Ухвала суду № 73758711, 25.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Масенка Д.Є., Паленика І.Г.

при секретарі судового засідання Парсамян А.А.

за участю прокурора Калітенко С.О.

представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Левика П.О., погоджене з прокурором, який здійснює, процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Калітенко С.О., та накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучене в ході проведення 02 березня 2018 обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, а саме на:

- жорсткий диск «WD», ємністю 1.0 TB, серійний номер s/n: WCATRC299615;

- мобільний телефон «Meizu М3NOTE», IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що існують достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, в зв'язку з чим є необхідність для вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, адвокат Свиридовський О.А., просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Так, апелянт вказує на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року, якою надавався дозвіл на обшук житла ОСОБА_2, було відмовлено у наданні дозволу на вилучення мобільних телефонів, магнітних носіїв інформації, комп'ютерів, ноутбуків, а лише надано дозвіл на вилучення документів, банківських карток та печаток, а тому, згідно положень ч. 2 ст. 168 КПК України, їх вилучення є незаконним. Також, в апеляційній скарзі зазначається, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює діяльність митного брокера у відповідності до чинного законодавства України, і ця діяльність є єдиним джерелом його доходу. Представник вказує на те, що на жорсткому диску та мобільному телефоні, окрім інформації про клієнтів та спеціальних програм, які використовуються для ведення підприємницької діяльності, зберігається і приватна інформація родини ОСОБА_2, а SIM-картка "Лайфселл» НОМЕР_3 вилученого мобільного телефону прив'язана до карткового і поточного банківських рахунків ОСОБА_2, на які надходить оплата від клієнтів, з яким він співпрацює надаючи митно-брокерські послуги, а також використовується для перерахування або підтвердження операції щодо зняття готівки, дзвінків та СМС з паролями на підтвердження таких операцій. Таким чином, згідно доводів апеляційної скарги, без наявності вилучених речей, ОСОБА_2 позбавлений можливості продовжувати свою підприємницьку діяльність, що створює негативні наслідки для ОСОБА_2 та всієї його родини, оскільки він є єдиним годувальником в сім'ї, у нього на утриманні перебуває троє малолітніх дітей, непрацююча дружина та хворий батько. Вище наведене, на думка представника, свідчить про відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства та має негативні наслідки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Так, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22018000000000064 від 22 лютого 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.

В рамках даного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_2, в ході якого було вилучено жорсткий диск «WD», ємністю 1.0 TB, серійний номер s/n: WCATRC299615 та мобільний телефон «Meizu М3NOTE», IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2.

Вилучена майно постановою старшого слідчого в ОВС 4-го відділу 1-го управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Левика П.О. від 02 березня 2018 року було визнано речовим доказом.

Звертаючись до суду з клопотанням про арешт вказаного майна, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, є збереження цього майна як речового доказу.

Слідчий суддя задовольнив подане клопотання, пославшись на ті обставини, що надані стороною обвинувачення матеріали доводять наявність підстав для накладення арешту на майно.

Разом з тим, дослідивши доводи клопотання та додані до нього матеріали, колегія суддів з такими висновками слідчого судді не погоджується.

Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року було частково задоволено клопотання слідчого про проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_2, а саме надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_1, з метою відшукання предметів і документів, що мають значення для досудового розслідування та можуть бути доказами під час судового розгляду: договорів, банківських документів, банківських карток, фінансово-господарських документів, записників, нотаток, печаток, установчих документів підприємств, які містять відомості про факти фінансування терористичних організацій «ДНР», незаконного постачання лікарських засобів на тимчасово окуповану територію Донецької області. В частині клопотання про надання дозволу на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення мобільних телефонів, електронних та магнітних носіїв інформації, комп'ютерів, ноутбуків, планшетних комп'ютерів, флеш-накопичувачів, слідчому було відмовлено.

02 березня 2018 року, в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено і вилучено, жорсткий диск «WD», ємністю 1.0 TB, серійний номер s/n: WCATRC299615 та мобільний телефон «Meizu М3NOTE», IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Вказане майно, сторона обвинувачення вважає тимчасово вилученим, посилаючись на положення ст. 167 КПК України.

Разом з тим, п. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України забороняє тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення властивостей, які мають значення для кримінального провадження, у разі, якщо вони безпосередньо не зазначені в ухвалі суду.

Дані обставини не були враховані слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого про арешт майна.

Крім того, слід зазначити, що судом першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, не було враховано і розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для ОСОБА_2 Так, колегією суддів було встановлено, що жорсткий диск та мобільний телефон останній використовує при здійсненні брокерської діяльності, у зв'язку з чим на них знаходиться інформація, за відсутності якої він позбавлений можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність, що позбавляє його та його родину джерела для існування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що надані слідчим матеріали не містять достатніх даних, які б давали правові підстави для накладення арешту на майно, а відтак ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою у відповідності до встановлених обставин у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.

За таких обставин, апеляційна скарга представника ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, задовольнити.

Ухвалу слідчого Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Левика П.О., погоджене з прокурором, який здійснює, процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Калітенко С.О., та накладено арешт на майно, яке тимчасово вилучене в ході проведення 02 березня 2018 обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, а саме на:

- жорсткий диск «WD», ємністю 1.0 TB, серійний номер s/n: WCATRC299615;

- мобільний телефон «Meizu М3NOTE», IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Левика П.О., погоджене з прокурором, який здійснює, процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Калітенко С.О., про арешт майна, яке тимчасово вилучене в ході проведення 02 березня 2018 обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, майно, а саме: жорсткий диск «WD», ємністю 1.0 TB, серійний номер s/n: WCATRC299615 та мобільний телефон «Meizu М3NOTE», IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2, відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Масенко Д.Є. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/7961950/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Левицька Т.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.