Постанова № 73756611, 02.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/630/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_6. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Фетісової Т.Л., Нерушак Л.В.

секретар Матюха В.І.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року (постановленої 22 лютого 2018 року в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді ОСОБА_6.) у справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Овдієнко Катерини Анатоліївни щодо несвоєчасності та неповноти проведення виконавчих дій.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника Смілянського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Овдієнко К.А., колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернувся до суду з скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Овдієнко Катерини Анатоліївни щодо несвоєчасності та неповноти проведення виконавчих дій.

Свою скаргу обґрунтовує тим, що на виконанні в Смілянському МВ ДВС знаходиться виконавче провадження ВП № 44326491 за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 боргу. 25 квітня 2017 року ним повністю сплачено заборгованість на користь боржника за вищевказаним виконавчим листом. Того ж дня він повідомив державного виконавця про повне виконання рішення суду за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 року та просив винести постанову про закінчення вищевказаного виконавчого провадження, однак, копію постанови про закінчення виконавчого провадження він не отримав. 28 квітня 2017 року він звернувся до начальника Смілянського МВ ДВС із скаргою в якій просив зобов'язати головного державного виконавця Овдієнко К.А. закінчити виконавче провадження за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 року у зв'язку з повним його виконанням. 11 травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Смілянського МВ ДВС із заявою про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим листом та зняття арешту з усього майна, що йому належить. Його неодноразові звернення до начальника Смілянського МВ ДВС до державного виконавця з вимогою надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження виконані не були, постанови про закінчення виконавчого провадження не винесені та не знято арешт з майна, що йому належить. У зв'язку з цим змушений звернутися до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Овдієнко К.А. та просив суд визнати бездіяльність старшого державного виконавця неправомірною в частині своєчасності та повноти проведення виконавчих дій та зобов'язати її винести постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 року ВП 44326491 з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, надати копію постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 року ВП 44326491 з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та зняти арешт з усього майна, що йому належить у зв'язку із зникненням підстав для його продовження.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Свою ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що скаржником не доведено суду обґрунтованість своєї скарги відносно несвоєчасності та не повноти дій державного виконавця по проведенню виконавчого провадження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року як незаконну та постановити нове рішення, яким визнати бездіяльність старшого державного виконавця Овдієнко К.А. неправомірною в частині своєчасності та повноти проведення виконавчих дій.

Також, просить постановити окрему ухвалу відносно дій державного виконавця та направити до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області для вжиття відповідних заходів реагування. Постановити окрему ухвалу щодо порушення суддею Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_6. ст. 106 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів України».

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд при постановленні ухвали не звернув уваги на надані ОСОБА_3 докази в обгрунтування вимог своєї скарги, а саме копії квитанції від 25 квітня 2017 року на суму 68 675 грн. про сплату заборгованості за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 року ВП 44326491 - 62 250 грн., виконавчого збору 6 225 грн., витрат на виконавче провадження 200 грн.

Вважає, що він сплатив заборгованість фактично 25 квітня 2017 року, а виконавче провадження закінчено 10 жовтня 2017 року, тобто через шість місяців після настання відповідних обставин сплати заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першої цієї статті виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини, тобто згідно закону, виконавчі дії повинні бути вчинені 25 квітня 2017 року.

Вважає, що державним виконавцем було порушено «Інструкцію з організації примусового виконання рішень».

В обгрунтування доводів апеляційної скарги відносно постановлень окремих ухвал відносно державного виконавця та судді першої інстанції, ОСОБА_3 вказував, що відповідно до ч. 3 ст. 262 ЦПК України передбачає, що суд може постановити окрему ухвалу відносно державного виконавця, іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 106 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав не зазначення в судовому рішення притягнення або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Суддею не розглянуто доказ - копію квитанції від 25 квітня 2017 року на суму 68 675 грн. про сплату заборгованості за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 року ВП 44326491 - 62 250 грн., виконавчого збору 6 225 грн., витрат на виконавче провадження 200 грн. та не наведено мотивів відхилення такого доказу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 Смілянський МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області вказав, що вважає ухвалу суду законною, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Вказують, що за весь період перебування виконавчого провадження на виконанні, ОСОБА_3 ухилявся від виконання рішення суду, не надавав відомостей про перебування розшукуваного майна державному виконавцю, що може свідчити про те, що він його переховував, тим самим перешкоджав виконанню виконавчих дій.

Вважають, що державним виконавцем неупереджено, своєчасно та в повному обсязі вчинялися виконавчі дії з приводу виконання рішення суду, а тому підстав для визнання несвоєчасності та неповноти проведення виконавчих дій в суд не було правових підстав.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови державного виконавця Смілянського МВ ДВС від 10 лютого 2015 року про поновлення виконавчого провадження № 44326491 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 703/3690/13-ц виданого 08 травня 2014 року поновлено з підстав закінчення касаційного провадження.

25 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Смілянського МВ ДВС із заявою в якій, зокрема, просив закінчити виконавче провадження № 44326491 за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 року з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення, направити йому постанову про закінчення виконавчого провадження та зняти арешт з усього майна, що йому належить.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 жовтня 2017 року у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 62 250 грн. - вартість 1/2 частини автомобіля згідно з виконавчим документом № 703/3690/13-ц виданого Смілянським міськрайонним судом, виконавче провадження закінчено, припинено арешт майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до постанови про зняття арешту з майна від 15 червня 2017 року з автомобіля «КІА Маgenтіs» 2008 р.в. д.н.з. НОМЕР_1 належного ОСОБА_3 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 травня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 62 250 грн. - вартість ? частини автомобіля, знято арешт.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявністю підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 цього Закону та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що доводи скарги є безпідставними, оскільки доказів сплати боргу в сумі 62 250 грн. саме 25 квітня 2017 року ОСОБА_3 не надав.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком районного суду з огляду на слідуючі обставини.

Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме квитанції № 57 від 25 квітня 2017 року (а.с. 69) на рахунок Смілянського МВ ДВС ОСОБА_3 було сплачено саме 25 квітня 2017 року суму 68 675 грн., призначення платежу «сплата заборгованості за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 року.

Дана обставина свідчить про повне, фактичне виконання ОСОБА_3 вказаного виконавчого листа.

Крім того, в суді апеляційної інстанції, представник Смілянського МВ ДВС Овдієнко К.А. підтвердила надходження від ОСОБА_3 25 квітня 2017 року заборгованості за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 року, однак арешт було знято фактично через три місяці, 15 червня 2017 року. Вказану обставину представник ДВС пояснила великим навантаженням на роботі і фактично визнала факт подачі ОСОБА_3 всіх необхідних документів 25 квітня 2017 року та визнала факт несвоєчасності винесення постанов про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника.

В результаті встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що права ОСОБА_3 щодо безперешкодного розпорядження належним йому на праві власності майном були порушені.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи скарги ОСОБА_3 та дійшов до помилкового висновку про безпідставність його вимог.

Аналізуючи доводи скарги ОСОБА_3 колегія суддів встановила, що ОСОБА_3 звертаючись до суду зі скаргою просив визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Овдієнко К.А. неправомірною в частині своєчасності та повноти проведення виконавчих дій;

Зобов'язати старшого державного виконавця Овдієнко К.А.:

винести постанову про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 ВП №44326491 з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

надати копію постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 ВП № 44326491 з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

зняти арешт з всього майна, що належить ОСОБА_3 у зв'язку із зникненням підстав для його продовження.

На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 703/3690/13-ц від 08 травня 2014 ВП №44326491 з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом винесена та знято арешт з всього майна, що належить ОСОБА_3 у зв'язку із зникненням підстав для його продовження.

У відповідності до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, у відповідності до вимог вищевказаної статті, суд захищає порушене право скаржника визнанням дій неправомірними та зобов'язує усунути порушення.

Оскільки порушення усунуті, але знайшли своє підтвердження доводи ОСОБА_3 про неправомірність дій щодо несвоєчасності та неповноти проведення виконавчих дій, тому суд в даному випадку вважає за необхідне визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Овдієнко К.А. в частині своєчасності та повноти проведення виконавчих дій і в цій частині скарга підлягає до задоволення.

Але, оскільки на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції порушення усунуті, тому апеляційний суд позбавлений можливості зобов'язати державного виконавця вчинити певні дії з підстав фактичного їх вчинення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в частині оскарження дій державного виконавця є обгрунтованими, повністю доведеними і дають підстави для скасування ухвали районного суду від 22 лютого 2018 року.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно постановлення окремих ухвал відносно державного виконавця Овдієнко К.А. в зв'язку з несвоєчасністю проведення виконавчих дій та відносно судді ОСОБА_6. в зв'язку з порушенням суддею ст. 106 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», колегія суддів дійшла висновку про те, що в їх задоволенні необхідно відмовити в зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 385 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до ч. 3 ст. 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу виконавчої служби, приватного виконавця та направити їх органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції державний виконавець Овдієнко К.А. надала суду пояснення, в яких визнала несвоєчасність проведення виконавчих дій, однак зазначила, що свідомого умислу в порушенні прав ОСОБА_3 в неї не було. Враховуючи надані пояснення та наявні матеріали справи, суд враховує, що виконавчі дії були проведені, а арешт з майна ОСОБА_3 знятий. Хоч факт несвоєчасності проведення виконавчих дій і був встановлений та підтверджений наданими доказами, однак підстав зацікавленості та умисного зловживання державним виконавцем своїм становищем не знайшли свого підтвердження та відповідно відсутні підстави для застосування до виконавця такої крайньої міри як окрема ухвала.

Відповідно до ч. 10 ст. 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Мотивуючи свої доводи, суддя ОСОБА_6. відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_3 та обґрунтувала свої висновки недоведеністю вимог останнього. Вказані висновки були визнані судом вищої інстанції помилковими, ухвала скасована і порушене право ОСОБА_3 відновлено судом апеляційної інстанції. Однак, свідомого порушення прав скаржника суддею районного суду колегія суддів не вбачає, а тому вважає, що підстав для постановлення окремої ухвали відносно вказаної судді немає.

Враховуючи вищевикладені обставини, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву, що надійшов на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, її доводи дають підстави для скасування ухвали районного суду та винесення нової постанови про часткове задоволення скарги ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Овдієнко Катерини Анатоліївни щодо несвоєчасності та неповноти проведення виконавчих дій скасувати.

Скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Овдієнко Катерини Анатоліївни щодо несвоєчасності та неповноти проведення виконавчих дій.

В іншій частині скарги відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -

Повний текст постанови виготовлено 03 травня 2018 року.