Рішення № 73760918, 12.04.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

12 квітня 2018 р. Справа № 802/580/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Кулика В.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2018 у даній справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 19.03.2018 витребувано додаткові докази.

Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що 10.08.2018 року головним спеціалістом сектору організації запобігання нелегальної міграції Державної міграційної служби України Управління ДМС у Вінницькій області ОСОБА_3, було складено постанову про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 Даною постановою було встановлено, що 10.08.2017 о 09:15 год. в м. Вінниці по вул. Соборна 15-а, каб. 110 громадянка України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка як власник надала житло за адресою: АДРЕСА_1, громадянину ОСОБА_4 Рожабову Кахмарону, ІНФОРМАЦІЯ_2, який в період з 24.07.2017 року знаходиться на території України незаконно, чим порушив своїми діями вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.03.2011 року, за що передбачена відповідальність згідно зі статтею 206 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100, 00 грн.

01.09.2017 року в рамках виконавчого провадження № 54602482 старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2, при примусовому виконанні постанови № ПН МВН 041266 від 10.08.2017 року, що видана Державною міграційною службою України про стягнення 10200 грн. з ОСОБА_1 З метою забезпечення виконання виконавчого документа було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1.

31.01.2018 року представником позивача подано клопотання до державного виконавця Микитюка М.О. про зняття арешту з частини майна позивача, як боржника у виконавчому провадженні.

09.02.2018 року ОСОБА_1 отримала лист від Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області № 11706/15.26-25/38 від 07.02.2018 року про відмову в задоволенні даного клопотання.

Вважаючи такі дії незаконними та такими, що порушують права та законні інтереси позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. ОСОБА_2 додатково зазначив, що усі дії вчинені в межах виконавчого провадження здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІ (далі - Закон 1404-VІІ) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами ст. 1 Закону № 1404-VІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У силу норм ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 48 Закону № 1404-VІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Особливості звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна фізичної особи врегульовані ст. 50 цього Закону. Так, згідно з ч.ч. 1, 3 і 4 цієї статті Закону № 1404-VІІ звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Також ч.ч. 1 - 3 ст. 56 Закону № 1404-VІІ встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Стаття 68 Закону № 1404-VІІ визначає умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів ( ч. 1 ст. 68 Закону № 1404-VІІ ). За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п’яти мінімальних розмірів заробітної плати ( ч. 2 ст. 68 Закону № 1404-VІІ ). Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ( ч. 3 ст. 68 Закону № 1404-VІІ ).

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 69 Закону № 1404-VІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щокварталу надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VІІ підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду ( ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VІІ ).

Суд зазначає, що відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що державним виконавцем 01.09.2017 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54602482. 01.09.2017 старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 прийнято постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП №54602482. Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зазначено, що об’єктом обтяження є все майно, а у відомостях про обтяження відчуження зазначено заборону відчуження.

22.09.2017 старшим державним виконавцем Микитюком М.Ю. прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Даною постановою звернено стягнення на доходи боржника, а саме з пенсії, яку отримує ОСОБА_1 у розмірі 20 відсотків до виплат загальної суми боргу 11341 грн..

Суд зауважує, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. В даному ж випадку державним виконавцем накладено арешт на все рухоме майно попередньо не дослідивши вартість такого майна та не провівши опис, хоча відповідно матеріалів виконавчого провадження загальна сума боргу становить лише 11341 грн.

З огляду на вказані обставини та з урахуванням того, що починаючи з вересня 2017 року по даний час звернено стягнення на доходи боржника, а саме з пенсії, та накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_1. Арешт накладається виключно для забезпечення реального виконання виконавчого документу та накладається в розмірі суми стягнення. Суд вважає накладення арешту на все рухоме майно позивача задля виконання постанови про накладення адміністративного стягнення в розмірі 10200 грн. неспівмірним розміру стягнення.

Таким чином суд доходить висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати дії Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ( вул. Соборна, 15-а, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40143408 ) щодо відмови в задоволенні клопотання про зняття арешту з частини належного ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 21010, РНОКПП НОМЕР_1) майна в рамках виконавчого провадження №54602482 протиправними.

Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Соборна, 15-а, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40143408) зняти арешт з частини належного ОСОБА_1 (проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, 21010, РНОКПП НОМЕР_1) майна, а саме: з житлової квартири, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Салтикова-Щедріна, 125/2; з автомобіля ВАЗ 2101 "Жигулі", 1976 року випуску.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Крапівницька Н. Л.