Рішення № 73755988, 26.04.2018, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/854/18

номер провадження 2-а/695/40/18

26 квітня 2018 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Таратіна В.О.,

при секретарі Курченко В.М.

за участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора 7 батальйону 3 полку Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_3 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до інспектора 7 батальйону 3 полку Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_3 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Даний позовом мотивований тим, що йому по пошті надійшла постанова інспектора Омельченка Д.В. про накладення на нього штрафу в розмірі 1020,00 грн.. Згідно з даною постановою він 07.02.18 року в м. Києві нібито вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.122 КУпАП, а саме здійснив стоянку на місці для стоянки, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю.

Оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Позивач за вказаних у оскаржуваній постанові обставин дійсно здійснив зупинку на місці для водіїв-інвалідів, позначену відповідним знаком з табличкою, відповідач звернувся до нього з вимогою надати водійське посвідчення, не пояснюючи причин для цього. Позивач надав своє посвідчення, з яким відповідач пішов до свого службового автомобіля, а через одну-дві хвилини повернувся та повернув посвідчення водія, так само нічого не пояснюючи. Як з’ясувалося у подальшому після одержання копії оскаржуваної постанови, відповідач переписав собі особисті дані позивача та у подальшому склав згадану постанову, записавши до неї, що нібито позивач відмовився від підпису.

Поряд з цим, відповідач у порушення правил провадження у справах про адміністративні правопорушення не цікавився, не задавав жодних питань, а тому не з’ясовував суттєвих обставин справи, зокрема - що Позивач є інвалідом III групи (що підтверджується відповідним посвідченням і довідкою МСЕК, а тому жодним чином не порушив правил дорожнього руху.

У порушення вимог ст.258 КУпАП відповідач не склав протоколу про адміністративне правопорушення зі з’ясуванням, перевіркою доказами і відображенням відповідних обставин та тим самим порушив базові конституційні права та гарантії позивача при притягненні його до відповідальності, зокрема - право на захист, право знати суть обвинувачення, брати участь у розгляді справи тощо; проігнорував презумпцію невинуватості, обов’язок офіційного з’ясування обставин справи та обов’язок адміністративного органу нести тягар доказування.

Оскаржувана постанова не відповідає жодній з вищеперерахованих вимог КАС України, а тому підлягає скасуванню на підставі ст.247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях позивача.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовну заяву з наведених у ній підстав, також просив суд не стягувати з відповідача судові витрати, оскільки позивач не поніс їх при подачі даного позову.

Відповідач у судове засідання не з’явився, з невідомих для суду причин, заяви про визнання позову або відзиву на позов до суду не надав.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 497654 від 07.02.2018 року вбачається, що ОСОБА_2, 07.02.2018 року о 11-20 год. в м. Київ по вул. Золотоустська, 2/4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив зупинку на місці, яка позначена дорожнім знаком 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою до нього 7.17 «Інвалід», чим порушив п. 8.4 ПДР України. За що ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП України і на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1020,00 грн.

Частина 5 статті ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіями, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю».

Як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК за № 243425, ОСОБА_2, встановлена третя група інвалідності з 01.06.2010 року і безстроково.

Відповідно до посвідчення серії АЗ № 390558, виданого Управлінням ПФУ в Золотоніському районі, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом 3 групи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, де вказано: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.»;

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, вказано: «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, постанова про адміністративне правопорушення виноситься при наявності доказів правопорушення, а в даному випадку судом було встановлено, що доказів вчинення адміністративного правопорушення в постанові не наведено, що само по собі є безумовною підставою для скасування рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 244-246, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити.

Визнати дії інспектора 7 батальйону 3 полку Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 по складенню постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 497654 від 07.02.2018 року – неправомірними.

Скасувати постанову серії АР № 497654 від 07.02.2018 року, винесену інспектором 7 батальйону 3 полку Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя В. О. Таратін