Постанова № 73749961, 03.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/5826/17 Номер провадження 22-ц/786/863/18Головуючий у 1-й інстанції Кулешова Л. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді: Одринської Т.В.

суддів: Панченка О.О., Дорош А.І.

за участю секретаря – Зеленської О.І.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про стягнення коштів

за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

27 липня 2017 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що 04 липня 2017 року він звільнився з посади начальника відділу інформаційних технологій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавській області на підставі ч.3 ст.38 КЗПП України. В порушення вимог ч.1 ст.47 КЗпП України відповідач не здійснив з ним розрахунок та не виплатив кошти згідно ст.44 КЗпП України у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України. Уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу у розмірі 4885,80 грн. та середній заробіток за час затримки з 04 липня 2017 року по 04 жовтня 2017 року по день фактичного розрахунку у розмірі 7491,56 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про стягнення коштів задоволено повністю.

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу у сумі 4885,80 грн. та середній заробіток за час затримки у сумі 12133,07 грн., а всього 17018,87 грн.

Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області судовий збір на користь держави у сумі 640 грн.

Рішення суду вмотивоване тим, що позивача звільнено за ч.3 ст.38 КЗпП України, проте не проведено повний розрахунок в день звільнення та в порушення вимог ст. 44 КЗпП України не нарахована та не виплачена вихідна допомога. Встановлено, що про істотні зміни умов праці: переведення на іншу посаду та з іншим розміром посадового окладу у зв`язку з реорганізацією, позивача було попереджено менше ніж за два місяця, що суперечить ст.32 КЗпП України.

В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач. Вказує, що ОСОБА_2, було звільнено, за його заявою, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, оскільки працедавець не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. Проте порушень трудового законодавства відповідач не допустив, про зміну істотних умов праці ОСОБА_2 було повідомлено у строки, визначені ст. 32 КЗпП України, а саме: 30.05.2017 року. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на відсутність порушень, з боку відповідача, законодавства про працю.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, вважає, що скарга є незаконною та необґрунтованою, такою, що не підлягає до задоволення. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював на посаді начальника відділу інформаційних технологій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавській області.

04 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, з причин невиконання роботодавцем законодавства про працю, що виразилося в несвоєчасному повідомленні позивача про зміну істотних умов праці, системи та розмірів оплати праці, зміну розрядів і найменування посад. (а.с. 17).

За наказом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавській області №5-к від 04 липня 2017 року ОСОБА_2 звільнено за ч.3 ст. 38 КЗпП України. (а.с. 15).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення відповідачем законодавства про працю, що є підставою для звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні позивача, з останнім не проведено повний розрахунок в день звільнення та в порушення вимог ст. 44 КЗпП України не нарахована та не виплачена вихідна допомога.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом голови комісії з припинення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавській області № 711 від 26.05.2017 року припинено юридичну особу – Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавській області шляхом реорганізації – приєднання Управління до Управляння виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області.(а.с. 18)

Частиною 1.3. п. 1 Постанови Фонду соціального страхування України правління від 24 травня 2017 року № 34 визначено забезпечити попередження працівників виконавчих дирекцій ФССНВ та ФСС з ТВП та їх робочих органів про зміну істотних умов праці до 01 червня 2017 року.

Персональне попередження ОСОБА_2 одержав 30 травня 2017 року, в якому повідомлено останньому, що підприємство на якому він працює, підлягає припиненню шляхом приєднання до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, вказано, що він підлягає переведенню на роботу до іншої установи до 01.08.2017 року. (а.с.20)

Про зміну істотних умов праці, ОСОБА_2, було повідомлено лише 20 червня 2017 року (а.с. 21). Відповідач запропонував ОСОБА_2, перейти на роботу до Управління на посаду головного спеціаліста відділу інформаційних технологій з 01 серпня 2017 року з посадовим окладом – 4700 грн. Вказано, що до 01 липня 2017 року необхідно надати згоду на переведення.

Згідно ст. 32 КЗпП України про змiну iстотних умов працi - систем та розмiрiв оплати працi, пiльг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, сумiщення професiй, змiну розрядiв i найменування посад та iнших - працiвник повинен бути повiдомлений не пiзнiше нiж за два мiсяцi.

Встановлено, що ОСОБА_2 про змiну iстотних умов працi було повідомлено 20 червня 2017 року, тобто з порушенням строків визначених ст. 32 КЗпП України.

04 липня 2017 року позивачем була подана заява про звільнення за власним бажанням, у зв’язку з порушенням законодавства про працю з боку роботодавця, відповідно до якої його було звільнено за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

12 липня 2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою провести нарахування та виплати згідно ст. 44 КЗпП України та виплатити середній заробіток за час затримки у виплаті згідно ст. 117 КЗпП України.

За змістом ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно до ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 цього Кодексу) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

В порушення приписів ст.44 КЗпП України відповідач вихідну допомогу не нарахував та не виплатив у день звільнення позивачу.

Відповідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, наявність порушень відповідачем законодавства про працю, щодо недотримання строків повідомлення позивача про істотні умови праці, знайшли своє підтвердження. Також встановлено, що при звільненні не було проведено повного розрахунку та не виплачена вихідна допомога, а отже суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув вихідну допомогу у розмірі 4885,80 грн. і середній заробіток у сумі 12133,07 грн. із розрахунку затримки виплати заробітної плати за період з 05.07.17 по 05.02.2018р.(по день ухвалення судового рішення)..

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 р. № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.117, 237-1цьогоКодексу роз'яснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а сааме: в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 січня 2014 p. у справі № 6-144цс13, від 22 січня 2014 p. у справі № 6-159цс13.

Посилання апелянта на ту обставину, що ними не було порушено трудове законодавство, а тому відсутні підстави для стягнення вихідної допомоги, колегія суддів вважає необґрунтованим та такими, що спростовуються матеріалами справи, так як позивача звільнено саме за ч.3 ст.38 КЗПП України, внаслідок чого підлягала виплаті вихідна допомога, яка виплачена не була.

Доводи апеляційної скарги, про порушення судом першої інстанції процесуального права щодо стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області судового збору є помилковими, оскільки П. 18 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», відповідно до якого органи Фонду соціального страхування України звільнялися від сплати судового збору під час розгляду справ в усіх судових інстанціях, на момент ухвалення рішення виключено на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 03.05.2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області_________Т.В.Одринська