-40).

Перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 03.08.2017 року №7368 “Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ “Технологія базальту” та направлень на перевірку від 04 вересня 2017 року №3020/26-15-14-03-03, від 28 серпня 2017 року №1928/26-15-14-06-03, №784/26-15-14-07-01, №2868/26-15-14-03-05, №783/26-15-14-07-01, №782/26-15-14-07-01 (а.с.158, 160-165). Перевірка була продовжена на 10 робочих днів на підставі наказу від 22 вересня 2017 року №9678 “Про продовження строку проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ “Технологія базальту” (а.с.159). З направлень на перевірку слідує, що директора ТзОВ “Технологія базальту” ОСОБА_3 ознайомлено про проведення перевірки під розписку 28.08.2017 року, 04.09.2017 року, 28.09.2017 року. При цьому, з матеріалів справи слідує, що наказ на проведення перевірки від 03.08.2017 року №7368 надсилався контролюючим органом на адресу позивача письмовим повідомленням від 08.08.2017 року №24665/10/26-15-14-07-01 (а.с.166), водночас доказів вручення такого наказу позивачу відповідач не надає.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (далі – ПК України) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Враховуючи те, що посадові особи контролюючого органу були допущені посадовими особами позивача до проведення документальної планової виїзної перевірки, тому суд не бере до уваги твердження позивача про те, що неотримання копії наказу про проведення перевірки є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що направлення на проведення перевірки та службові посвідчення працівників контролюючого органу були пред’явлені директору ТОВ “Технологія базальту” під розписку.

В акті перевірки від 13.10.2017 року №155/26-15-14-07-01/39973685 зроблено висновок встановлення наступних порушень ТзОВ “Технологія базальту”, а саме:

1. п.198.2, п. 198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму всього у сумі 998484 грн., у тому числі: за грудень 2016 року в сумі 995311 грн.; за січень 2017 року в сумі 3173 грн.; та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 151221 грн., в тому числі: за червень 2017 року в сумі 151221 грн.;

2. п. 201.10 ст.201 ПК України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

3. пп. “б” п.176.2 ст.176 ПК України та розділу 3 “Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, щодо подання з помилками податкових розрахунків (форма №1-ДФ), за Ш квартал 2016 року та І квартал 2017 року;

4. п.2.6, п.2.8 глави 2, п.3.1, п.3.3, п.3.5 глави 3, п.4.2, п.4.4 глави 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року зі змінами та доповненнями.

На підставі акта перевірки від 13.10.2017 року №155/26-15-14-07-01/39973685 відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №2822615147 від 03.11.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 998484,0 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 249621,00 грн. (а.с.16);

- №2832615147 від 03.11.2017 року про зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за червень 2017 року на суму 151221,00 грн. (а.с.18);

- №0057091409 від 03.11.2017 року про застосування штрафних санкцій в сумі 2062500,0 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки (а.с.20).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та подав в адміністративному порядку скаргу до Державної фіскальної служби України (а.с.41-44). В результаті розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 22.01.2018 року №2117/6/99-89-11-01-01-25 (а.с.45-50), яким зазначені податкові повідомлення-рішення скасовані частково, а саме: податкові повідомлення-рішення від 03.11.2017 року №2832615147 та №2822615147 скасовано в частині донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій у відповідному розмірі та зменшення від’ємного значення податку на додану вартість внаслідок нарахування перевіркою податкових зобов'язань на вартість браку. Податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017 року №0057091409 скасовано в частині застосованої штрафної санкції у сумі 1862500,00 грн.

У зв’язку з тим, що податкові повідомлення-рішення від 03.11.2017 року №2822615147, №2832615147, №0057091409 скасовані частково Державною фіскальною службою України в частині наведених сум, а в іншій частині залишені без змін, тому ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 13.10.2017 року №155/26-15-14-07-01/39973685 та з урахуванням вищенаведеного рішення ДФС України винесла оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0502615147, №0512615147, №0003811409.

Відповідно до п.60.4 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Відтак, враховуючи дану норму Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення від 03.11.2017 року №2822615147, №2832615147, №0057091409 вважаються відкликаними.

Податковим повідомленням-рішенням від 26.01.2018 року №0502615147 позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за податковим зобов’язанням в сумі 937781,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 234445,00 грн. (а.с.51). Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0512615147 ТзОВ “Технологія базальту” зменшено від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за червень 2017 року на суму 145552,00 грн. (а.с.52). Також контролюючий орган податковим повідомленням-рішенням від 26.01.2018 року №0003811409 застосував до позивача штрафну санкцію в розмірі 200000,00 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки (а.с.54).

ТзОВ “Технологія базальту” не погодилося з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.01.2018 року №0502615147, №0512615147 та подало до Державної фіскальної служби України скаргу від 06.02.2018 року №20 (а.с.57-59), однак скарга позивача рішенням ДФС України від 01.03.2018 року №7472/6/99-99-11-01-01-25 була залишена без розгляду (а.с.60).

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0502615147, №0512615147 прийняті у зв’язку з тим, що в акті перевірки зроблено контролюючим органом висновок про те, що ТзОВ “Технологія базальту” включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання в ТОВ “Технобуд-Поліс” послуг, які не були оплачені та не були отримані, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 28.08.2015 року по 30.06.2017 року на загальну суму 1083333 грн., в тому числі за грудень 2016 року в сумі 1083333 грн. Відтак, контролюючий орган зробив висновок про нереальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ “Технобуд-Поліс”. У зв’язку з цим та з врахуванням рішення ДФС України від 22.01.2018 року №2117/6/99-89-11-01-01-25 відповідач вважає, що позивачем занижено податок на додану вартість за грудень 2016 року на 934608,00 грн. та за січень 2017 року на суму 3173,00 грн., а разом на загальну суму 937781,00 грн. Крім того, контролюючий орган вважає, що позивачем завищено суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 145552,00 грн. за червень 2017 року.

З матеріалів справи слідує, що між ТзОВ “Технологія базальту” (Замовник) та ТОВ “Технобуд-Поліс” (Підрядник) укладено договір підряду №1708 від 01.08.2016 року (а.с.61-70).

Відповідно до пункту 1.1 цього Договору Підрядник зобов’язується за завданням та за кошти Замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати роботи, зазначені в Кошторисі (Додаток №1 до Договору) (надалі – роботи) щодо об’єкту: Будівельні роботи системи подачі зрідженого кисню до печі по переплавці базальту за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вул. Липинського, 7 (надалі – «Об’єкт»), а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Додатковою угодою №1 від 03.10.2016 року до Договору підряду №1708 від 01 серпня 2016 року внесено зміни до п.1.1 даного Договору, а саме додатково передбачено виконання будівельних робіт також щодо утеплення даху виробничої бази (корпус заводу по виготовленню утеплюючих матеріалів за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вул. Липинського, 7) (а.с.71).

Розрахунок вартості робіт зазначено в Додатку №1 до Договору (п.2.2 цього Договору).

Як передбачено пунктом 3.2 даного Договору, Підрядник зобов’язаний виконати роботи в строк, встановлений в календарному графіку виконання робіт, який є Додатком №2 до Договору. Роботи можуть виконуватися Підрядником цілодобово за умови дотримання чинного законодавства України щодо виконання робіт в нічний час.

Датою закінчення виконання певних робіт вважається дата їх прийняття Замовником за актом приймання-передачі (п.3.4 Договору).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ “Технобуд-Поліс” виконало роботи на загальну суму 6500000,95 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1083333,49 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів, а саме: довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 року, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року від 12 грудня 2016 року, від 13 грудня 2016 року, від 14 грудня 2016 року, від 15 грудня 2016 року, від 16 грудня 2016 року, від 19 грудня 2016 року, від 20 грудня 2016 року (а.с.72-113); податкових накладних від 12.12.2016 року №361, від 13.12.2016 року №362, від 19.12.2016 року №368, від 14.12.2016 року №365, від 14.12.2016 року №364, від 14.12.2016 року №363, від 15.12.2016 року №366, від 16.12.2016 року №367, від 20.12.2016 року №369 (а.с.130-138).

З матеріалів справи слідує, що зазначені роботи виконувались ТОВ “Технобуд-Поліс” на заводі по виготовленню утеплюючих матеріалів, що є власністю позивача, який розташований по вул. Липинського, 7 в с. Струмівка Луцького району Волинської області та були необхідні для забезпечення виробничої діяльності позивача з виробництва мінеральної вати. При цьому, основним видом економічної діяльності ТзОВ “Технологія базальту” за КВЕД є виробництво неметалевих мінеральних виробів, про що свідчить копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.11.2017 року (а.с.15).

Зокрема, утеплення даху проводилось в приміщенні, що є власністю позивача на підставі Свідоцтва про право власності від 21.10.2015 року, виданого Реєстраційною службою Луцького районного управління юстиції Волинської області (а.с.114).

Інші будівельні робота виконувались для забезпечення зберігання та подачі кисню зрідженого, який використовується ТзОВ “Технологія базальту” у процесі виробництва мінеральної вати. Реальність придбання в ТзОВ “ЕР ЛІКІД ЮКРЕЙН” та використання позивачем кисню зрідженого в господарській діяльності підтверджуються копіями наступних видаткових накладних: №РН-100-0002285 від 19.12.2016 року, №РН-100-0002284 від 19.12.2016 pоку, №РН-100-0002318 від 19.12.2016 pоку, №РН-100-0002319 від 22.12.2016 pоку, №РН-100-0002328 від 26.12.2016 року, №РН-100-0002336 від 27.12.2016 року, №РН-100-0002548 від 16.03.2017 pоку, №РН-100-0002605 від 29.03.2017 pоку, №РН-100-0002631 від 03.04.2017 pоку, №РН-100-0002646 від 06.04.2017 pоку, №РН-100-0002719 від 28.04.2017 pоку, №РН-100-0002727 від 01.05.2017 pоку, №РН-100-0002743 від 05.05.2017 pоку, №РН-100-0002749 від 09.05.2017 pоку, №РН-100-0002783 від 22.05.2017 року (а.с.115-129).

Факт часткової оплати в сумі 5144000,00 грн. ТОВ “Технобуд-Поліс” за виконані роботи підтверджуються наступними копіями платіжних доручень: №1153 від 19.01.2017 року, №1165 від 24.01.2017 року, №1168 від 26.01.2017 року, №1176 від 30.01.2017 року, №1177 від 31.01.2017 року, №8 від 02.02.2017 року, №10 від 08.02.2017 року (а.с.139-143).

Контролюючий орган зробив висновок про нереальність здійснення господарської операції позивача з ТОВ “Технобуд-Поліс” на підставі порушеного кримінального провадження №3207270000000006 за фактом розкрадання у 2015-2016 роках службовими особами ТОВ “Будспец” бюджетних коштів в особливо великих розмірах, які були виділені на виконання будівельних робіт за державним замовленням, однак перераховувалися на рахунки підприємств, в тому числі і на рахунки ТОВ “Технобуд-Поліс” з метою переведення безготівкових коштів в готівку та штучного завищення витрат при проведенні безтоварних операцій.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно положень п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Податковим кредитом у розумінні пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно положень пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ “Технобуд-Поліс” склало, зареєструвало в ЄРПН та надало позивачу податкові накладні від 12.12.2016 року №361, від 13.12.2016 року №362, від 19.12.2016 року №368, від 14.12.2016 року №365, від 14.12.2016 року №364, від 14.12.2016 року №363, від 15.12.2016 року №366, від 16.12.2016 року №367, від 20.12.2016 року №369 (а.с.130-138) за вищенаведеною господарською операцією.

Судом встановлено, що договір підряду №1708 від 01.08.2016 року був виконаний ТОВ “Технобуд-Поліс” у грудні 2016 року, а тому датою отримання позивачем наданих послуг є грудень 2016 року, що надає ТзОВ “Технологія базальту” право на віднесення сум податку до податкового кредиту за даною господарською операціє та відображення позивачем таких сум у декларації з ПДВ за грудень 2016 року.

Таким чином, позивач відобразив податковий кредит за першою подією – датою фактичного отримання послуг, а тому суд вважає, що позивачем не порушено вимоги п.198.2 ст.198 ПК України.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що господарська операція між ТзОВ “Технологія базальту” та ТОВ “Технобуд-Поліс”, по якій позивач формував податковий кредит та витрати, не носила реального характеру, оскільки позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують факт здійснення даної господарської операції та отримання послуг в межах здійснення господарської діяльності позивача.

Щодо посилань відповідача на наявні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3207270000000006 за фактом створення невстановленими особами ТОВ “Технобуд-Поліс” та інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності та за фактом розкрадання в 2015-2016 роках службовими особами ТОВ “Будспец” бюджетних коштів в особливо великих розмірах, як на обставини, що підтверджують фіктивність операцій з контрагентом, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки відкрите кримінальне провадження не може слугувати належним підтвердженням фактів порушень ТзОВ “Технологія базальту” вимог податкового законодавства. Крім того, зазначене кримінальне провадження вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків та отримання вигоди відповідними службовими особами ТОВ “Будспец”, яке не є контрагентом ТзОВ “Технологія базальту” та жодним чином не стосується діяльності останнього. Протилежного ГУ ДФС у м. Києві не наведено.

Аналіз норм Податкового кодексу України вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності.

Аналогічна позиція висловлена, зокрема, в Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року в справі №21-47а10, який зазначив, що “чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг) на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту”. Таким чином, порушення податкової дисципліни контрагентом не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Така правова позиція суду узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі ““БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов’язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов’язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також Верховний Суд України в постанові від 27 березня 2012 року у справі №21-737во10 висловив позицію, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що договір підряду №1708 від 01.08.2016 року є підробленим, оскільки номер рахунку ТОВ “Технобуд-Поліс”, відкритого в ПАТ «СБЕРБАНК» за р/р №26009013054261, який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 16.12.2016 року, в той час як договір було укладено 01.08.2016 року, виходячи з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 Цивільного кодексу України).

Жодного рішення суду, яким встановлено, що укладений договір між ТзОВ “Технологія базальту” та ТОВ “Технобуд-Поліс” визнано недійсним, чи нікчемним відповідач не надав, а також відповідач не надав суду жодного вироку суду щодо притягнення посадових осіб даного контрагента позивача та його посадових осіб до кримінальної відповідальності за підроблення первинних документів, печаток, штампів, бланків та їх використання у фіктивній господарській діяльності.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позивач правомірно відобразив в податковій декларації з ПДВ за грудень 2016 року податковий кредит за господарською операцію про отримання послуг на підставі договору підряду №1708 від 01.08.2016 року, укладеного з ТОВ “Технобуд-Поліс”.

Отже, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення у письмовому відзиві на позовну заяву, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018 року №0502615147, №0512615147, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0003811409 суд зазначає наступне.

Даним податковим повідомленням рішенням застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі 200000,00 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки (а.с.54) у зв’язку з тим, що відповідач під час перевірки встановив перевищення ліміту залишку готівки в касі ТзОВ “Технологія базальту” 11.11.2015 року на суму 100000,00 грн. До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що в наданій під час перевірки копії видаткового касового ордеру №8 від 11.11.2015 року відсутній підпис його одержувача – ОСОБА_3, який отримував дані кошти у зв’язку з поверненням поворотної фінансової допомоги згідно договору позики №1/09 від 29.09.2015 року.

Відповідно до пункту 1.2 глави І Постанови Правління Національного банку України №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі – Положення), яка була чинною на момент здійснення даної операції, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Відповідно до п.4.3 глави ІV цього Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Як передбачено пунктом 2.8 глави 2 даного Положення, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (п.3.5 глави 3 Положення).

З матеріалів справи слідує, що на адресу Державної фіскальної служби України позивач надсилав пояснення від 10.11.2017 року (а.с.145), в якому директор ТзОВ “Технологія базальту” ОСОБА_4 підтверджує факт отримання 11 листопада 2015 року грошових коштів у розмірі 100000,00 грн. в касі підприємства в якості повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору позики №1/09 від 29.09.2015 року.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що у видатковому касовому ордері №8 від 11.11.2015 року відсутній підпис його одержувача – ОСОБА_3, оскільки суду була надана належним чином завірена копія даного ордеру (а.с.144), з якої слідує, що підпис одержувача присутній, а тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є помилковими.

На підставі наведеного суд вважає, що відповідачем протиправно застосовано до відповідача штрафні санкції в сумі 200000,00 грн. за порушення ТзОВ “Технологія базальту” норм регулювання обігу готівки, а тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0003811409.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 13.10.2017 року №155/26-15-14-07-01/39973685 висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження в ході з’ясування обставин у справі по суті, відтак позов підлягає до задоволення шляхом прийняття рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018 року №0502615147, №0512615147, №0003811409.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 22766,67 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням №1828 від 13.03.2018 року (а.с.2).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.01.2018 року №0502615147.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.01.2018 року №0512615147.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.01.2018 року №0003811409.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологія базальту” (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Липинського, будинок 7, ідентифікаційний код 39973685) судовий збір у розмірі 22766,67 грн. (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят шість гривень 67 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду буде складено 07 травня 2018 року.

Суддя В.Д. Ковальчук