Ухвала суду № 73758710, 24.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2139/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Сидоров Є.В.

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленика І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю:

прокурора Задорожнього О.В.

захисника Шевченка Т.М.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника Шевченка Т.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Київській області Помазана О.О., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Дядюком Ю.О., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 (шістдесят) днів з моменту затримання, тобто до 11 години 00 хвилин 26 травня 2018 року включно, із визначенням застави у вигляді 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 352 400 грн. 00 копійок (триста п'ятдесят дві тисячі чотириста), щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, росіянина, громадянина України, маючого вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник Шевченко Т.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотанні слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 30 травня 2018 року включно, заборонивши, підозрюваному залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, з 21 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. ранку наступної доби, із застосуванням електронних засобів контролю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про відсутність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, недоведеність стороною обвинувачення його вини та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Додає, що у справі відсутні потерпілі особи, матеріальна і моральна шкода не завдана.

Також адвокат звертає увагу суду на наявність на утриманні підозрюваного ОСОБА_2 малолітньої дитини 2014 р.н. та матір похилого віку. Додає, що ухвала слідчого судді винесена з порушенням норм КПК України та слідчим суддею не аргументовано визначений розмір застави.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СУ ГУ НП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42017110000000610, відомості про яке 17.11.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

28.03.2018 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Київській області Помазан О.О., за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області Дядюк Ю.О., звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_2запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року задоволено та застосовано щодоОСОБА_2запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 (шістдесят) днів з моменту затримання, тобто до 26 травня 2018 року включно, із визначенням застави у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 352 400 грн. 00 коп.

Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Посилання апелянта на відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такі дані містяться зокрема у протоколі обшуку від 28.03.2018 року, протоколі огляду та вручення грошових коштів, протоколі допиту свідка ОСОБА_5 від 12.03.2018 року, від 28.03.2018 року, протоколі допиту свідка ОСОБА_6 від 12 березня 2018 року, від 28.03.2018 року, протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.03.2018 року та інших матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Твердження захисника про відсутність у даному кримінальному провадженні доказів причетності ОСОБА_2 до інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, факт заперечення наявності обґрунтованої підозри не є визначеною законом підставою для її спростування. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України та є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ст.ст. 22, 26 КПК України).

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного ОСОБА_2

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Що стосується тверджень захисника про наявність у підозрюваного на утриманні малолітньої дитини 2014 р.н. та матір похилого віку, то дані обставини не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_2 застави у вигляді 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 352 400 грн. 00 копійок (триста п'ятдесят дві тисячі чотириста), виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, при визначенні розміру застави, врахував обставини кримінального провадження, те, що ОСОБА_2 підозрюється у злочині, пов'язаному з незаконним перетином державного кордону, його роль у організованій злочинній групі, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, сімейний та майновий стан підозрюваного, наявність на утриманні підозрюваного малолітньої дитини, інші дані, які характеризують особу підозрюваного, те, щоб розмір застави не був для підозрюваного занадто непомірним, та прийшов до висновку про те, що визначена судом застава, забезпечить належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками, з чим погоджується і колегія суддів.

Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_2 та таким, що суперечить положенням ч. 5ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Крім того, посилання адвоката на те, що слідчим суддею не аргументовано розмір застави, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки твердження сторони захисту спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

Що стосується посилань апелянта на відсутність у даному кримінальному провадженні потерпілої особи та завданої матеріальної та моральної шкоди, то вказані обставини не є визначеною законом самостійною підставою для задоволення апеляційної скарги захисника та, крім того, не свідчить про помилковість висновку слідчого судді щодо можливості запобігти неналежній процесуальній поведінці підозрюваного через застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Київській області ПомазанаО.О., та застосовано щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 (шістдесят) днів з моменту затримання, тобто до 11 години 00 хвилин 26 травня 2018 року включно, із визначенням застави у вигляді 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 352 400 грн. 00 копійок (триста п'ятдесят дві тисячі чотириста), - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Шевченка Т.М., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

МасенкоД.Є. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.