Ухвала суду № 73749950, 26.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/1911/17 Номер провадження 11-кп/786/203/18Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С. Д. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

Категорія ч.2 ст. 307 КК України ТЗ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних

справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Корсун О.М.

суддів: Томилка В.П., Маліченка В.П.

з участю секретаря Іщенко Є.М.

прокурора Акулової С.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника Андрієнка С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016170030001530 за апеляційною скаргою захисника Андрієнка С.А., поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 17 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтава, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 судимого, останній раз:

10.02.2015 Київським районним судом м. Полтава за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ст. ст. 70, 71 КК України на 2 роки 1 місяць позбавленні волі; 15.07.2016 звільнений ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 7.07.2016 умовно-достроково на не відбутий строк 10 місяців 22 дні,

визнано винуватим та засуджено за:

- ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначеного ОСОБА_2 покарання у виді 6 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарань призначеного за цим вироком та за вироком Київського районного суду м. Полтави від 10.02.2015 остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 6 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_2 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 8 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили з перерахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 витрати за проведення судово-хімічних експертиз у розмірі 3809 грн. 22 коп. на користь держави.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 30.05.2017 приблизно о 16 год. 39 хв., перебуваючи за адресою м. Полтава, вул. Н.Сотні, 79а, умисно, незаконно зберігав, перевіз на зупинку громадського транспорту «Млинзавод», що по вул. Н.Сотні, м. Полтава, з метою збуту та збув залегендованій особі на ім'я ОСОБА_4, за 150 гривень медичний шприц об'ємом 2 мл, заповненого до позначки 1 мл метамфетаміном, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежений. Маса метамфетаміну в рідині масою 0,974 г. становить 0,00019 г.

Повторно 8.06.2017 приблизно о 13 год. 40 хв., ОСОБА_2, перебуваючи біля зупинки громадського транспорту «Південний вокзал», що на площі Слави, умисно, незаконно зберігав, перевіз з метою збуту та незаконно збув залегендованій особі на ім'я ОСОБА_4, за 150 гривень медичний шприц об'ємом 2 мл, заповненого до позначки 1,2 мл метамфетаміном, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено. Маса метамфетаміну в рідині масою 1,054 г. становить 0,0000007 г. (0,00007%).

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого, посилаючись на те, що судом не враховано того, що обвинувачений намагався працевлаштуватися, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, та те, що ця дитина виховується бабусею, просить змінити вирок суду та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 під час розгляду провадження у суді першої інстанції свою вину у вчиненому злочині визнав, фактичні обставини провадження учасниками не оспорювалися, через це суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у злочинах, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті психотропних речовин та повторному незаконному зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті психотропних речовин,вчинених за обставин встановлених судом учасниками провадження не оспорюються.

Тому колегія суддів згідно ч. 3 ст. 349 та ч. 2 ст. 394 КПК України не перевіряє фактичні обставини кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами; особу обвинуваченого, який раніше судимий та продовжує вчиняти злочини, має на утриманні неповнолітню дитину, з 12.08.2011 перебував під диспансерним наглядом з синдромом психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, канабіноітів зі шкідливими наслідками, а з 22.11.2016 по 27.11.2016 з приводу зловживання опіатів стимуляторів; станом на 25.05.2017 на обліку не перебуває; наявність обставини, що пом'якшує покарання: щире каяття, обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані, викликаному вживання наркотичних засобів.

Обговорюючи призначене ОСОБА_2 покарання колегія суддів окрім визнаного судом, враховує всі обставини по провадженню в їх сукупності, а саме те, що обвинувачений не працює, те, що маючи не зняті та не погашені судимості їх кількість, нові злочини обвинувачений вчиняв через незначний проміжок часу після відбуття покарання, або в період іспитового строку, що в цілому характеризує особу обвинуваченого як таку, що веде злочинний спосіб життя та схильна до продовження злочинної діяльності, системний характер його протиправної поведінки, притягувався до адміністративної відповідальності, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення та підвищену суспільну небезпеку його особи.

Доводи апелянта про те, що обвинувачений намагався працевлаштуватися на постійне місце роботи не підтверджується жодними документами і у апеляційній скарзі і під час розгляду провадження у суді апеляційної інстанції апелянт і обвинувачений не обґрунтували шляхи вчинення таких дій.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Таким чином призначене ОСОБА_2 не максимальне покарання, передбаченого санкціями ч.1 та ч. 2 ст. 307 КК України відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів захисника обвинуваченого про застосування ст. 69 КК України, то вони є безпідставними.

Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Судом першої інстанції визнано обставиною яка пом'якшує покарання - щире каяття,що є правильним.

Наявність на утриманні неповнолітньої дитини суд апеляційної інстанції не визнає обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого як про це просить захисник, оскільки ця дитина виховується і утримується бабусею як про це зазначено в апеляційній скарзі і підтверджено апелянтом і обвинуваченим в апеляційній інстанції і ці твердження узгоджуються з матеріалами провадження, з яких вбачається, що ОСОБА_2 не працював, згідно вироку Київського районного суду м. Полтава від 10.02.2015 відбував покарання в місцях позбавлення волі та був звільнений 15.07.2016, що позбавляло його можливості утримувати свою дитину, а новий злочин вчинив через невеликий проміжок часу після звільнення, у зв'язку з цим знову обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 8.06.2017,у 2011 та 2016 роках проходив лікування у Полтавському обласному наркологічному диспансері з приводу психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю і наркотичних засобів (т. 1 а.п.9, 234-235,241).

Тому, в даному випадку, з урахуванням особи винуватого ОСОБА_2 та відсутності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, колегія суддів не вбачає законних підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

З огляду на викладене вище безумовних підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_2, з підстав, зазначених у апеляційній скарзі захисника обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу захисника Андрієнка С.А., поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 17 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

Корсун О.М. Томилко В.П. Маліченко В.П.